
- •1.1. Сутність фінансового менеджменту
- •1.2. Мета, задачі та функції фінансового менеджменту.
- •1.3. Стратегія та політика фінансового менеджменту.
- •2.1. Організаційне забезпечення фінансового менеджменту.
- •2.2. Інформаційне забезпечення фінансового менеджменту.
- •2.3. Системи і методи внутрішнього фінансового контролю.
- •3.1. Інформаційно-методологічне забезпечення управління прибутком.
- •3.2. Прогнозування та планування грошових потоків підприємства як основа моделі управління грошовими потоками.
- •3.3. Оцінка ефективності моделі управління грошовими потоками.
- •4.1. Необхідніть і сутність визначення вартості грошей у часі.
- •4.2. Майбутня вартість грошей та її визначення.
- •4.3. Теперішня вартість грошей та її визначення.
- •4.4. Оцінка майбутньої та теперішньої вартості грошей з врахуванням фактору інфляції.
- •5.1. Інформаційно-методологічне забезпечення управління прибутком
- •5.2. Цінова політика підприємства та її вплив на формування доходів.
- •5.3. Управління затратами підприємства
- •5.4. Методи оптимізації абсолютної величини затрат підприємства.
- •5.5. Основні методи і технології планування та прогнозування прибутку підприємства.
- •5.6. Фінансування підприємства за рахунок прибутку (самофінансування).
- •6.1. Склад і структура активів підприємства.
- •6.2. Зміст і задачі управління оборотними активами.
- •6.3. Управління поточними фінансовими потребами підприємства.
- •6.4. Стратегія фінансування поточних активів
- •6.5. Управління дебіторською заборгованістю
- •6.6. Управління грошовими коштами
- •6.7. Управління необоротними активами
- •7.1. Капітал підприємства та його сутність
- •7.2. Види капіталу підприємства
- •7.3. Поняття структури капіталу
- •7.4. Теорії структури капіталу
- •8.1. Сутність і форми інвестицій
- •8.2. Класифікація інвестицій підприємств
- •8.3. Управління капітальними інвестиціями
- •8.4. Оцінка ефективності інвестиційних проектів
- •8.5. Управління джерелами фінансування капітальних інвестицій
- •8.6. Управління фінансовими інвестиціями
- •8.7. Методи оцінки ефективності фінансових інвестицій
- •8.8. Управління формуванням портфеля фінансових інвестицій
- •9.1. Ризики у фінансово-господарській діяльності суб'єктів господарювання
- •9.2. Основи формування моделі управління фінансовими ризиками суб’єкта господарювання.
- •9.3. Основні методи нейтралізації фінансових ризиків у підприємницькій діяльності суб'єкта господарювання.
- •10.1. Сутність, завдання та методи аналізу фінансових звітів.
- •10.2. Аналіз бухгалтерського балансу.
- •10.3. Оцінка звіту про фінансові результати.
- •10.4. Аналіз звіту про рух грошових коштів.
- •10.5. Оцінка звіту про власний капітал.
- •10.6. Аналіз ліквідності та фінансової стійкості підприємства.
- •10.7. Аналіз прибутковості підприємства.
- •11.1. Сутність і цілі внутрішньофірмового фінансового прогнозування та планування.
- •11.2. Фінансова стратегія підприємств
- •11.3. Поточне фінансове планування
- •11.4. Оперативне фінансове планування (бюджетування)
- •11.5. Контролінг виконання фінансового плану
- •11.6. Прогнозування показників фінансової звітності
- •12.1. Сутність та основні завдання антикризового фінансового управління підприємством
- •12.2. Система раннього попередження та реагування (српр)
- •12.3. Прогнозування банкрутства підприємства
- •12.4. Управління фінансовою санацією підприємства
- •12.5. Фінансова санація в ході провадження справи про банкрутство
- •12.6. Реструктуризація підприємства в системі антикризового фінансового управління
8.2. Класифікація інвестицій підприємств
Інвестиції представляють собою цілеспрямоване використання капіталу. Наявність різних форм вкладення капіталу потребує класифікації інвестицій. Їх можна класифікувати за певними ознаками.
