4.8.4. Перевірка трансформаторів струму на 10% похибку
Цю перевірку можна здійснювати одним з наступних способів:
за дійсними вольт-амперними характеристиками ТА;
за кривими граничних кратностей (КГК):
;
за паспортними даними ТА.
за типовими кривими намагнічення електротехнічної сталі, з якої виконані магнітопроводи ТА;
На практиці найбільше застосовують перші три способи перевірки трансформаторів струму на 10% похибку. Тому більш детально зупинимось саме на них.
Для
перевірки трансформаторів струму на
10% похибку попередньо необхідно визначити
максимальний розрахунковий струм к.з.
,
який залежить від виконання вимірювальних
органів захистів, що під‘єднуються до
ТА:
для струмової відсічки та максимального струмового захисту з незалежною витримкою часу, виконаних на електромеханічному принципі,
,
де
– розрахункове значення первинного
струму спрацювання захисту. Коефіцієнт
1,1 враховує збільшення кратності
первинного струму у порівнянні з
кратністю вторинного струму за рахунок
10 % похибки ТА;для максимального струмового захисту, виконаного на цифровій основі,
,
де
– первинний струм к.з., за яким здійснюється
розрахунок уставки захисту. Ця умова
може застосовуватись у випадку, коли
захист попереднього елементу, з яким
проводиться узгодження, має залежну
характеристику. У випадку, коли захист
попереднього елемента має незалежну
часову характеристику,
,
де
– струм спрацювання захисту попереднього
елемента;для поздовжнього диференційного захисту
,
де
–
максимальний струм зовнішнього к.з.;для дистанційного захисту для ліній з одностороннім живленням
,
де
– максимальний струм під час к.з. в
кінці першої зони дистанційного захисту.
Для лінії з двостороннім живленням
додатково необхідно розрахувати струм,
який протікає по лінії під час к.з. на
шинах тієї підстанції, де встановлений
захист (к.з. „за спиною”) і з двох умов
вибрати більше значення.
4.8.4.1. Перевірка та на 10% похибку за дійсною вольт-амперною характеристикою та
Попередньо
необхідно визначити розрахункове
значення напруги на вторинній обмотці
ТА
:
|
(4.8) |
.
де
– розрахунковий вторинний струм, який
відповідає первинному розрахунковому
струму;
– опір вторинної обмотки ТА;
– найбільше значення опору навантаження
вторинної обмотки ТА. Значення опору
навантаження можна визначати
експериментально або розраховувати.
Опір навантаження залежать від схем
з‘єднання вторинних кіл ТА. Наприклад,
для схеми повної зірки (рис. 4.7а) у
випадку застосування її в мережі з
ефективнозамленими нейтралями,
максимальне значення
буде відповідати однофазному к.з.; для
схеми неповної зірки (рис. 4.7б)
максимальне значення
буде відповідати двофазному к.з. між
фазами А та В або В та С.
Розрахункові
формули для визначення вторинного
навантаження наведені в табл. 4.1. В
розрахункових формулах, наведених в
табл. 4.1,
– опір з‘єднувальних провідників, для
приєднання вторинного навантаження;
– сумарний опір всіх вимірних органів,
увімкнених відповідно у фазний провідник
та в нейтраль;
– перехідний опір контактних з‘єднань,
рекомендується приймати 0,1 Ом.
Таблиця 4.1