Гвардійський ордена Червоної Зірки факультет військової підготовки
імені Верховної Ради України Національного Технічного Університету
“Харківський політехнічний інститут”
Методична розробка для проведення занять з предмету “Інженерне забезпечення частин та підрозділів
в бою”
Тема 2: “Інженерне обладнання та маскування позицій”. Харків
“Елементи опорного пункту механізованого (танкового) взводу”.
Шляхом розповіді та показу підготовлених плакатів роз’яснити, які основні елементи опорного пункту танкового взводу, що посилений механізованим відділенням, влаштовуються під час підготовки до оборони. Під час розповіді викладач доводить до тих хто навчається вимоги, які пред’являються до фортифікаційних споруджень, умови за яких вони влаштовуються, основні розміри окопів і укрить для бойової та спеціальної техніки, сховищ для особового складу, а також нормативні витрати матеріалів та часу на їх облаштування. Окремі положення навчальних питань, з метою більш глибокого усвідомлення їх змісту, обговорюються з тими, хто навчається, під час розповіді і записуються ними в зошити.
Опорний пункт взводу – це район місцевості, на якому механізований (танковий) взвод із засобами посилення розташовується у бойовому порядку і створює:
- систему вогню для ведення кругової оборони;
- систему інженерних загороджень для захисту позицій;
- устатковує його в інженерному відношенні;
- знаходиться в готовності до відбиття наступу противника, з метою нанести йому втрат, утримати позицію яку він займає та створити умови для переходу в наступ.
Взвод обороняє опорний пункт по фронту – до 400 м. та в глибину – до 300 м. Опорний пункт механізованого взводу складається з:
- позицій відділень;
- вогневих позицій бойових машин піхоти (БТР) і приданих вогневих засобів;
- командно-спостережного пункту командира підрозділу;
По всьому фронту опорного пункту механізованого взводу відривається суцільна траншея, яка з’єднує одиночні (парні) окопи для особового складу механізованих відділень, окопи для бойових машин піхоти, танків, ПТКРК, інших вогневих засобів і укриття для особового складу.
Від опорного пункту в глибину оборони відривається хід сполучення, який обладнується для ведення вогню.
Траншея, окопи і хід сполучення повинні забезпечувати ведення флангового і перехресного вогню по противнику, який атакує, потайний маневр і розосередження вогневих засобів, а також введення противника в оману відносно побудови оборони взводу.
Перша траншея є переднім краєм оборони і обороняється взводами першого ешелону. Вона повинна забезпечувати добре спостереження за противником, найкращі умови для створення зони суцільного багатошарового вогню всіх видів перед переднім краєм, на флангах, в проміжках і ведення вогню з глибини оборони.
Друга траншея обороняється взводом другого ешелону (резерву) роти. Вона обладнується на віддаленні 300-600 мвід першої траншеї з таким розрахунком, щоб взвод, який її обороняє, міг своїм вогнем підтримувати підрозділи, що займають першу траншею, а також вести вогонь на підступах до переднього краю оборони і прикривати вогнем загородження перед ним.
Третя (четверта) траншея обороняється взводами рот другого ешелону батальйону. Вона обладнується на віддаленні 600-1000 мвід другої (третьої) траншеї з таким розрахунком, щоб розташовані в ній вогневі засоби могли вести вогонь у смузі між другою третьою (четвертою) траншеями, а на окремих ділянках і перед переднім краєм оборони.
Хід сполучення використовується для прихованого маневру підрозділами, ведення бою з противником, що вклинився в оборону, евакуації поранених і постачання боєприпасів і продовольства.
Опорний пункт танкового взводу складається з:
- вогневих позицій танків і приданих засобів.
Схема опорного пункту танкового взводу
Придані танковому взводу механізовані підрозділи, зазвичай займають позиції попереду танків, або у проміжках між ними та на флангах взводу.
Проміжки між позиціями і опорними пунктами взводів прикриваються інженерними загородженнями. БМП і танки в опорному пункті взводу розташовуються по фронту і в глибину з інтервалом до 200 м.
