Якісний аналіз

У роботі Ейхенгріна, Роуза і Віплоша (Eichengreen, Rose and Wyplosz, 1995) робиться спроба виявити змінні, які можуть служити як «ранні застережливі сигнали». Автори намагаються відповісти на питання, чи може динаміка яких-небудь економічних змінних передбачити кризи обмінних курсів, а також проаналізувати, наскільки сильно розрізняється поведінка різних індикаторів в кризовому для поста і докризовому періодах.

Для вивчення валютних криз був складений список офіційних оголошень про девальвацію і ревальвацію, переході від фіксованого курсу до плаваючого, випадків, коли межі валютного коридору були розширені, і інших значних змін у валютній політиці в світі за 1959-1993 рр. Такі події в роботі названі «подіями» ринку іноземної валюти, оскільки очевидно, що далеко не всі такі епізоди є валютними кризами. Використовувалися квартальні дані для двадцяти розвинених країн.

Для пошуку закономірностей в динаміці економічних показників автори графічно зобразили поведінку змінних під час різних криз і «подій» на валютному ринку. Кожен графік ілюстрував поведінку тієї або іншої змінної за два роки до і після «події» або кризи.

У роботі розглядається динаміка наступних змінних:

• зміна золотовалютних резервів;

• обмінний курс;

• короткострокова ставка відсотка;

• ставка рефінансування центрального банку;

• зміна експорту і імпорту;

• відношення сальдо рахунку поточних операцій платіжного балансу

до ВВП;

• відношення бюджетного дефіциту до ВВП;

• внутрішній кредит;

• грошова маса;

• безробіття;

• інфляція;

• ВВП в реальному виразі;

• прибутковість державних облігацій;

• фондовий індекс.

Автори роботи показали, що за декілька кварталів до девальвації спостерігається зниження золотовалютних резервів, падіння експорту і зростання імпорту і, отже, збільшення дефіциту рахунку поточних операцій. Після девальвації резерви, так само як і експорт, відновлюються порівняно швидко. В той же час імпорт і рахунок поточних операцій повертаються до початкового значення трохи довше. Крім того, було виявлено значне збільшення реального ефективного обмінного курсу перед девальвацією.

У країнах напередодні девальвації в порівнянні з «спокійними» періодами був зафіксований більший бюджетний дефіцит, зростання внутрішнього кредиту і пропозиції грошей. Крім того, в них спостерігалися вищі темпи інфляції і короткострокові процентні ставки, причому процентні ставки після девальвації не знижувалися. На ринку праці як до, так і після девальвації спостерігалося підвищене безробіття.

Автори також відзначають, що перед ревальвацією макроекономічні змінні поводяться протилежним чином, хоча їх поведінка не так сильно відрізняється від нормального стану.

У дослідженні МВФ (International Monetary Fund, 1998) для ідентифікації валютної кризи будується індекс, рівний средньозваженому значенню темпів приросту обмінного курсу і золото-валютних резервів. Як банківську кризу вони визначають ситуацію у разі примусового масового закриття і злиття банків або поглинання фінансових інститутів державою. Крім того, банківською кризою вважається масове вилучення внесків населенням.

Франкель і Роуз (Frankel and Rose, 1996) також застосували графічний аналіз для виявлення індикаторів – передвісників валютної кризи. Для аналізу автори узяли дані по ста країнах з 1971 по 1992 р.

Досліджувані в роботі показники діляться на чотири групи: внутрішні змінні, «міжнародні» змінні, змінні, що характеризують зовнішній борг і «зовнішні» змінні.

1. Внутрішні змінні:

• темп зростання внутрішнього кредиту;

• відношення профіциту/дефіциту бюджету до ВВП;

• темп зростання ВВП в реальному виразі.

2. Міжнародні змінні:

• відношення зовнішнього боргу до ВВП;

• відношення золотовалютних резервів до об'єму імпорту за місяць;

• відношення сальдо рахунку поточних операцій до ВВП;

• реальний обмінний курс.

3. Змінні, що характеризують зовнішній борг (по відношенню до загальної суми зовнішнього боргу):

• частка зовнішніх запозичень, привернутих комерційними банками;

• частка пільгового боргу;

• частка зовнішнього боргу із змінною процентною ставкою;

• частка зовнішнього боргу державного сектора;

• частка короткострокового зовнішнього боргу;

• частка довга перед міжнародними фінансовими організаціями;

• відношення притоку прямих іноземних інвестицій до зовнішнього боргу.

4. «Зовнішні» змінні:

• короткострокова світова ставка відсотка (середньозважена ставка відсотка в індустріальних країнах);

• темп зростання ВВП в реальному виразі в країнах ОЕСР.

Автори дослідження показали, що ставка відсотка за кордоном перед кризою підвищується. В той же час сальдо рахунку текучих операцій платіжного балансу і дефіцит державного бюджету