Князь Володимир (Святославич) Великий

(980 – 1015 рр.)

Внутрішня і зовнішня політика: завершив формування території Київської Русі (у підсумку площа Київської Русі стала 800 км.кв. – найбільша територія в Європі), приєднавши племена білих хорватів, дулібів, в’ятичів, радимичів. 981 р. – приєднав Червенські міста (Перемишль, Волинь, Червень, Белз), заселені волинянами і хорватами. Наприкінці X ст. Володимир приєднав Закарпаття, землі хорватів Подністров'я й, вочевидь, остаточно тиверців й уличів, об'єднавши таким чином у складі Русі всі племінні княжіння, що знаходилися на теренах сучасної України. До складу держави внаслідок воєнних походів остаточно приєднуються й племена в'ятичів і радимичів; завойовуються землі ятвягів. Розширюються кордони у східному й південному напрямках. У 985 р. разом із тюркомовними торками великий князь здійснив успішний похід проти Волзької Булгарії, зміцнив позиції держави в Північному Причорномор'ї, Криму й Приазов'ї. На Таманському півострові постало руське Тмутараканське князівство, до складу якого ввійшов Керченський півострів з основним містом Корчев. Посилився вплив Русі в кримських містах Херсонес і Сурож. Унаслідок походів Володимира Русь перетворилася на найбільшу за територією європейську країну. її кордони простягалися від Дністра, Закарпаття, річок Західного Бугу, Німану та Західної Двіни на заході до межиріччя Оки й Волги на сході; від Чудського, Ладозького, Онезького озер і Фінської затоки на півночі до Причорно­мор'я і Приазов'я на півдні. За правління Володимира завершується процес перетворення Руської держави на імперію. Боровся з печенігами (993 р. – зіткнення з печенігами на підступах до Києва, річка Трубіж, жодна з сторін не наважувалася перейти річку, вирішили виставити по одному воїну. Боротися з печенігом зголосився Кирило Кожум’яка, який переміг. На цьому місці Володимир заснував місто Переяславець – напівлегенда).

Запровадив державну символіку. Провів: адміністративну реформу ( своїх синів посадив у містах для контролю над місцевою знаттю; відтак влада зосередилася в руках одного князівського роду, на зміну родоплемінному поділу держави прийшов територіальний, що є однією з найважливіших ознак справжньої держави та послабило роль родоплемінної знаті); військову реформу ( за службу у війську надавав земельний наділ ( феодальний принцип формування війська); судову реформу ( увів кодекс правових норм(усний) – «Устав земляний», розмежовується княже й церковне судочинство, запроваджується, а потім скасовується смертна кара); фінансова реформа (першим почав карбувати золоті (златники) і срібні (срібляки) монети (з одного боку постать князя на престолі, з іншого – образ Христа ( на деяких замість Христа карбувався знак «тризуба» - герб Володимира, на монеті був напис: « Володимир на столі, а се його срібло»); оборонну реформу (розпочав будівництво « Змієвих валів», богатирських застав» в Середньому Подніпров’ї для захисту степовиків. Оборонна лінія проходила по річках Десна – Остер – Трубіж – Сула – Стугна. Джерело: «І став він городи зводити по Десні, і по Остру, і по Трубежу, і по Сулі, і по Стугні»); релігійну реформу – спочатку спробував реформувати язичнецтвоз метою об’єднання племен навколо Києва, призначивши головнимбогом Перуна, але ця спроба була невдалою. У 988 р. Володимир захопив Корсунь(Херсонес) у Візантії і поставив вимогу віддати за себе сестру візантійських імператорів Ганну, погрожуючи взяти Царгород. Візантійський імператор Василій II погодився за умови хрещення Володимира. Князь хрестився у церкві Святої Софії в Корсуні (Херсонесі). Херсонес було повернуто Візантії як вено (весільний дарунок) за наречену.

988 році після свого хрещення за православним обрядом Володимир запроваджує на Русі християнство. Першим київським митрополитом став Феофілакт (988 – 1018 рр). Християнство впроваджувалося поволі, повністю так і не витіснивши язичництво.

Причини впровадження християнства: язичництво не було релігією, яка могла бути об’єднавчою для східнослов’янських племен; - язичнецька релігія перешкоджала державній, культурній, національній консолідації племен централізованої держави Володимира; - феодальний лад, нерівність між людьми вимагали релігії, яка б вчила терпіння, покори та освячувала б князівську владу; - вплив країн Європи, які давно прийняли християнство.

Наслідки впровадження християнства: - зміцнення влади Великого князя; - тісніше об’єднання навколо Києва різноплемінних територій; - поступове відживання воєнних походів як головного способу досягнення цілей зовнішньої політики; - встановлення рівноправних відносин з християнськими країнами; - заснування Руської церковної організації; - розквіт культури. Володимир розбудував Київ як столицю держави; укріплена фортеця «місто Володимира», 989 – 996 рр.– збудував перший кам’яний храм Києва, Десятинну церкву. Шляхом династичних шлюбів зміцнив дипломатичні зв’язки з Польщею. Угорщиною, Чехією, Норвегією, Швецією.

Підсумок: за час правління Володимира Великого завершується процес перетворення Руської держави на імперію, а реформи, проведені ним, зміцнювали центральну владу й політичну єдність Київської Русі.