1. За видами інвестицій:
· виробничі інвестиції – вкладення у виробничі ресурси: основні засоби і предмети праці;
· фінансові інвестиції – вкладення коштів у цінні папери, цільові банківські вклади депозити, придбання паїв тощо. Найбільшу частку серед яких складають цінні папери, включаючи кошти в банках;
· інтелектуальні інвестиції – вкладення коштів у об’єкти інтелектуальної власності. Якщо інвестиції здійснюються з метою створення новинок або їх впровадження у виробництво, то такі інвестиції називають інноваційними.
2. За цілями застосування інвестиції поділяють на – реінвестиції (зміна старих засобів) і нетто-інвестиції (придбання нових активів, розширення виробництва, тощо).
3. За характером участі в інвестуванні виділяють прямі і непрямі інвестиції. Під прямими інвестиціями розуміють безпосередньо участь інвестора у вкладенні коштів у вибраний ним об’єкт. Непрямі інвестиції – це інвестиції, які пов’язані з інвестуванням, що опосередковуються інвестиційними або іншими посередниками.
4. За терміном інвестування розрізняють короткострокові і довгострокові інвестиції. Короткострокові – вкладення капіталу на період до одного року (короткострокові депозитні внески, купівля короткострокових ощадних сертифікатів тощо). Довгострокові інвестиції – це вкладення коштів на період понад один рік.
5. За формою власності. Інвестиції поділяють на: приватні, державні, іноземні і спільні. До приватних інвестицій відносять вкладення коштів фізичними особами або недержавними підприємствами. Державні інвестиції – це вкладення коштів центральними або місцевими органами влади за рахунок бюджету, позабюджетних фондів і позикових коштів та вкладення державних підприємств. Іноземні інвестиції – це вкладення коштів іноземних громадян, юридичних осіб і держави. Спільні інвестиції – це вкладення коштів резидентів і нерезидентів.
Залежно від класифікації інвестицій та напрямів їх здійснення розробляється інвестиційна політика підприємства, яка має відповідати таким вимогам.
· Довгострокова інвестиційна стратегія повинна бути підпорядкована загальній і конкурентній стратегіям та погоджена з фінансовою стратегією підприємства;
· Інвестиційна політика повинна охоплювати наступні напрями інвестування: капітальні інвестиції; інвестування в оборотні кошти; фінансові інвестиції; інтелектуальні інвестиції.
· Інвестиційна політика повинна базуватися на альтернативності вибору.
· Для обґрунтування доцільності інвестицій необхідно використовувати не тільки фінансові показники їх оцінки, але і неформальні критерії.
Суб’єктами інвестиційної діяльності є інвестори, замовники, виконавці робіт, користувачі об’єктів інвестиційної діяльності, а також постачальники, будь-які суб’єкти підприємницької і фінансової діяльності – банківські, страхові і посередницькі установи. Суб’єктами інвестиційної діяльності можуть бути фізичні та юридичні особи (в тому числі іноземні), а також державні та міжнародні організації. Відносини між суб’єктами інвестиційної діяльності здійснюють на підставі договорів. Основним суб’єктом інвестиційної діяльності є інвестор, який здійснює вкладення власних, позикових або залучених коштів у формі інвестицій.
Другим об’єктом інвестиційної діяльності є замовник. Замовниками можуть бути інвестори (уповноважені посередники), які здійснюють реалізацію інвестиційних проектів, і не втручаються у підприємницьку діяльність.
Підрядники – це фізичні та юридичні особи, які виконують роботи за договором підряду або державним контрактом, що укладається із замовниками.
Інвестиції здійснюють за такими напрямами:
· капітальне будівництво;
· інновації, в яких втілюється науково-технічна продукція та інтелектуальний потенціал;
· фондовий ринок і акції, облігації, похідні інструменти.