2. Граматичне значення. Типи граматичних значень. Взаємодія лексичного і граматичного значення.

Граматичне значення— семантична основа граматичної категорії. Кожне повнозначне слово має одне або кілька лексичних і граматичних значень. Г З на відміну від Л з є: регулярним, обов’язковим (для вираження кількості – певна форма відмінка та числа), Г З утворюють елементи закритого класу (не можна поповнювати – службові частини мови, грам. Категорії (рід, число, грам. Відношення – об’єкт, суб’єкт)

Напр., слово садок співвіднесене з поняттям «спеціально відведена площа землі, на якій вирощують плодові дерева, кущі тощо» і, звичайно, з відповід. конкр. реаліями; крім того, нульове закінчення цього слова в наз. в. одн., співвідносячись із закінченням -а у род. в. одн., засвідчує, що слово включене у відмінкову систему (має відмінкові зна­чення), а зіставлення з наз. в. мн., де виступає закінчення -и (садк-и), доводить, що слово має знач, числа. Це ж нульове закінчення при порівнянні його з ін. відмінковими формами є ознакою належності слова садок до ч. р. Отже, за допомогою одного нульового закінчення у слові виражається одночасно три грамат. значення: відмінка, числа й роду.

Наявність цих значень засвідчує також належність лексеми садок до слів, яким притаманне знач, предметності. Таким чином, змінні повнозначні слова, незалежно від того, до якої частини мови вони належать, мають різні набори грамат. значень: рід, число, відмінок — для іменних частин мови; особа, час, число — для дієслів і т. ін. Семантично взаємозалежні значення утворюють грамат. категорію. Кількість грамат. значень у різних мовах неоднакова, бо кожна мова по-своєму членує світ. Усі мови мають засоби для вираження кількості, якості, часу, простору, віку, статі та ін. Але далеко не в усіх мовах ці поняття виражаються граматично. Скажімо, у фін. мові родо-видові поняття передаються тільки лексично. Грамат. значення може бути вираженим, якщо воно є змістом знака, тобто якоїсь субстанції, що служить для позначення чого-небудь. Одним знаком (як у раніше наведеному прикладі) може передаватися кілька значень і, навпаки, те саме знач, може передаватися кількома знаками. Так, значення майб. ч. недок. в. має дві форми вираження (буду працювати — працюватиму), значення дав. в. одн. ч. р. передається закінченнями -ові та -у (батькові — батьку), значення ор. в. ім. гроші — закінченнями -ми та -има (грішми — грошима) і т. ін. Кожен знак — граматично зв'язана або вільна морфема. Серед граматично зв'язаних морфем розрізняють афікси (ід- у, ід-еш, ід-е), постфікси (утвердитися), внутр. флексії (набрати, на-б-и-рати).

Типи Г З: За роллю в мові граматичні значення слова поділяються на класифікаційні, синтаксичні і номінативні.

Класифікаційні	виступають у різних словах і є постійними, незмінними. Вони, як правило, зумовлені лексичним значенням слова. Такими в українській мові є належність до частини мови (синь, синій, синіти), вид дієслів (йти, прийти), рід іменників (рік, ріка).
Синтаксичні	використовуються лише для зв'язку слів у реченні. Вони виступають у тому самому слові і є змінними. Ніякого реального змісту ці значення самі по собі не виражають. Такими є рід, число і відмінок прикметників, рід і число дієслів, певною мірою відмінки іменників.
Номінативні	виступають теж у тому самому слові, але виражають ті чи інші найзагальніші властивості буття і тим доповнюють, уточнюють лексичне значення слова. Таку роль виконує, зокрема, число іменника: різне реальне значення передають однина і множина того самого слова: день (це тільки один день) і дні (це більше ніж один день). Ступені порівняння прикметників вказують на різну інтенсивність вияву ознаки: холодний, холодніший, найхолодніший.

Грамат. значення, на відміну від лексичного, властиве не одному слову, а охоплює вел. групи повнознач. слів. При цьому одним знаком (однією формою) у флективних мовах, до яких належить і українська, можна передавати велику кількість значень. Усе залежить від числа парадигм, в які цей знак входить. Напр., закінчення -у в дієсл. сяд-у є елементом особової парадигми (сяд-у, сяд-еш, сяд-е), часової (сяд-у, особової (сяд-у, сяд-ь) та ін. Грамат. значення супроводжують лексичні й навпаки. Так, поняття часу передається грамат. значеннями (іду, ішов, ітиму) і лексичними (тепер, зараз, тоді, торік, завтра і т. д.). Якщо повнозначні слова мають лекс. і грамат. значення, то неповнозначні — тільки граматичні. Вони є переважно носіями синтакс. значень, передаючи поняття просторової взаємозалежності предметів (тополя біля криниці), якісного стану предметів (яблуня в цвіту), напряму (іти до хати), часу (прийти під вечір), сурядності (батько і син), підрядності (прийти, щоб привітати) і под. Проте неповнозначні слова, будучи вільними, незв'язаними грамат. морфемами, можуть використовуватися і в морфологи, включаючись до складу парадигм, Так, значення нак. сп. в частині особ, форм передаються синтетично, за допомогою зв'язаних грамат. морфем (ід-и, ід-імо, ід­іть), у решті — аналітично, за допомогою вільних морфем хай і нехай (хай/нехай іде, хай/нехай ідуть). Отже, грама г. значення організують думку, а лексичні наповнюють її конкр. змістом.