Прикладні аспекти фонетики. Фоніка і фоносемантика.

Автоматичне розпізнавання звукового мовлення

розробка систем диктування текстів, систем мовленнєвого керування різним пристроями, систем мовленнєвого діалогу (наприклад по телефону). На данному етапі процес розпізнавання мовлення знаходиться у стадії безперервного росту : десятки крупних комерційних компаній (IBM, Dragon. Phillips, Microsoft …) створюють та активно розвивають комерційні системи розпізнання мовлення. На цьому етапі було з’ясовано , що для вирішення завдання розпізнання спонтанного мовлення недостатньо вміти розпізнавати тільки окремі звуки та слова. На практиці було показано, що людина під час сприйяття мовлення для уникнення неоднозначності використовує знаня про природнє мовлення , а також зміст того що вимовляється. Тому процес позпізнавання мовлення доречно розподілити на два незалежних один від одного завдання: 1. завдання локального розпізнавання мовлення (тобто розпіднавання окремої команди ) 2. завдання відтворення тексту суцільного мовлення за великою кількістю гіпотез розпізнавання;

Автоматичний синтез звукового мовлення:

перетворення текстового ланцюжка на звукові коливання, близькі, а в ідеалі ідентичні до людського голосу. Ця проблема розглядається в галузі прикладної та експериментальної фонетики. На сьогодні найвищого розвитку досягли програмні засоби породження англійського, німецького, японського мовлення поступово поширюються системи російського синтезу. Досі невирішеною залишається проблема зняття одноманітності звучання створеного автоматизованими системами мовлення. Для української мови перешкодою розвитку подібних програмних комплексів є загальна нерозвиненість ринку інформаційних технологій, поширення піратства та інших видів порушень у галузі авторського права. Взагалі з точки зору теорії синтезу та розпізнавання усного мовлення акустична теорія виникнення мови зводиться до того, що мову можна розглядати як результат порушення лінійного фільтра одним чи декількома джерелами звуку. Творці перших моделей синтезаторів не дійшли єдиної думки щодо того, чи потрібно моделювати функцію передачі акустичної труби, яка утворює мовленнєвий акт за допомогою кількох послідовно розміщених резонаторів формант або паралельно. У сучасних синтезаторах моделювання здійснюється не за допомогою електронних ланцюгів, а на ЕОМ, а також на спеціально створеному апаратному забезпеченні. Розроблена апаратура дозволяє враховувати такі тонкощі, як амплітудна модуляція шуму в дзвінких фрикативних звуках, що обумовлюється модуляцією потоку повітря під впливом коливань голосових зв'язок, і вводити велику кількість змінних параметрів керування. Технології синтезу мовлення можуть використовуватися у техніці зв'язку, в інформаційно-довідкових системах, для допомоги сліпим і німим, для інформування про перебіг технологічних процесів, у військовій і космічній техніці, у робототехніці, в акустичному діалозі людини з комп'ютером – в усіх випадках, коли одержувачем інформації є людина.