
- •1.1. Сутність фінансового менеджменту
- •1.2. Мета, задачі та функції фінансового менеджменту.
- •1.3. Стратегія та політика фінансового менеджменту.
- •2.1. Організаційне забезпечення фінансового менеджменту.
- •2.2. Інформаційне забезпечення фінансового менеджменту.
- •2.3. Системи і методи внутрішнього фінансового контролю.
- •3.1. Інформаційно-методологічне забезпечення управління прибутком.
- •3.2. Прогнозування та планування грошових потоків підприємства як основа моделі управління грошовими потоками.
- •3.3. Оцінка ефективності моделі управління грошовими потоками.
- •4.1. Необхідніть і сутність визначення вартості грошей у часі.
- •4.2. Майбутня вартість грошей та її визначення.
- •4.3. Теперішня вартість грошей та її визначення.
- •4.4. Оцінка майбутньої та теперішньої вартості грошей з врахуванням фактору інфляції.
- •5.1. Інформаційно-методологічне забезпечення управління прибутком
- •5.2. Цінова політика підприємства та її вплив на формування доходів.
- •5.3. Управління затратами підприємства
- •5.4. Методи оптимізації абсолютної величини затрат підприємства.
- •5.5. Основні методи і технології планування та прогнозування прибутку підприємства.
- •5.6. Фінансування підприємства за рахунок прибутку (самофінансування).
- •6.1. Склад і структура активів підприємства.
- •6.2. Зміст і задачі управління оборотними активами.
- •6.3. Управління поточними фінансовими потребами підприємства.
- •6.4. Стратегія фінансування поточних активів
- •6.5. Управління дебіторською заборгованістю
- •6.6. Управління грошовими коштами
- •6.7. Управління необоротними активами
- •7.1. Капітал підприємства та його сутність
- •7.2. Види капіталу підприємства
- •7.3. Поняття структури капіталу
- •7.4. Теорії структури капіталу
- •8.1. Сутність і форми інвестицій
- •8.2. Класифікація інвестицій підприємств
- •8.3. Управління капітальними інвестиціями
- •8.4. Оцінка ефективності інвестиційних проектів
- •8.5. Управління джерелами фінансування капітальних інвестицій
- •8.6. Управління фінансовими інвестиціями
- •8.7. Методи оцінки ефективності фінансових інвестицій
- •8.8. Управління формуванням портфеля фінансових інвестицій
- •9.1. Ризики у фінансово-господарській діяльності суб'єктів господарювання
- •9.2. Основи формування моделі управління фінансовими ризиками суб’єкта господарювання.
- •9.3. Основні методи нейтралізації фінансових ризиків у підприємницькій діяльності суб'єкта господарювання.
- •10.1. Сутність, завдання та методи аналізу фінансових звітів.
- •10.2. Аналіз бухгалтерського балансу.
- •10.3. Оцінка звіту про фінансові результати.
- •10.4. Аналіз звіту про рух грошових коштів.
- •10.5. Оцінка звіту про власний капітал.
- •10.6. Аналіз ліквідності та фінансової стійкості підприємства.
- •10.7. Аналіз прибутковості підприємства.
- •11.1. Сутність і цілі внутрішньофірмового фінансового прогнозування та планування.
- •11.2. Фінансова стратегія підприємств
- •11.3. Поточне фінансове планування
- •11.4. Оперативне фінансове планування (бюджетування)
- •11.5. Контролінг виконання фінансового плану
- •11.6. Прогнозування показників фінансової звітності
- •12.1. Сутність та основні завдання антикризового фінансового управління підприємством
- •12.2. Система раннього попередження та реагування (српр)
- •12.3. Прогнозування банкрутства підприємства
- •12.4. Управління фінансовою санацією підприємства
- •12.5. Фінансова санація в ході провадження справи про банкрутство
- •12.6. Реструктуризація підприємства в системі антикризового фінансового управління
6.3. Управління поточними фінансовими потребами підприємства.
Формування оптимальних виробничих матеріальних запасів є один із основних елементів комерційної діяльності підприємства.
Заниження величини оборотних активів спричиняє нестійке фінансове положення підприємства, перебої виробничого процесу і як наслідок зниження обсягу виробництва і прибутку. В свою чергу завишення розділу оборотних активів знижує можливостіпідприємства проводити капітальні вкладення щодо розширення виробництва. Відволікання грошових коштів як власних так і залучених не дає можливості підприємству більш раціонально і ефективно використовувати вільні грошові кошти.
