Мал. 2. Розміщення мто-ат на місцевості (варіант):

1 — МТО-АТ; 2— місця установки обслуговуваних машин; 3 — місця установки машин, що ремонтуються; 4 — пост миття; 5 — виносний стіл з комплектом контрольно-регулювальних приладів і інструментом автомеханіка; 6 — комплект електрифікованого інструменту; 7 — змащувально-заправне устаткування; 8— пост зварювальних робіт; 9 — електровулканізаційний апарат.

При розміщенні майстерні поблизу від пересувних електростанцій або стаціонарних мереж напругою 220/380 В живлення майстерні може здійснюватися від зазначених джерел.

У випадках, коли за умов бойових дій майстерня повинна часто переміщуватись до ремонтного фонду, вона розгортується частково, при цьому виноситься тільки необхідне обладнання.

Час, необхідний для розгортання майстерні, складає 20—22 хв. Для досягнення високої продуктивності праці особовий склад повинен твердо знати технічні можливості і правила використовування устаткування майстерні, які детально викладені в Керівництві по МТО-АТ, що є в кожній майстерні.

Згортання майстерні проводиться в послідовності, зворотній розгортанню. При згортанні майстерні незалежно від дальності майбутнього переміщення все устаткування повинне бути очищене і надійно закріплене на своїх штатних місцях. Час згортання майстерні 20 хв.

Нормативи на розгортання та згортання МТО-АТ.

Найменування робіт	Час (хв.)
	відмінно	добре	задовільно
Розгортання	18	20	22
Згортання	16	18	20

СПЕЦІАЛІЗАЦІЯ ОСОБОВОГО СКЛАДУ МАЙСТЕРНІ

Робота МТО складається з робіт з технічного обслуговування і поточного ремонту автомобілів і гусеничних тягачів.

Незалежно від виду технічного обслуговування, виконуваного в МТО, воно включає наступні основні роботи:

— збирально-мийні;— контрольно-регулювальні;— електротехнічні;— кріпильні;— мастильні.

Весь обсяг по технічному обслуговуванню повинний розподілятися між виконавцями МТО з розрахунком можливо більш повного і рівномірного їхнього завантаження.

При одночасній роботі всього екіпажа МТО по технічному обслуговуванню одного автомобіля (гусеничного тягача) організація роботи повинна бути такою, щоб виконавці не заважали один одному. Нижче даються варіанти спеціалізації особового складу майстерні при різній чисельності його.

Спеціалізація членів екіпажа	Виконувані роботи
Склад екіпажа 3 чоловіки
Автомеханік	Перевірно-регулювальні роботи двигуна і його систем, силовій передачі (трансмісії), органам керування і ходової частини
Зварювальник-вулканізаторщик	Зварювальні, бляхарські, столярно-шпалерні, вулканізаційні роботи
Слюсар (водій МТО)	Мийно-збиральні, монтажно-демонтажні, кріпильні і мастильні роботи
Склад екіпажа 4 чоловіки
Автомеханік	Перевірно-регулювальні роботи двигуна і його систем, силовій передачі (трансмісії), органам керування і ходової частини
Електрокарбюраторщик	Електротехнічні, перевірно-регулювальні роботи паливної апаратури карбюраторних двигунів і дизелів
Зварювальник-вулканізаторщик	Зварювальні, бляхарські, столярно-шпалерні, вулканізаційні роботи
Слюсар (водій МТО)	Мийно-збиральні, монтажно-демонтажні, кріпильні і мастильні роботи
Склад екіпажа 5 чоловік
Автомеханік	Перевірно-регулювальні роботи двигуна і його систем, силовій передачі (трансмісії), органам керування і ходової частини
Карбюраторщик	Перевірно-регулювальні роботи паливної апаратури карбюраторних двигунів і дизелів
Електрик	Електротехнічні роботи
Зварювальник-вулканізаторщик	Зварювальні, бляхарські, столярно-шпалерні, вулканізаційні роботи
Слюсар (водій МТО)	Мийно-збиральні, монтажно-демонтажні, кріпильні і мастильні роботи
Склад екіпажа 6 чоловік
Автомеханік	Перевірно-регулювальні роботи двигуна і його систем, силовій передачі (трансмісії), органам керування і ходової частини
Карбюраторщик	Перевірно-регулювальні роботи паливної апаратури карбюраторних двигунів і дизелів
Електрик	Електротехнічні роботи
Зварювальник-вулканізаторщик	Зварювальні, бляхарські, столярно-шпалерні, вулканізаційні роботи
Слюсар-монтажник	Мийно-збиральні, монтажно-демонтажні роботи
Слюсар (водій МТО)	Кріпильні і мастильні роботи

Обсяг та послідовність робіт ТО№1 автомобіля.