Вогневі позиції для них вибираються з таким врахуванням умов місцевості, як на передніх, так і на зворотних схилах висот з таким розрахунком, щоб забезпечувалось:
- спостереження за противником і ведення вогню на граничну дальність прямою наводкою із гармат, кулеметів і ПТКР;
- взаємна вогнева підтримка та можливість вести зосереджений вогонь перед переднім краєм і на флангах опорного пункту;
- кругова оборона;
- приховане розташування вогневих засобів і маскування.
БТР займають вогневі позиції, як правило, в глибині опорного пункту так, щоб забезпечувалась можливість ведення вогню із кулеметів переважно в сторони флангів і в проміжки.
Придане механізованому взводу протитанкове відділення може розташовуватися на позиціях механізованих відділень, а гранатометне відділення – проміжках між ними або на фланзі опорного пункту взводу. Передбачається можливість маневру цих відділень в ході бою на найбільш небезпечний напрямок і для заняття кругової оборони.
В опорному пункті взводу і на його флангах можуть займати вогневі позиції протитанкові засоби і танки, які не підпорядковані командиру взводу.
Вогневі позиції повинні бути приховано розташовані та ретельно замасковані.
Інженерне обладнання місцевості, яку займає підрозділ, містить заходи щодо улаштування споруд:
- для ведення вогню – окопи та позиції;
- для захисту особового складу – відкриті та перекриті щілини, окопи, бліндажі, сховища, траншеї та ходи сполучення;
- для захисту транспортних машин – окопи, сховища та укриття.
Черговість інженерного обладнання встановлюється командиром взводу. Воно повинне починатися негайно одразу після прибуття підрозділу в призначений район або на позицію.
“Організація та послідовність інженерного обладнання опорного пункту танкового взводу із застосуванням засобів механізації, вручну, в особливих умовах і зимою”.
Шляхом розповіді та показу підготовлених плакатів роз’яснити, як організується фортифікаційне обладнання опорного пункту танкового взводу із застосуванням засобів механізації і використанням табельних засобів та місцевих матеріалів. Окремі положення навчальних питань, з метою більш глибокого усвідомлення їх змісту обговорюються з тими, хто навчається шляхом співбесіди.
Інженерне обладнання місцевості є одним з найважливіших заходів забезпечення бою, що сприяє стійкості й активності оборони. Воно має відповідати бойовому порядку і характеру майбутнього бою.
Ефективність інженерних споруд стосовно захисту особового складу та бойової техніки від звичайних засобів ураження доцільно розглянути на прикладі танкового окопу.
Окоп закриває земляною товщею ходову частину і найбільш слабку броню корпусу. Висота частини танка, розташованого в окопі, що піднімається над бруствером, складає 0,9-1 м, тоді як висота танка, що атакує, досягає 2,7 м. При однакових балістичних даних гармат дальність прямого пострілу по танку, що атакує, дорівнює 2100 м, а дальність прямого пострілу по укритому в окопі танку - 1000 м. Тому, перш ніж танк, що атакує, вийде на дистанцію прямого пострілу до танка, який розташований в окопі, він повинний пройти близько 1000 м, обстрілюваний танком з окопу. Важливо і те, що площа цілі, яку представляє танк, що атакує, досягає 6м2, а площа танка, що знаходиться в окопі, близько 1,5м2, тобто в чотири рази менше.
Інженерне обладнання місцевості включає:
- обладнання окопів, траншей, ходів сполучення для особового складу;
- обладнання основних і запасних вогневих позицій танків, бойових машин піхоти (бронетранспортерів), гармат і інших вогневих засобів,
- командно-спостережного пункту командира взводу,
- бліндажу,
- інженерних загороджень і маскування.
При нестійкому ґрунті окопи підсилюються одягом крутостей.
Опорні пункти, траншеї, вогневі позиції і ходи сполучення обладнуються з урахуванням:
- вигідних умов місцевості,
- вимог захисту від зброї масового ураження і запалювальних засобів.
Вони повинні забезпечувати ведення:
- фронтального,
- флангового,
- кинджального,
- і перехресного вогню.
Послідовність і терміни інженерних робіт визначаються старшими командирами в залежності від умов обстановки, наявності часу, сил і засобів.
