Князь Олег (882-912 рр.)

Внутрішня політика: правив в Новгороді з 879 р. після смерті варяга Рюрика, від імені його малолітнього сина Ігоря (утвердження династії Рюриковичів). 882 р. – захопив Київ , вбив Аскольда. Київ проголив своєю столицею, «матір’ю городів руських». Розширив територію Київської держави. Свою владу поширив на деревлян, сіверян, ільменських словенів, кривичів. Радимичів, білих хорватів, уличів і на неслов’янські племена – чудь і мерю. У 885 р. він приєднав до Русі радимичів і розпочав боротьбу з уличами й тиверцями. Зміцнював монархічну форму правління, спираючись на дружинників (вони збирали данину, чинили суд на місцях). Відновив язичеський культ у Києві, за що волхви його прозвали Віщим. Зовнішня політика: 907 р. – успішний похід на Візантію, на знак перемоги прибив свій щит на воротах Царгорода. Перший із київських князів, підписав дипломатичну і торгівельну угоду з Візантією. Візантія змушена була сплатити данину і підписати угоду (руські купці торгували без мита та проживали в Константинополі за рахунок імператора). 911 р. – похід на Візантію і укладення нового русько-візантійський договору. 912-913 рр. – похід на країни Арабського халіфату (описав арабський письменник Аль-Масуді). За легендою помер від укусу змії, що навіщували йому ворожбити. Підсумок: князювання Олега сприяло зміцненню монархічної форми правління Русі, розширенню її меж, становленню системи васалітету.

Князь Ігор (912 -945 рр.)

Внутрішня і зовнішня політика: жорстоко зміцнював центральну владу. 914 р. – зламав опір деревлян і наклав на них данину більше ніж раніше. 915 р., 920 р. – бої з печенігами, які вперше з’явилися біля південних кордонів Русі. 941 р. – невдалий похід на Візантію, яка відбивалася від руських кораблів «грецьким вогнем» (набої з горючою сумішшю, які катапультою перекидалися на кораблі ворога). 944 р. – новий похід на Візантію, укладення договору (не такий вигідний, як попередній, руські купці мали сплачувати мито). 912-913 рр. – здійснює походи на схід, укладає угоду з Хозарським каганатом про проходження руського війська по Дону і Волзі до Каспію. 944 р. – похід на Закавказзя, захопив багато міст на Каспійському узбережжі (Дербент та інші). 945 р. князь Ігор поїхав збирати полюддя (збирання данини). Почувши про це, деревляни вирішили: «Якщо внадиться вовк до овець, то виносить по одній все стадо, якщо не уб’ють його. Так і сей: якщо не вб’ємо його, то він усіх погубить» І послали вони до нього мужів своїх кажучи «Чого ти йдеш знову? Ти забрав єси всю данину». І не послухав їх Ігор, і древляни, вийшовши насупроти з города Іскоростеня, вбили Ігоря і дружину його, бо їх було мало… Ісказали деревляни: «Осе князя руського ми вбили. Візьмемо жону його Ольгу за князя свого Мала і Святослава візьмемо і зробимо йому, як ото схочем». Заколот проти Ігоря організував місцевий князь Мал, який хотів усунути від влади Рюриковичів і утвердити в Києві свою династію. Деревляни вбили Ігоря під Іскоростенем.

Князь доброзичливо ставився до християн. Завдяки його підтримці в Руській державі пожвавилася діяльність християнської общини. Зокрема, в Києві на Подолі діяла церква св. Іллі.

Підсумок: діяльність Ігоря ознаменувалася зміцненням централізованої влади й дала поштових врегулюванню збору данини, а укладені угоди з Візантією утверджували Русь як її рівноправного партнера.