Технічне обслуговування машин – це комплекс заходів щодо підтримання їх справності (працездатності) для використання за призначенням з метою забезпечення постійної бойової готовності, попередження підвищеного зношування, виникнення несправностей і відмов.

У Збройних Силах України прийнята планово – запобіжна система ТО машин, сутність якої полягає у обов`язковому виконанні робіт по догляду за машинами, як у процесі їх використання, після відпрацювання ними встановленого строку у км пробігу або мотогодинах, так і в процесі зберігання через визначені проміжки часу.

ТО-1 проводиться:

• для автомобілів – через 1200-1600 км пробігу;

• для гусеничних тягачів і транспортерів – через 800-1000 км пробігу;

• для тракторів – через 50-60 годин роботи;

• для всіх машин бойової та стройової груп, витрата моторесурсів яких складає менше вказаних норм, - під час переведення на літній режим експлуатації незалежно від пробігу.

Залежність періодичності ТО від умов експлуатації.

Періодичність ТО-1 та ТО-2 є однаковою як для мирного, так і для військового часу, та залежить від умов роботи машин і їх технічного стану. Так, для автомобілів, що працюють без причепів у 1 категорії умов експлуатації, менші ніж для машин, що систематично працюють з напівпричепами або в 3 –й категорії умов експлуатації, при використанні машини у важких дорожніх та кліматичних умовах, а також для машин, що пройшли капітальний ремонт.

Таблиця 1

Періодичність ТО в залежності від умов роботи машини

Катгорія умов екплуат.	Характеристика умов роботи	Періодичність ТО не більше км
		ТО-1	ТО-2
1.	Автодороги з асфальтобетонним покриттям та прирівняним до них покриттям, вулиці невеликих міст (до 100 тис. населення).	1600	9000
2.	Вулиці великих міст, автодороги з щебеневим покриттям, ґрунтові та профільовані дороги, а також лісовозні та чорні з асфальтне –бетонним покриттям.	1500	7500
3.	Не спрофільовані дороги та місцевість зовні дороги, колонні дороги, кар`єри, котловани та тимчасові під’їзні шляхи.	1200	6000

Під час бойових дій ТО-1 і ТО-2 , а також сезонне обслуговування можуть бути виконані окремо на протязі декількох днів, з залученням спеціальних рухомих засобів обслуговування та ремонту

Технічне обслуговування причепів та напівпричепів проводиться одночасно з обслуговуванням машин – тягачів.

Таблиця 2

Трудомісткість ТО автомобільної техніки.

№ з/п	Найменування техніки	Працевитрати (люд./год)
		ТО-1	ТО-2	СО (дод. роб.)
1.	Автомобілі: легкові вантажівки	3.0 6.0	12.0 22.0	3.0 6.0
2.	Автомобільні шасі	30.0	60.0	10.0
3.	Гусеничні машини	10.0	20.0	6.5
4.	Трактори	3.0	10.0	13.0
5.	Причепи та напівпричепи	1.0	6.0	-

Методика, порядок та послідовність виконання робіт ТО№1.

1. Виконати роботи ЩТО.

2. По двигуну:

• на новому автомобілі при проведенні ТО-1/1 перевірити затяжку болтів кріплення головок блоку, впускних та випускних колекторів. Після цього болти кріплення підтягувати (перевіряти) при ТО-2. Болти кріплення головок блокуперевіряти й затягувати спеціальним динамометричним ключем на холодно­му двигуні. Момент затяжки ЗИЛ-131 - 7-9 кгс-м (70-90 Нм),КамАЗ-740 - 9-21 кгс (190-210 Нм);

• закрити кран паливопровода й злити відстій з паливного фільтра відстійника (ЗИЛ-131) і з фільтра тонкої очистки палива та паливних баків КамАЗ-4310;

• прослухати роботу двигуна на різних обертах колінчастого валу й при необ­хідності відрегулювати мінімальну частоту обертання колінчастого валу дви­гуна на холостому ходу.

