Тема 2

Виникнення та розквіт київської русі

Заняття № 4

Розселення слов’ян і виникнення Київської Русі.

Основні відомості про розселення слов’ян містить «Повість минулих літ» (1113 р.) ченця Києво- печерського монастиря Нестора. У східних словян VІ- VІІ ст. на території між Карпатами і Волгою сформувалося 14 союзів племен, що мали такі назви: поляни, деревляни, уличі, тиверці, дуліби, бужани, волиняни, білі хорвати, сіверяни, в’ятичі, радимичі, дреговичі, кривичі, ільменські словени. На поч. VІ ст. – виникнення племінних союзів східних слов’ян. Одним із перших був Дулібських союз (VІІ ст.). ІІ пол. VІІ ст. утворився Полянський союз (за яким закріпилися назви «Русь», «русичі»). Кінець VІІ ст. створення племінного союзу тиверців. VІІІ ст. – створення племінного союзу уличів. ІІ пол. VІІІ ст. – утворення «княжінь» - територіальних політичних союзів державного типу на основі союзів племен. Утворення великих союзів племен у YI-YIII ст. передувало утворенню держави. Ці племінні союзи були зародками держави з досить примітивним апаратом влади. На чолі цих об’єднань стояли князі, які мали свої дружини (військо).

Союзи східних слов’ян на території сучасної України

До початку ІХ ст. у межах України оформилося 7 східнослов’янських племінних союзів дуліби(волиняни, бужани), деревляни, білі хорвати, поляни, уличі, тиверці,сіверяни. Ці племінні союзи були зародками держави з досить примітивним апаратом влади. Дуліби (волиняни, бужани) – займали територію Західної Волині (центр - місто Волинь, Бужськ). Деревляни – територію Східної Волині (басейн Тетерева, південніше Прип’яті) (центр – місто Іскоростень). Білі хорвати – територію Прикарпаття та Закарпаття (центр – місто Теребовль, Галич, Перемишль). Уличі й тиверці – територію Південного Подніпров’я й Побужжя між Південним Бугом, Дністром і Прутом до гирла Дунаю і Чорного моря (центр – місто Олешшя і Білгород). Поляни – територію середньої течії Дніпра (Київщина, Канівщина) (центр – Київ). Сіверяни – територію Дніпровського лівобережжя (на схід від Дніпра, по Десні, Сейму й Сулі) (центр – Чернігів). Майже всі ці племінні об'єднання мешкали в смугах лісостепу й лісу, які виявилися сприятливішими для розвитку господарства й безпечнішими для життя.

Союзи східних слов’ян на території сучасної Росії

В’ятичі – територія вздовж р. Оки, біля верхів’їв Волги(центр – м. Рязань); радимичі – територія вздовж р. Сож і Десна (центр – м. Смоленськ); кривичі – верхнє Поволжя, верхня течія Дніпра та Двіни (центр – м. Суздаль); словени – територія в районі о. Ільмень (центр – м. Новгород).

Союзи східних слов’ян на території сучасної Білорусі

Полочани – територія Західної Двіни (центр – м. Полоцьк); дреговичі – територія між Прип’яттю та Західною Двіною (центр – м. Турів).

Суспільне життя, господарство та релігія слов’ян

у YII-X ст.

У праукраїнців формується суспільний устрій, який отримав назву воєнна демократія (влада – військовий вождь (князь), народні збори («віче») та рада старійшин). Згодом з племінних союзів утворюються нові територіальні об’єднання протидержавного типу (землі, княжіння), які очолювали князі. В окрему верству виділяються дружинники, які служили князям і вождям. Велику роль відігравали збори чоловіків-воїнів, або народні збори (віче), але поступово вони втрачають своє значення. Виділяється окремий прошарок – племінна верхівка (князі, бояри, дружинники), в руках яких зосереджувалася влада. В IX ст..виникають три східнослов’янські союзи, які описав арабський письменник Аль-Балхі: Куявія (Київ), Славія (Новгород), Артанія (Ростов, Суздаль ). Основне заняття слов’ян – орне землеробство (застосування рала, парової системи землеробства); скотарство; мисливство, рибальство, бортництво, ремесла. Язичницька релігія: Перун – бог грому і блискавки; Стрибог – бог вітру; Дажбог – бог сонця та покровитель, який дає багатство; Ярило – бог сонця; Велес – бог домашньої худоби; Мокоша – богиня землі; Купайло – бог врожайності, родючості; Лель – бог кохання і бджолярства; Мара – богиня зла. Священне дерево – дуб (культ Перуна). Вірили в потойбічне життя (культ предків), духів, водяників, лісовиків, берегинь, вовкулаків, упирів. Добрі духи – обереги та берегині. Злі духи – упирі, вурдалаки та біси. Волхви (жерці) були служителями язичницької релігії; капища – священні місця; ідоли - кам’яні фігури богів.