При визначенні оптимальної потреби в оборотних активах використовуються два методи: прямий і аналітичний.
Прямий метод визначення оптимального рощзміру оборотних активів застосовується при створенні нового підприємства або при уточненні потреби в оборотних активах підприємства, якщо значно зміньється асортимент вироблюваної продукції. Аналітичний метод застосовують більше року, де в основному сформовані виробничі запаси і не змінюється асортимент продукції в плановому періоді. Аналітичний метод передбачає визначення потреби в оборотних активах шляхом коригування оптимального розміру оборотних активів, який розрахований методом прямого рахунку з урахуванням зміни обсягу виробництва та прискорення оборотності оборотних активів.
В процесі господарської діяльності підприємству необхідно визначити короткострокові потреби в грошових коштах для забеспечення поточної діяльності підприємства з урахуванням відстрочки платежу покупцям.
Пока величина являє собою поточні фінансові потреби і визначається за формулою:
ПФП= ЗВ+ДЗ- КЗ, де
ПФП- поточні фінансові потреби
Зв- оптимальний запас матеріальних цінностей
Дз- дебіторська заборгованість
Кз – кредиторська заборгованість
Розглядаючи приведену формулу необхідно визначити період, який потрібен для перетворення виробничих запасів та дебіторської заборгованості в готівку ( грошові кошти на поточному рахунку)
ОК= ОЗ+ОД-ОО, де
Ок-оборотність оборотних активів
Оз-оборотність виробничих запасів
Од- оборотність дебіторської заборгованості
Оо- середній строк сплати кредтирської заборгованості
Середній період обертання виробничих запасів визначається за формулою:
ОЗ= , де
З – запаси матеріальних цінностей
Вд – середньоденна виручка від реалізації
Аналогічно визначається оборотність дебіторської заборгованості:
, де
Од – оборотність дебіторської заборгованості.
Поточні фінансові потреби підприємства визначаються також в процентах за формулою:
, де
В- виручка від реалізації продукції.
Якщо результат дорівнює 50%, то це значить, що половина днів в році, тобто 180 днів підприємство робить не те, щоб покрити свої поточні фінансові потреби.
На розмір поточних фінансових потреб в оборотних активів впливають такі фактори:
1). Тривалість операційного та збуткового циклів, тобто чим швидше сировина і матеріали перетворюються в готову продукцію, а готова продукція в гроші, тим менше треба мати запас сировини і матеріалів;
2). Темпи росту виробництва, тобто більший обсяг виробництва потребує більше матеріальних цінностей.
3). Сезонність виробництва та реалізації продукції, а також нестабільність поставок товарно- матеріальних цінностей.
4). Стан кон”юктури ринку, тобто нарощування дебіторської заборгованості, оскільки конкуренція пимушує залучити покупців на більш вигідних умовах ( відстрочка платежу, спонтанне фінансування і інші пільги).
5). Підвищення цін на товарно-матеріальні цінності, тобто чим вищий рівень інфляції, тим більші фактичні запаси у порівнянні з їх оптимальним розміром.
6). Швидкого фізичного або морального зносу товарно-матеріальних цінностей. В даному випадку фактичні розміри запасів можуть бути, навпаки, менші за їх оптимальний розмір, що потребує більш частих закупівель.
При цьому слід мати на увазі, що запаси товарно-матеріальних цінностей можна збільшувати лише до тих пір, доки отримана економія перевищує загальні витрати на утримання додаткових запасів.
Додаткова закупівля товарно-матеріальних цінностей можлива також за умови:
- злагодження системи виробництва:
- своєчасної і достовірної інформації про стан ринку сировини;
- надійних постачальників;
- ефективно оперативного маневрування запасами.
В умовах нестабільного попиту на ринку сировини та невизначеності річної потреби підприємства в запасах товарно-матеріальних цінностей фінансові менеджери зацікавлені у зменшенні запасів і відповідно зменшується загальний обсяг інвестицій.
Таким чином, основна задача раціонального управління оборотними активами підприємства полягає в скороченні періоду оборотності виробничих запасів: дебіторської заборгованості та збільшенні середнього строку сплати кредиторської заборгованості, що дозволяє знижувати поточні фінансові потреби в оборотних активах.