4. Принципи розвитку велоінфраструктури

4.1. Велоінфраструктура має бути безпечною і зручною для всіх категорій населення. Велодоріжки мають прокладатися так, щоб по них могла проїхати дитина від 7 років без догляду батьків (наприклад, в школу), міг проїхати інвалід на візку чи людина похилого віку – інфраструктура має бути зручною в першу чергу для незахищених верств населення – дітей, інвалідів, осіб похилого віку.

4.2. Велоінфраструктура значно дешевша в організації в порівнянні з інфраструктурою ГТ, а тим паче з автомобільною. ЇЇ реалізація дасть змогу в короткий термін і за невеликих витрат забезпечити достатньо якісну мобільність абсолютної більшості населення міста, особливо, коли є дефіцит коштів на інфраструктуру ГТ чи автодоріг.

4.3. Велоінфраструктура має розвиватися за принципом: «спочатку інфраструктура – а потім будуть і велосипедисти». Ні в якому разі не можна керуватися стереотипом, що велодоріжки потрібно робити там, де вже є високий велопотік (за дуже недосконалими нормами ДБН ця цифра складає 50 велосипедів/год.). Велосипедний потік ніколи не стане більшим за 10…20 велосипедів/год., якщо не буде створено зручних і безпечних умов пересування велосипедом.

4.4. Мережа велодоріжок має бути цілісною та охоплювати по можливості все місто. Велосипедист повинен мати можливість безпечно проїхати місто з кінця в кінець. На вулицях з неінтенсивним рухом (житлові, приватний сектор) має бути пріоритет пішохідного і велосипедного руху, з обмеженням швидкості (до 20…30 км/год.) і транзиту автотранспорту.

4.5. Мережа велодоріжок і велопарковок має забезпечувати поїздки в межах житлового чи планувального району (до 5 км – пріоритетним видом транспорту має бути велосипед), сполучення між планувальними районами, поїздки з окраїни в центр міста, в межах центру.

4.6. Велодоріжки мають прокладатися вздовж основних пасажиропотоків міста – в першу чергу по вулицях з інтенсивним рухом, де проїзд по дорозі разом з автомобілями є небезпечним. З цієї ж причини рекомендується прокладати велодоріжки на рівні тротуарів, фізично відокремлено від автомобільного руху (велодоріжки «Копенгагенського типу»). На основних веломаршрутах середня швидкість має бути не менше 20 км/год., на районних і місцевих – не менше 10-15 км/год.

4.7. Велоінфраструктура має інтегруватися в загальноміську транспортну мережу, стаючи її повноцінною складовою. Має бути можливість провезти велосипед у ГТ або лишити його біля зупинки ГТ чи станції метро на велопарковці.

4.8. Велоінфраструктура має проектуватися так, щоб її елементи, велосипеди, велостійки не заважали іншим учасникам руху, особливо пішоходам, не перекривали транспортні та пішохідні потоки на вулиці. Бажано розподіляти учасників руху на вулиці в такому порядку (від «червоної» лінії за відсутності бульвару): пішоходи, велосипедисти, запарковані автомобілі, ГТ (якщо є), автомобілі.

4.9. Мережа велодоріжок і велопарковок має бути найгустішою в центрі: враховуючи особливості планування, щільність вуличної мережі та ширину вулиць в центрі міста доцільно прокладати велодоріжки на більшості з них. Пріоритет в центрі міста повинен бути у пішоходів і велосипедистів.

4.10. Велоінфраструктуру бажано розвивати паралельно з пішохідною: якість тротуару (в т. ч. покриття, пандуси і пониження бордюрів, розмітка ПП, освітлення тощо) поруч з велодоріжкою має бути такою, щоб у пішохода не виникало бажання зійти з тротуару на неї. Велодоріжки мають бути фізично або візуально відділеними від тротуарів. Від дороги – відділені фізично.

4.11. «В першу чергу пішоходи і велосипедисти, а не автомобілі»: тротуар і велодоріжка не повинні змінювати рівня при перетині дворових проїздів, виїздів з прилеглої території, житлових вулиць: рампа має бути у дороги, а ПП і велосипедний переїзд лишаються на рівні тротуару, являючи собою «широкий лежачий поліцейський» - тоді автомобілі в будь-якому випадку знижуватимуть перед таким ПП швидкість.

4.12. Велоінфраструктура має бути якісною: покриття велодоріжок має бути рівним і шорстким (асфальт), жодних різких перепадів чи бордюрів, бічний ухил має забезпечувати відтік води на газон або узбіччя, розмітка має бути чіткою і яскравою – особливо в місцях перетину з дорогою. Велостійки мають забезпечувати надійне кріплення до них велосипеду. Велопарковки – гарантувати убезпечення від крадіжок.

4.13. Одночасно з розвитком велоінфраструктури має проводитися пропаганда велоруху, велосипеду як засобу пересування доступного, економічно ефективного і корисного з точки зору екології міста і здоров’я людей. Не останню роль в цьому має відігравати міська влада (зокрема, пересадка хоча б частини чиновників зі службових автомобілів на велосипед дасть значну економію міського бюджету).