4.8.4.3. Перевірка та на 10% похибку за кривими граничних кратностей (кгк): ;
Крива
граничної кратності (КГК) представляє
собою залежність максимальної граничної
кратності струму від величини опору
вторинного навантаження. Ці криві
задаються в паспортних даних для кожного
типу трансформатора струму. За КГК
визначається максимальний допустимий
опір навантаження ТА, який відповідає
максимальній кратності струму
та порівнюється з дійсним значенням
опору навантаження ТА. Якщо отримане
розрахункове значення опору навантаження
менше реального, то похибка трансформатора
струму не перевищує задану – 10%.
Рис. 4.13. Крива граничної кратності трансформатора струму ТПЛ-10
На рис. 4.13 наведена крива граничної кратності трансформатора струму типу ТПЛ-10. Для попереднього прикладу, враховуючи, що значення максимальної кратності струму складає 18, максимальне вторинне навантаження згідно кривої, рис. 4.13, повинно бути не менше, ніж 0,38 Ом. Оскільки це значення є більшим від реального вторинного навантаження, яке складає згідно умови задачі 0,32 Ом, можна зробити висновок, що трансформатор струму працює з допустимою похибкою.
У порівнянні з попередніми методами, перевірка трансформатора струму на 10% похибку за кривими граничної кратності, є найменш точною.
4.8.4.4. Методи зниження похибки трансформаторів струму
Для зменшення похибки трансформаторів струму можна застосувати один з наступних способів:
збільшення січення магнітопроводу, що приводить до зменшення індукції та, як наслідок, до зменшення струму намагнічення. Але в цьому випадку збільшуються габарити ТА та його вага;
застосування для виготовлення магнітопроводів матеріалів з великою магнітною проникливістю та невеликим кутом втрат, що також приводить до зменшення струму намагнічення. Але в цьому випадку збільшується вартість такого трансформатора струму, тому що такі магнітні матеріали є суттєво дорожчі;
штучне збільшення магнітної проникливості магнітопроводу за рахунок застосування магнітного шунта, який створює підмагнічування полем розсіювання, або застосування з цією метою додаткових компенсаційних обмоток.
Для компенсації кутової похибки застосовують короткозамкнений виток. Його наявність приводить до збільшення кута втрат (рис. 4.3) і, як наслідок, до зменшення кута (рис. 4.3).
Ці методи можуть застосовуватись на етапі проектування та серійного виготовлення трансформаторів струму.
В процесі ж проектування РЗА на основі існуючих трансформаторів струму для зменшення похибки можна застосувати один з наступних методів:
послідовне увімкнення вторинних обмоток двох трансформаторів струму (рис. 4.8а). В цьому випадку вторинні е.р.с. двох трансформаторів струму сумуються і результуюча вольт-амперна характеристика знаходиться суттєво вище, ніж характеристика одного з ТА;
збільшення січення провідників для приєднання вторинного навантаження;
заміна існуючих трансформаторів струму на нові, з кращими характеристиками;
застосування реле з меншим значенням опору, наприклад, цифрових реле.
Питання для самоперевірки