Взвод приступає до інженерного обладнання опорного пункту після вибору командиром взводу вогневих позицій танків, бойових машин піхоти (бронетранспортерів), позицій відділень, установок протитанкових керованих ракет, гармат, гранатометів і визначення танкам та іншим вогневим засобам - секторів обстрілу, а відділенням смуг вогню.
При переході до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником танкові (механізовані) підрозділи проводять інженерні роботи в ході бою під вогнем противника. У цих умовах необхідно як найшвидше виконувати інженерні роботи, щоб скоротити втрати особового складу від вогню противника. Танкові підрозділи, що знаходяться в другому ешелоні, відривають окопи і на вогневих рубежах.
Під час переходу до оборони за умов відсутності зіткнення з противником, інженерне обладнання опорного пункту механізованого взводуздійснюється в наступній послідовності:
У першу чергу:
- встановлюються дротяні та інші загородження перед переднім краєм опорного пункту (вогневими позиціями) взводу;
- розчищаються смуги обзору та обстрілу;
- відриваються одиночні (парні) окопи для стрільців, кулеметників, снайпера і гранатометників, які з’єднуються в окоп на відділення, а потім обладнується суцільна траншея;
- обладнуються окопи на основних вогневих позиціях танків, БМП (БТР), ПТКРК та інших вогневих засобів;
- споруджується командно-спостережний пункт взводу;
- відриваються і обладнуються перекриті щілини на відділення і кожний екіпаж;
- улаштовуються загородження на флангах та в глибині опорного пункту взводу.
В другу чергу
- відриваються окопи на запасних (тимчасових) вогневих позиціях для танків, бойових машин піхоти (бронетранспортерів), ПТКРК і інших вогневих засобів, а також ходи сполучення до танків, вогневих позицій бойових машин піхоти (бронетранспортерів), до командно-спостережного пункту взводу і в тил;
- обладнуються бліндажі на кожне відділення, екіпаж або обслугу;
- обладнується суцільна траншея в батальйонному районі оборони;
- додатково улаштовуються загородження перед переднім краєм, на флангах і в проміжках між сусідніми опорними пунктами.
Надалі:
- опорний пункт взводу, позиції відділень та вогневих засобів удосконалюється у бойовому і господарчому відношенні, хід сполучення в тил пристосовується для ведення вогню;
- улаштовується бліндаж на командно-спостережному пункті взводу;
- обладнуються фальшиві вогневі позиції, ділянки траншей та інші об’єкти
В умовах відсутності зіткнення з противником для відривання окопів для танків, БМП (БТР), траншеї, ходу сполучення застосовується вбудоване бульдозерне обладнання, землерийні машини та інженерні боєприпаси.
Окоп для стрільби з автомата стоячи.
На обладнання окопу піхотною лопатою необхідно 2,5 люд.-год., саперною лопатою – 1,5 люд.-год.
Окоп для стрільби з кулемета стоячи.
На обладнання окопу піхотною лопатою необхідно 4 чол.-год., саперною лопатою – 2,5 чол.-год.
Окоп для ручного протитанкового гранатомета.
На обладнання окопу піхотною лопатою необхідно 2,5 чол.-год., саперною лопатою – 1,5 чол.-год.
Окоп для танка з круговим обстрілом.
На обладнання окопу (без бліндажа) за допомогою танка з бульдозерним обладнанням необхідно 0,6 маш./год. і 5 люд./год.
Окоп для БМП з круговим обстрілом.
На обладнання саперною лопатою необхідно 65 люд/год. або з застосуванням ПЗМ-3 0,3 маш./год. і 8 люд./год.
Перекрита щілина на екіпаж (відділення).
На обладнання щілини з перекриттям з колод буде потрібно: при відриві піхотною лопатою - 50 (45) чол.-год.; саперною лопатою – 24 (20) чол.-год. Матеріали: круглий ліс - 2,4 (2,3) м3, дріт діаметром 3 - 4 мм - 4 кг. (цифри в дужках приведені для обладнання перекритої щілини на екіпаж).
