
- •Загальний та прикладний синтаксис
- •Словосполучення як непредикативна одиниця синтаксису. Типи словосполучень. Проблеми визначення словосполучення у сучасній науці.
- •Теорія членів речення (головні та другорядні члени речення: семантика та способи їх вираження).
- •Складнопідрядне речення. Проблема класифікації спр. Принципи класифікації.
- •Складносурядне речення, принципи класифікації і дефініція, структура, формальні і семантичні ознаки.
- •5, 6. Обробка лінгвістичної письмової інформації на рівні словосполучень, речень, тексту. Автоматичний синтаксичний аналіз тексту.
Загальний та прикладний синтаксис
Словосполучення як непредикативна одиниця синтаксису. Типи словосполучень. Проблеми визначення словосполучення у сучасній науці.
Словосполучення — синтаксична конструкція, утворена з двох чи більше повнозначних слів, поєднаних підрядним або сурядним зв’язком. Питання словосполучення розглядали як: 1. Основана одиниця синтаксису (речення – закінчене словосполучення – Шахматов, Пєшковський); 2. СС як складова речення (Виноградов). 3. Шульжук вказує, що не є словосполученням: 1) предикативне ядро речення (Ліс шумить); 2) аналітичні форми прикметників та дієслів (буду ходити; більш гарний); 3)нерозкладні сполучення слів (Кривий Ріг); 4) фразеологізми (камінь за пазухою).
Типи СС:
|
|
|
|
|
|
Теорія членів речення (головні та другорядні члени речення: семантика та способи їх вираження).
Член речення - мінімальна синтаксична одиниця, яка виражається повнозначним словом, нерозкладним словосполученням чи поєднанням слів, що вступає в предикативні, атрибутивні, об'єктні чи обставинні відношення.
Теорії ЧР:
Логіко-граматичний напрям (Востоков, Буслаєв) – обожнення підмета з суб’єктом; присудка з предикатом;
Психологічний (Потебня) – будь-яка частина мови може бути підметом у реченні;
Формально-граматичний (Фортунатов, Пєшковський) – предметом синтаксису вважали форму словосполучень.
Дискусії:
Бєлошапокова: головні (входять до предикативної основи) і неголовні ЧР;
Ломтєв: ЧР = позиціям;
Виоградов: три другорядних ЧР не враховують усієї різноманітності синтаксичних відношень;
Підмет |
головний незалежний член речення, який називає предмет або поняття, ознака якого зазвичай передається присудку. Основні засоби вираження підмета - це іменник, займенник, числівник або інші частини мови в ролі іменника в Н.в. Н-д: Швидко і добре не завжди співпадають.(прислівник). Підмет може виражатися інфінітивом або сп.сп.(Багато літ перевернулося). |
Присудок |
головний член речення, граматично залежний від підмета, який позначає дію, стан, або змінну ознаку предмета, що називає підмет. За значенням присудки поділяються на присудки, що означають:активну дію(Ми промовляємо склади);якість;властивість;належність(Ця земля наша). За структурою:1. Простий дієслівний - виражається дієсловом в будь-якому способі, також інфінітив.2. Складений дієслівний - виражається неозначеною формою дієслова в поєднанні з допоміжним словом. Н-д: Як любо йти коханою землею.3. Складений іменний - виражається іменником, прикметником, числівником* дієприкметником, займенником, прислівником + дієслово-зв’язка, яка може бути виражена або ні. Н-д: Темрява в саду стала густіша.4. Складні присудки являють поєднання елементів дієслівного та іменного присудків, вони бувають дієслівні та іменні. |
Додаток |
другорядний член речення, який називає об’єкт дії, виражається іменником і займенником у формах непрямих відмінків.Прямий д. залежить від перехідного дієслова, називає об’єкт на який спрямована дія, виражається формою З.в. без прийменника: Людину створює природа.Непрямий додаток виражається іншими відмінками. |
Означення |
називає ознаку і відповідає на питання який? чий? котрий? Виражається прикметником, дієприкметником, займенником, іменником. -узгоджені(виражається частинами мови залежними від іменника: прикметником, дієприкметником, займенником); -неузгоджені(приєднуються до означуваного слова зв’язком керування або прилягання. Виражаються іменником та інфінітивом. Н-д: Людину середнього віку.) Прикладка - різновид означення, яка називає ознаку предмета: якість, соціальну приналежність, національність, професію, спеціальність, і водночас будучи вираженою іменником дає йому нову назву. Відповідає на питання який? |
Обставина |
другорядний член речення, який хар-є дію, стан, рідше ознаку, називаючи спосіб, міру і ступінь, місце, час, причину, мету, умову. Найчастіше виражається прислівником, дієприслівником, іменником в непрямих відмінках, сл.сп. |