• продути стиснутим повітрям або промити паперовий елемент повітряногофільтра двигуна КамАЗ-740. Фільтруючий елемент промивається в теплій(40°-50°С) воді з використанням миючих засобів;

• зняти, промити й залити свіжим маслом повітряний фільтр і фільтр маслозаливної горловини двигуна ЗИЛ-131.

3. По системі запалювання й електрообладнанню:

• перевірити рівень і щільність електроліту в АКБ, при необхідності здати ба­тарею на зарядку. (Питання експлуатації АКБ розглянуті в темі 4 "Експлуа­тація АКБ і автомобільних шин");

• через одне ТО-1 перевірити й відрегулювати зазор між електродами свічокзапалювання, почистити ізолятори свічок від кіптяви й нагару. Несправні сві­чки замінити.

• Зазор перевіряється круглим щупом і повинен бути у свічок СН-307 - 0,5-0,6 мм. На автомобілях із контактно-транзисторною системою запалювання після пробігу 1000-2000 км зазор збільшити до 1,0-1,1 мм.

4. По трансмісії:

• перевірити й при необхідності відрегулювати вільний хід педалі зчеплення ав­томобіля ЗИЛ-131. Розмір вільного ходу педалі повинен бути в межах 35-50 мм.

• прочистити сапуни агрегатів трансмісії;

• перевірити рівень масла в агрегатах, при необхідності долити.

5. По ходовій частині: •

• перевірити затяжку гайок кріплення коліс. Крім того, на автомобілі ЗИЛ-131 перевірити затяжку гайок кріплення бортового кільця.

6. По механізмах керування:

• перевірити розмір вільного ходу рульового колеса автомобіля ЗИЛ-131 припрацюючому двигуні й положенні передніх коліс автомобіля для руху попрямій. Якщо вона перевищує 15° при відсутності помітного люфту в зчле­нуваннях рульових тяг, відрегулювати рульовий механізм.

Положення рульового колеса	Марка автомобіля
	ЗИЛ-131	КамАЗ-4310*
1. При повороті більш ніж на 2 оберти від середнього положен­ня	5,5-13,5 Н (0,55-1,35 кгс)	6-1 6Н (0,6- 1,6 кгс)
2. При повороті на % -1 оберт від середнього положення	Не більш 23 Н (2,3 кгс)	Не більш 23 Н (2,3 кгс)
3. 3 проходженням се­реднього положення	На 8-12,5 Н (0,9-1,25 кгс) більше чим у 2, але не перевищує 28 Н (2,8 кгс)	На 4-6 Н (0,4-0,6 кгс) бі­льше чим у 2, але не пе­ревищує 28 Н (2,8 кгс)

• перевірити (при необхідності відрегулювати) вільний хід педалі гальма;

• перевірити й при необхідності відрегулювати стояночне гальмо автомобіля ЗИЛ-131.

• перевірити справність запобіжного клапана пневмосистеми, потягнувши застрижень клапана;

• перевірити величину ходу штоків гальмових камер, що не повинна переви­щувати 40 мм для автомобіля ЗИЛ-131 та ЗО мм для автомобіля КамАЗ-4310.

• При необхідності зробити часткове регулювання гальм. Після регулювання хід штоків повинен бути: в автомобіля ЗИЛ-131 ; 15-25мм, КамАЗ-4310 - 20мм.

• при температурі нижче плюс 5°С замінити спирт у запобіжнику від замерзання для автомобіля КамАЗ-4310 (для запобіжника місткістю 0,2 спирт змінюється один раз на тиждень, місткістю 1 л - один раз на місяць).

7. Виконати кріпильні роботи.

8. Зробити змащувальні роботи відповідно до таблиці змащення.

9. Усунути виявлені несправності.

Обсяг та послідовність робіт ТО №2 автомобіля.

