17. Типи ринків

Виділяють чотири типи ринкових структур: чиста конкуренція, олігополія, монополістична конкуренція, монополія.

Особливості кожного ринку оцінюють за трьома критеріями: кількість покупців, ринкова поведінка продавців стосовно покупців, ступінь чутливості до конкуренції.

Чиста конкуренція. Основні характеристики цього ринку такі:

— велика кількість продавців, кожному належить незначна частка ринку, жоден з них не впливає на рівень поточних цін;

— товари повністю взаємозамінні й недиференційовані;

— відсутність цінових обмежень.

Олігополія — це ситуація, за якої:

— кількість фірм незначна або кілька з них домінують на ринку;

— товари недиференційовані (недиференційовані конкуренція) або диференційовані (диференційована олігополія);

— кожна фірма чутлива до маркетингових заходів, у тому числі до цінової політики конкурентів.

Монополістична конкуренція. Для ринку монополістичної конкуренції характерно:

— велика кількість фірм і гостра конкуренція між ними;

— товари диференційовані;

легкість проникнення на ринок нових фірм;

— відмінність між товарами пояснює широкий діапазон МІ цін на товари;

— вплив маркетингових заходів менший порівняно з олігополістичними ринками;

— вдосконалення продукції, значна роль реклами торгових марок.

18. Інфраструктура ринку.

Ри́нкова інфраструкту́ра — це різні установи, підприємства, організації, що обслуговують різноманітні види ринків, створюють сприятливі умови для їхнього ефективного функціонування. Це — біржі, банки, фінансово-кредитні посередники, комерційні фонди, страхові агенції, служби зайнятості, торговельні та інші організації, кожна з яких діє у своїй сфері.

Ринкова інфраструктура значно полегшує і спрощує обіг товарів, послуг, природних ресурсів, грошей та цінних паперів, дає змогу доцільніше розподіляти й використовувати трудові ресурси, оптимальніше вкладати й використовувати капітал, створює безпечніші умови для діяльності ринкових установ.

Важливу роль у ринковій інфраструктурі відіграють посередники. Оскільки ринок є місцем співпраці двох основних суб'єктів — виробника і споживача, рух товарів та послуг від виробника до покупця потребує не лише певного часу, а й значних зусиль досвідчених саме у цій справі людей. Якщо всіма такими питаннями займатиметься сам виробник, то ефективність його роботи буде надто низькою через значні витрати часу й ресурсів. Зайвий час і ресурси витрачав би й споживач, шукаючи необхідні йому товари та послуги. Тому на допомогу їм приходять посередники.

19. Основні принципи поведінки суб'єктів господарювання.

Поряд із визначеними законодавством України нормами і правилами господарювання та юридичної відповідальності за порушення таких у ринковій економіці сформувалися загальновизнані принципи поведінки суб’єктів господарювання на ринку. Особливе місце займає принцип соціального партнерства, який належить до базових, визначає будь-яку розвинуту ринкову економіку як соціально орієнтовану.

Цей принцип випливає з того, що підприємство як соціально-економічна цілісність водночас є складовою частиною свого зовнішнього оточення. Тому разом із суто економічними функціями з виробництва продукції і послуг та одержання завдяки цьому максимально можливого прибутку підприємство зобов’язане постійно опікуватися питаннями соціального розвитку не тільки свого трудового колективу, а й місцевого населення.

Іншим важливим принципом поведінки на ринку є принцип свободи підприємництва. Останній забезпечується певними правами підприємства, а саме:

по-перше, можливістю ініціативної, самостійної, здійснюваної на свій ризик і під свою майнову відповідальність економічної діяльності;

по-друге, самостійністю в організації виробництва та його ресурсному забезпечуванні;

по-третє, самостійністю у прийнятті будь-яких господарських рішень, комерційною свободою ціноутворення, виходячи з економічної вигоди і ринкової кон’юнктури, правом визначення шляхів і способів реалізації продукції;

по-четверте, реальним правом розпорядження майном, а також прибутком, що залишається після сплати податків та інших платежів, установлених законом.