Оцінка середовища світової економіки. Методика вивчення загальних тенденцій
Середовище МЕВ може бути визначене як система умов і факторів існування міжнародних економічних зв'язків.
При цьому розрізняють два види середовища: зовнішнє середовище (оточення системи) і внутрішнє середовище (контекст системи).
Внутрішнє середовище МЕВ—це внутрішня будова системи МЕВ разом з її внутрішніми законами існування, функціонування і розвитку.(ЗЕД, управління, суб’єкти, форми і види, внутрішні закони).
Зовнішнє середовище МЕВ—це зовнішні по відношенню до суб’єктів МЕВ умови реалізації форм і видів різних видів МЕВ.
СТРУКТУРА ЗОВНІШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА
1.За сферами впливу на: природно-географічне, політико-правове, економічне, соціально-культурне середовище.
2.За безпосередністю впливу, дії:
а) умови і фактори прямої(безпосередньої) дії – міжнародні організації, міжнародні правові норми, торговельні представництва, комунікаційні мережі. Також це все становить інфраструктуру МЕВ.
б) умови і фактори непрямої(посередньої) дії
2. ПРИРОДНО-ГЕОГРАФІЧНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ІСНУВАННЯ МЕВ
Найголовніші умови і фактори, що впливають на розвиток МЕВ, пов’язані з нерівномірністю розташування природних ресурсів, з наявністю чи відсутності тих чи інших ресурсів у різних країнах. Наявність ресурсів тісно перекликається з різноманітністю кліматичних умов, яка сприяє розвитку міжнародного поділу праці, а відповідно, грає значну роль у розвитку МЕВ.
Наприклад: у країнах з теплим кліматом збирають по два урожаї; морські країни встановлюють між собою економічні зв’язки морським транспортом; країни одного материка використовують автомобільний і залізничний транспорт.
Не менш важливу роль грає геополітичне розташування країни - це розташування по відношенню до інших країн на шляху чи на перетині різноманітних інтересів суб’єктів світового господарства. Країни, що знаходяться на перетині таких шляхів, спеціалізуються на наданні посередницьких послуг фінансового, комерційного і транспортного типу
3. Політичне середовище
Політи́чний режи́м — тип, характер влади в країні; сукупність засобів і методів здійснення політичної влади, яка відображує характер взаємовідносин громадян і держави. Визначається способом і характером формування представницьких установ, органів влади, співвідношенням законодавчої, виконавчої і судової влади, центральних і місцевих органів, становищем, роллю та умовами діяльності громадських організацій, рухів, партій, правовим статусом особи, ступенем розвитку демократичних свобод.
Розрізняють демократичні, авторитарні, тоталітарнітипи політичного режиму. Його різновидами можуть бути ліберальні, диктаторські, фашистські, екстремістські, парламентські, президентські, монархічні, республіканські, надзвичайного правління, абсолютистські та інші політичні режими.
Мона́рхія — форма державного правління, за якої найвища державна влада повністю (необмежена, абсолютна монархія) або частково (обмежена, конституційна монархія) належить одній особі — спадкоємному монархові.
Currently, 44 nations in the world have monarchs as heads of state, 16 of which are Commonwealth realms that recognize Queen Elizabeth II as their head of state.
The historical form of absolute monarchy is retained only in Brunei, Oman, Qatar, Saudi Arabia, Swaziland and Vatican City.
Респу́бліка (від лат. res publica - громадська справа) — форма державного правління, за якої верховні органи державної влади обираються на певний строк, з окресленими законом повноваженнями, існує поділ влади на законодавчу, виконавчу, судову.
Існують три основних різновиди республіканської форми правління :
президентська республіка;
парламентська республіка;
республіка змішаного типу.
В президентській республіці президент обирається народом, уряд підзвітний президенту і формується ним. Класичною президентською республікою вважають США.
В парламентській республіці президент обирається парламентом, уряд формується парламентом і підзвітний йому. Ця форма правління досить поширена в розвинених країнах ( Греція, Італія, Чехія, Німеччина та ін.).
Однією з сучасних форм державного правління є так звана змішана (парламентсько-президентська, або президентсько-парламентська) форма республіканського правління. Типовою ознакою такої форми правління є поєднання елементів президентської і парламентської республік, сильної президентської влади та ефективного контролю парламенту за діяльністю уряду. Уряд формується спільно президентом і парламентом, а та чи інша назва змішаної республіки визначається тим, у кого з них більше повноважень щодо формування та функціонування уряду. Класичним зразком змішаної республіканської форми правління є Франція за конституцією 1958 року. В Європі - Австрія, Румунія, Польша, Фінляндія та ін..
Однопарті́йна систе́ма (монопартійна система) — тип політичної системи, що характеризується монопольним правом однієї партії брати участь у державному будівництві.