ТО-2 проводиться:

• для автомобілів – через 6000-8000 км пробігу;

• для гусеничних тягачів і транспортерів – через 2400-3000 км пробігу;

• для тракторів – через 200-240 годин роботи;

• для всіх машин бойової та стройової груп, витрата моторесурсів яких складає менше вказаних норм, - при підготовці їх до зимового періоду експлуатації ті при підготовці до тривалого зберігання незалежно від пробігу.

Технічне обслуговування шасі проводиться одночасно з регламентними роботами на змонтованому на ньому спеціальному обладнанні.

1. Виконати роботи ТО-1.

2. По двигуну:

• перевірити затяжку болтів кріплення головок блоку, впускних і випускнихколекторів і гайок стійок коромисел;

• перевірити (при необхідності відрегулювати) зазори між стрижнями клапаніві носками коромисел (ЗИЛ-131 - 0,25-0,30 мм, КамАЗ-4310 - 0,25-0,30 длявпускних та 0,35-0,40 мм для випускних клапанів).

• промити фільтрувальні елементи фільтра-відстійника й фільтра тонкого чищення палива (на автомобілі КамАЗ-4310 промити фільтр грубого чищення й замінити фільтрувальні елементи у фільтрах тонкого чищення);

• промити відцентровий фільтр очищення масла;

• промити клапан системи вентиляції картера двигуна ЗИЛ-131, на вигуні КамАЗ замінити фільтрувальні елементи фільтра очищення масла;

• замінити масло в системі змащення двигуна (ЗИЛ-131 ємність картера 9,5 л, застосовувані масла М8В, Мбз/ЮВ, КамАЗ-740 24,5 л улітку М10Г2К, узим­ку М8Г2К).

• через одне ТО-2 перевірити компресію в циліндрах двигуна.

• Компресія в циліндрах двигуна ЗИЛ-131 повинна бути в межах 7,5-8,5 кгс/см² (750-850 кПа). Мінімальний тиск, що допускається, 6,3 кгс/см² (630 кПа). Різниця величин ти­ску в окремих циліндрах не повинна перевищувати 0,7-1,0 кгс/см² (70-100 кПа). КамАЗ 740 - 28-30 кгс/см² (2,8-3 МПа), різниця тиску в окремих циліндрах не повинна переви­щувати 2 кгс/см² (0,2 МПа).

3. По системі запалювання й електрообладнання:

• оглянути стан щіток і колектору, щіткового вузла генератора (тиск пружин на щітки повинен бути не менш 600 гс, висота щіток не менш 14 мм, а для генератора перемінного струму - не менш 8 мм);

• через 35000-50000 км пробігу при черговому ТО-2 зняти генератор, розібрати, перевірити стан усіх вузлів та його роботу;

• перевірити розподільник запалювання, при необхідності відрегулювати зазор між контактами переривника;

• зазор між контактами переривника 0,3-0,4 мм. Натяг пружини - 500-650 г(5-6,5 Н);

• перевірити й при необхідності відрегулювати установку фар;

• через одне ТО-2 зняти й оглянути стартер. Висота щіток повинна бути не менше 6-7 мм для СТ-2 і 13 мм для СТ-142 Б. При збиранні стартера замінити всі ущільнювальні гумові кільця. Стартери СТ-2 і СТ-142 Б після збирання перевірити на герметичність.

4. По трансмісії:

• перевірити й при необхідності відрегулювати затяжку підшипників конічних шестерень головних передач ведучих мостів автомобіля ЗИЛ-131. Величина попереднього натягу визначається по моменту опору прокручування валу в підшипниках та складає 0,08-0,16 кгсм (0,8-1,6 Н-м), що відповідає зусиллю 1,3-2,7 кгс (13-27 Н) прикладеному до фланця ведучого валу комічної шестерні. Момент вимірюють за допомогою динамометру. Регулювати підшипники треба підбором регулювальних шайб необхідної товщини, встановлюва­них у кількості 2 шт. між торцями внутрішніх кілець підшипників;

• перевірити й при необхідності відрегулювати вільний хід педалі зчеплення автомобіля КамАЗ-4310. Злити відстій із пневмогідравлічного підсилювача. У випадку влучення повітря в систему гідроприводу її необхідно прокачати.