Під час переходу до оборони в умовах відсутності зіткнення з противником, інженерне обладнання опорного пункту танкового взводу, який посилений механізованим відділенням проводиться в наступній послідовності:
У першу чергу:
- встановлюються дротяні та інші загородження перед переднім краєм опорного пункту (вогневими позиціями) взводу;
- розчищається місцевість для покращення умов спостереження і ведення вогню;
- відриваються одиночні (парні) окопи для стрільців, кулеметників, снайпера і гранатометників, які з’єднуються в окоп на відділення, а потім обладнується суцільна траншея;
- відриваються та обладнуються окопи на основних вогневих позиціях танків, БМП (БТР), ПТКРК та інших вогневих засобів;
- влаштовується командно-спостережний пункт взводу (ОП МВ);
- відриваються і обладнуються перекриті щілини на відділення і кожний екіпаж;
- улаштовуються загородження на флангах та в глибині опорного пункту взводу.
У другу чергу відриваються:
- окопи на запасних (тимчасових) вогневих позиціях для танків, БМП (БТР), ПТКРК та інших вогневих засобів, а також ходи сполучення до танків, вогневих позицій БМП, (БТР), до КСП взводу(ОП МВ) і в тил;
- улаштовуються бліндаж на танковий взвод і відділення;
- додатково улаштовуються загородження перед переднім краєм, на флангах і в проміжках між сусідніми опорними пунктами.
Надалі:
- на основних вогневих позиціях обладнуються декілька площадок для ведення вогню, вогневі позиції для танків, що кочують;
- позиція відділення та вогневих засобів удосконалюється у бойовому і господарчому відношенні, хід сполучення в тил пристосовується для ведення вогню;
- обладнуються фальшиві вогневі позиції, ділянки траншей та інші об’єкти
- підготовляються шляхи маневру на запасні (тимчасові) вогневі позиції та інші об’єкти.
В умовах відсутності зіткнення з противником для риття окопів для танків, БМП (БТР), траншеї, ходу сполучення застосовується вбудоване бульдозерне обладнання, землерийні машини та вибухові речовини.
Під час переходу до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником, інженерне обладнання опорного пункту взводупочинається негайно після уточнення на місцевості позицій підрозділу та приданих вогневих засобів, а також напрямків стрільби. Воно здійснюється приховано, в такий же черговості , в стислі терміни і з повним напруженням сил. Взвод обладнує опорний пункт , як правило, пі прикриттям свого вогню, а також вогню приданих і підтримуючих засобів.
Інженерне обладнання позицій розпочинається з:
- розбивки,
- трасування фортифікаційних споруд.
Після цього проводиться відривання землерийними машинами траншей і ходів сполучення на усьому фронті оборони підрозділів.
Траншеї вручну обладнуються основними і запасними площадками для кулеметів, окопчиками для стрільців, гранатометників, укриттями для особового складу і нішами для боєприпасів.
Командно-спостережний пункт, вогневі позиції для танків (БМП, БТР) і бліндаж також відриваються землерийними машинами з наступним дообладнанням вручну.
Для відривання траншей і ходів сполучення використовується:
- швидкохідна траншейна машина (БТМ-3),
- полкова землерийна машина (ПЗМ-3).
Для відривання котлованів під різні споруди, окопів і укриттів для техніки застосовуються:
- екскаватор (ЕОВ-4421),
- котловинна машина (МДК-3) і танковий бульдозер-снігоочищувач (ТБС-86).
Роботами з обладнання траншей, ходів сполучення, котлованів, окопів і укриттів для техніки керують командири підрозділів, у розпорядження яких виділена інженерна техніка.
Усі позиції (споруди) готуються для захисту особового складу від запалювальної зброї і ретельно маскуються, для чого використовуються місцеві матеріали, табельні засоби пожежегасіння і маскувальні засоби.
Перед переднім краєм оборони підрозділів, у проміжках між опорними пунктами і на флангах за розпорядженням старших командирів інженерно-саперними підрозділами встановлюються мінно-вибухові і невибухові (дротяні) загородження, лісові завали, їжаки, надовби, ескарпи і т.п.). Усі роботи з інженерного обладнання повинні проводитись потай, з максимальним використанням засобів механізації збірних інженерних споруд, конструкцій і місцевих матеріалів.
