29. Підготовка карти до роботи, підбір листів, склеювання, підйом карти. Порядок оформлення робочої карти командира артилерійського підрозділу.

Тактичні топографічні карти, що є основою для робочих карт командирів підрозділів усіх родів військ, дозволяють орієнтуватись і визначати положення в межах практичної точності масштабу 1:50000 – до 50 м, масштабу 1:100000 – до 100 м. 1:25000 військові карти. Робочі карти являються таємними та зберігаються в топографічній службі.

Підготовка карти:

• Карту обрізають з права та знизу.

• Спочатку командир повинен оцінити місцевість для подальшого нанесення тактичної обстановки.

• Підйом карти:

На карті виділяється:

• Населені пункти (назву виділяють)

• Шляхи по яким буде здійснюватися пересування (коричневий колір), піднімаються справа та знизу

• Ліси, водні перешкоди (кольори як і на карті навести та встановити відповідні позначення)

• Висоти

Склеюють карти наступним чином:

На необрізану частину карти приклеюють до лівої сторони окрему карту з обрізаною правою стороною, а якщо необхідно приклеїти карту знизу то верхня карта клеїться на нижню, накладаючись на необрізаний кінець карти.

Оформлення карти командира. На робочу карту наносять:

• склад, положення сил та засобів противника;

• склад, положення і бойові завдання загально військових підрозділів;

• вогневі завдання старшого командира

• вогневі завдання які виконує батарея

• командні пункти

• стартові позиції, напрями пуску, пункт управління пуску дивізіону

• Дані про підрозділи технічного забезпечення

• Радіаційно-хімічно-біологічна обстановка

• Позивні станцій і позивні осіб, сигнали управління, сигнали оповіщення і взаємодії

• Метеорологічні дані.

30. Оборона. Мета оборони, чим вона досягається. Умови переходу підрозділів до оборони. Види оборони та їх коротка характеристика.

Оборона – один із видів загальновійськового бою [9]. На початку війни оборона буде найважливішим і найбільш поширеним видом бою.

Оборона має на меті: відбити наступ переважаючих сил противника; завдати йому максимальних втрат; економити сили і час; утримати важливі райони (об’єкти) місцевості і тим самим створити умови для переходу в наступ.

Оборона може підготовлятися: завчасно або організовуватися у ході бою; в умовах відсутності зіткнення з противником або безпосереднього зіткнення з ним.

Як показав досвід Другої світової війни і локальних війн, перехід роти (батальйону) до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником частіше за все здійснюється:

- під час відбиття контратак переважаючих сил противника у ході наступу;

- для закріплення й утримання захоплених рубежів;

- для прикриття флангів наступаючих військ;

- у результаті невдалого закінчення зустрічного бою.

За цих умов перехід до оборони здійснюється, як правило, під безперервним вогневим натиском противника.

Відсутність безпосереднього зіткнення з противником створює найбільш сприятливі умови для підготовки роти (батальйону) до оборони. За таких умов підрозділи частіше за все будуть переходити до оборони:

- для прикриття державних кордонів;

- під час дій у другому ешелоні або резерві;

- під час переходу до оборони під прикриттям підрозділів, які обороняються в смузі забезпечення;

- на тих напрямках, де потрібно забезпечити висування і розгортання головних сил;

- там, де наступ не передбачається.

Оборона повинна бути:

- стійкою і активною;

- протитанковою;

- протиповітряною;

- підготовленою до тривалого ведення бою в умовах застосування противником ЗМУ, ВТЗ, ведення радіоелектронної боротьби;

- глибокоешелонованою;

- здатною протистояти ударам всіх видів зброї, діям його десантів, аеромобільних та диверсійно-розвідувальних груп [7].

Мета оборони досягається:

- постійною розвідкою противника, своєчасним розкриттям підготовки його наступу та замислу дій;

- знищенням (подавленням) засобів ураження противника, особливо його артилерії, танків, БМП, а також наземних елементів систем високоточної зброї;

- глибокоешелонованим та майстерним шикуванням оборони, з повним використанням для цього вигідних умов місцевості та її інженерним обладнанням;

- своєчасним маневром, силами й засобами з неатакованих ділянок, стійким утриманням позицій та районів, проведенням рішучих контратак, нав’язуванням противнику своєї волі, створенням для нього невигідних умов бою;

- створенням та ефективним використанням систем вогню усіх видів, насамперед протитанкового, на дальніх та ближніх підступах до оборони, на флангах та проміжках у поєднанні з системою інженерних загороджень;

- постійним прикриттям військ від ударів противника з повітря, швидким знищенням його десантів, аеромобільних та диверсійно-розвідувальних груп;

- маскуванням елементів бойового порядку та введенням противника в оману щодо способу їхніх дій;

- підготовкою частин та підрозділів до ведення тривалого оборонного бою;

- постійним захистом військ від ЗМУ, ВТЗ противника та його засобів радіоелектронного придушення;

- надійним, всебічним забезпеченням, стійким управлінням, швидким відновленням боєздатності військ.

Залежно від бойового завдання, наявності сил і засобів, а також від характеру місцевості оборона може бути: позиційною або маневровою.

Позиційна оборона – основний вид оборони. Вона більш повно відповідає головній меті оборони і ведеться шляхом нанесення максимальних втрат противнику під час стійкого утримання підготовлених до оборони районів місцевості.

Позиційна оборона застосовується на більшості напрямків, і там, де втрата території недопустима і ведеться за принципом „ні кроку назад”.

Маневрена оборона застосовується з метою нанесення противнику втрат, виграшу часу і збереження своїх сил шляхом послідовних оборонних боїв на завчасно намічених і ешелонованих у глибину рубежах з одночасними короткочасними контратаками. Вона допускає залишення деякої території.

При веденні маневреної оборони війська змушують противника наступати в напрямку, на якому підготовлена стійка позиційна оборона, або заманюють у район, який забезпечує вигідні умови для його знищення контратаками.

До оборони війська можуть переходити навмисно або вимушено. Навмисний перехід до оборони найбільш типовий для початку війни. У ряді випадків його здійснюють і під час бойових дій, коли вигідніше зупинити противника, спираючись на обладнану в інженерному відношенні місцевість, а також з метою економії сил та засобів для наступу на інших напрямках. Вимушений перехід до оборони є, як правило, невдалим збігом обставин під час відбивання удару сил противника, невдалого закінчення зустрічного бою, при нестачі сил та засобів для ведення наступу.