3. Географічна оболонка та її складові Літосфера.

У будові нашої планети розрізняють три основні частини: ядро, мантію та земну кору. Ядро складається з речовин, що мають властивості металів. Радіус ядра становить близько 3 500 км. Температура в ядрі досягає 4 000 - 5 000°С. Мантія — найбільша за об'ємом частина планети (4/5 об'єму Землі). Речовина мантії перебуває в твердому стані. Тільки на глибині близько 150 — 200 км від поверхні у верхній частині мантії є в'язкий шар — астеносфера. Температура речовини мантії з наближенням до поверхні Землі знижується від 4000° до 1 000°С. Вище від мантії лежить земна кора — верхня тверда оболонка літосфери. Товща земної кори становить 5 — 10 км під океанами, 70 — 80 км — у горах. На материках (континентах) виокремлюють три основні шари: верхній, що складається з осадових порід; середній — гранітний з переважанням твердих гірських порід; нижній — базальтовий, який сформувався в основному в процесі застигання магми. Земна кора разом із верхньою частиною мантії (до шару астеносфери) утворюють тверду оболонку Землі — літосферу. Отже, товща літосфери становить 150 — 200 км. Земну кору складають мінерали і гірські породи. Мінерали — це природні утворення, які складаються з однієї речовини,наприклад, золото, кварц, польовий шпат. Гірські породи — це сполучення кількох мінералів чи скупчення одного у великій кількості в земній корі. За походженням гірські породи поділяють на магматичні, осадові, метаморфічні. Корисні копалини — господарській діяльності. Залежно від галузі застосування корисні копалини поділяють на три групи: паливні, або горючі (нафта, газ, торф, кам'яне й буре вугілля); металічні, з яких виплавляють метали (чорні — чавун, сталь; кольорові — мідь, алюміній, олово, свинець); неметалічні — сировина для хімічної промисловості (кам'яна й калійні солі, фосфорити, сірка), будівельні матеріали (граніт,пісок, глина та ін.).

Рухи літосфери. Літосфера розбита глибокими тріщинами на величезні блоки, які називають літосферними плитами. Вони дуже повільно ковзають по в'язкому шарові мантії зі швидкістю 1-6 см за рік.Літосферні плити можуть рухатися одна щодо одної в різних напрямах: розсуватися чи насуватися.Ці рухи називаються повільними горизонтальними рухами літосферних плит. Якщо плити рухаються назустріч одна одній, то при їх зіткненні краї мнуться в складки і утворюють гори. Так виникли Карпати, Кримські гори, Гімалаї, Анди, Кордильєри. Такі вікові горизонтальні рухи літосферних плит називають складкоутворюючими. Вони призводять до утворення великих і лінійно витягнутих форм рельєфу: гір, океанічних жолобів, рифтових хребтів, глибинних розломів-грабенів. Для літосфери характерні й повільні вертикальні коливання — повільні підняття чи опускання, швидкість яких від 0-2 до 10—12 мм за рік. При цьому нерідко колишні ділянки морського дна стають суходолом абосуходол занурюється на дно моря.

Походження материків і океанів.Наприкінці архею вже існували літосферні плити з невеликими материковими масивами, які з часом стали ядрами континентальних платформ.Рухаючись назустріч, уже сформовані континенти наприкінці протерозою утворили єдиний материк — Мегагею. Активізація тектонічних рухів у другій половині палеозойської ери була пов'язана з тим, що материки знову об'єдналися у суперматерик Пангею. Мезозойська ера ознаменувалася розпадом Пангеї на Лавразію та Гондвану, утворенням між ними океану Тетіс. Поступово розкололися й ці два великі материки. Сьогодні виділяють сім великих літосферних плит: Північноамериканську, Південноамериканську, Євразійську, Африканську, Індо-Австралійську, Антарктичну і Тихоокеанську. Усі вони, за винятком Тихоокеанської, містять у собі материкові брили із сусідніми ділянками океанічного дна. До проявів внутрішніх сил Землі належать також магматизм і землетруси..Магматнзм — це сукупність явищ, пов'язаних з утворенням і рухом магми з астеносфери до поверхні Землі. Розрізняють два типи магматизму —внутрішній (інтрузивний), коли магма не досягає поверхні Землі і застигає на глибині, і зовнішній (ефузивний), коли магма прориває земну кору і виливається на поверхню. Ефузивний магматизм називають ще вулканізмом Вулканізм — це сукупність процесів і явищ, які пов'язані з підняттям розплавленої маси — магми — до поверхні Землі. Вулкани — це конусоподібні підвищення на земній поверхні з отвором {кратером), які постійно або час від часу вивергають лаву, гарячі гази, водяну пару, уламки гірських порід. Вулкани поділяють на діючі і згаслі. Більшість діючих знаходиться на узбережжі Тихого океану (Тихоокеанське вогняне кільце),в зоні серединно-океанічних хребтів та зоні розломів на материках.У районах вулканізму зустрічаються гейзери — джерела, що періодично викидають фонтани гарячої води (Йеллоустонський національний парк США,Ісландія, Камчатка, Нова Зеландія). Землетруси — раптові підземні удари, що супроводжуються швидкими коливаннями земної поверхні. Причина землетрусів — розривні порушення в надрах Землі або зсування блоків земної кори за лінією розлому. Вони поширюються сейсмічними хвилями (від грецького слова «сейсмос» — землетрус) від осередка землетрусу (гіпоцентра) до поверхні Землі.Місце на поверхні Землі, що розташоване над осередком, називають епіцентром землетрусу. Чим далі від нього, тим сила землетрусу слабшає.Осередки землетрусів здебільшого знаходяться у молодих горах , а також у зоні розломів.Сила землетрусів оцінюється за 12-бальною шкалою. Слабкі землетруси не відчуваються людиною і фіксуються за допомогою сейсмографів.

Найбільш древні і тектонічно малорухливі області материків —платформи утворені фундаментом з метаморфічних порід докембрійської, в основі- архейської і ранньопротерозойської доби, які виступають на поверхню в межах щитів і платформених чохлів. Інший тип тектонічних областей материків і перехідних зон — широкі і досить протяжні рухомі пояси, що виникли 1,6-1 млрд років .Головні типи сучасних тектонічних областей ложа океанів — їх рухомі зони — так звані серединно-океанічні рифтові пояси і розташовані між ними і окраїнами материків більш стабільні області — океанічні плити.

На земну поверхню постійно впливають, окрім внутрішніх, зовнішні сили: вивітрювання, текучі й підземні води, вітер, моря і льодовики. Вивітрювання — це руйнування і зміни гірських порід під дією коливань температури повітря, вологи й живих організмів. Розрізняють фізичне, хімічне та органічне вивітрювання. Фізичне вивітрювання відбувається здебільшого під впливом зміни температури повітря впродовж доби і року. При хімічному вивітрюванні долучаються до роботи повітря і вода з розчиненими в ній речовинами. Органічне вивітрювання призводить до руйнування та зміни під впливом живих організмів — бактерій, грибів, лишайників, тварин.

Рельєф материкової та океанічної земної кори різноманітний. На суходолі та дні океану виділяють дві основні його форми: гори й рівнини. Гори й рівнини суходолу розрізняють за висотою над рівнем моря, походженням, віком та зовнішнім виглядом. Гори бувають: низькі — з абсолютною висотою до 1 000 м (Кримські); середні — від 1 000 до 2 000 м (Карпати, Скандинавські); високі — вище 2 000 м (Гімалаї, Памір, Анди).Рівнини поділяють на: низовини — абсолютна висота не перевищує 200 м над рівнем Світового океану (наприклад, Амазонська. Причорноморська); височини — від 200 до 500 м (Придніпровська, Волинська); плоскогір'я — понад 500 м (Середньосибірське, Аравійське). За віком гори бувають молоді й старі.За походженням розрізняють складчасті, вулканічні і складчасто-брилові гори. Рівнини за походженням і віком поділяють на первинні та вторинні.

Завдання і запитання для тематичного оцінювання

1. Верхній твердий шар Землі:а) ядро, б) мантія, в) земна кора.

2. До уламкових гірських порід відносяться:а) гравій, б) гравій та пісок, в) гравій, пісок і вапняк.

3. Якщо магма досягла поверхні земної кори і застигла, то утворюється:а) базальт, б) граніт.

4. Земній корі властиві рухи:а) вертикальні, б) горизонтальні.

5. До згаслих вулканів відносяться:а) Казбек і Кракатау, б) Кракатау та Ельбрус; в) Ельбрус і Казбек.

6. Внутрішні шари землі складають:а) літосфера, б) мантія, в) ядро.

7. До гірських порід осадового походження відносяться:а) пісок, б) пісок та гравій; в) пісок, гравій і вапняк

8. Мармур і гіпс відносяться до гірських порід:а) осадових, б) метаморфічних: в) магматичних.

9. Якщо магма застигла в земній корі на деякій глибині, то утворюється гірська порода:а) граніт, б) базальт.

10. До діючих вулканів відносяться:а) Вулкан Гекла, б) Гекла і Кіліманджаро, в) Кіліманджаро і Везувій.

11. До районів розповсюдження гейзерів відносяться:а) острови Нова Зеландія, б) п-ів Чукотка, в) п-ів Аравійський.

Доповніть: 12.Місце, де виник підземний поштовх….

13. Рухи літосферних плит бувають...

14. Сеймічні пояси світу проходять….

15. Гори за висотою бувають….

16. Рівнини за висотою поділяються…

17. Гори за походженням бувають….

18. Рівнини за походженням бувають…

19. Основні форми рельєфу дна океану…

20.Вивітрювання буває…