• Регулювання вільного ходу педалі зчеплення включає регулювання зазору між штовхачем та поршнем головного циліндра (визначається по вільному ходу педалі зчеп­лення, який повинний бути 6...12 мм), регулювання вільного ходу важеля вилки вими­кання зчеплення (3-5 мм) і перевірку повного ходу штока пневмогідравличного підсилю­вача, який повинен бути не менше 24 мм.

• при шостому ТО-2 замінити масло в картерах КП, РК й ведучих мостів автомобіля ЗИЛ-131.

5. По ходовій частині:

• перевірити й при необхідності відрегулювати сходження передніх коліс(ЗИЛ-131 - 2...5 мм), (КамАЗ-4310 - 1...2 мм). Розповісти порядок регулюван­ня;

• перевірити й при необхідності відрегулювати підшпники ступиць коліспереставити колеса у відповідності зі схемою перестановки;

• продути трубопроводи й шланги системи регулювання тиску повітря в шинах.

• через одне ТО-2 на автомобілі ЗИЛ-131 перевірити, а при необхідності відре­гулювати осьові зазори в кріпленні маточини балансирної підвіски й затяжку підшипників шворнів передніх коліс. Крутний момент, необхідний для плав­ного повороту кулака, повинен бути 0,3-0,8 кгсм (3-8 Н-м), що відповідає зу­силлю 2-2,4 кгс (20-24 Н), прикладеному до отвору важеля рульової трапеції. Регулювання проводиться видаленням прокладок з-під нижньої та верхньої накладок.

6. По механізмах керування:

• промити фільтри насоса гідропідсилювача рульового механізму;

• перевірити вільний хід рульового колеса автомобіля КамАЗ-4310. При необ­хідності відрегулювати рульовий механізм. Вільний хід рульового колеса припрацюючому двигуні не повинен перевищувати 25° (для нових втомобілів -15°).

• через одне ТО-2 на автомобілі ЗИЛ-131 зняти гальмові барабани, перевірити стан гальмових колодок. При великому зносі накладок (відстань від поверхні накладок до голівок заклепок складає 0,5 мм) і барабанів замінити накладки, розточити барабани, після цього провести повне регулювання гальм і відре­гулювати підшипники маточин коліс.

• При кожному знятті барабана обов'язково підтягувати гайки кріплення колісних цапф.

7. Виконати кріпильні роботи.

8. Виконати змащувальні роботи відповідно до таблиці змащення.

9. Усунути виявлені несправності.

Загальні положення по евакуації військової автомобільної техніки.

Евакуація автомобільної техніки полягає в буксируванні, транспортуванні або виводі машин, що вийшли з ладу, у найближчі укриття, на шляхи евакуації, у місця ремонту (відновлення боєздатності) або відвантаження, навантаження їх на транспортні засоби, а також у витягуванні застряглих, засипаних, затонулих і підйомі перекинутих машин із проведенням необхідних підготовчих робіт.

Принципи організації евакуації в ході бойових дій:

• ушкоджені машини евакуюються безпосередньо в ході бою;

• у першу чергу евакуюються машини з-під вогню противника, з районів, яким загрожує захоплення противником, а також машини, що заважають руху колон на марші;

• спочатку евакуюються машини, які найбільшою мірою впливають на боєздатність військ, а також потребуючі найменшого часу на ремонт і евакуацію;

• евакуація здійснюється «на себе», тобто машина евакуюється засобами тієї частини, з'єднання й об'єднання, ремонтні засоби якої будуть її ремонтувати.

Організація евакуації автомобільної техніки в ході бойових дій включає:

• визначення потреби в евакуації, а також районів (рубежів), де може знаходитись найбільша кількість машин, що вимагають евакуації;

• визначення можливостей по евакуації і напрямки зосередження основних зусиль евакуаційних засобів за місцем і часом;

• визначення складу угруповань евакуаційних засобів, їхній розподіл по напрямках, рубежам, елементам бойового (похідного) порядку військ, термінів і порядку переміщення;

• вибір і підготовку шляхів евакуації і місць розміщення евакуаційних засобів;

• визначення і постановку задач по евакуації

• збір інформації про місцезнаходження і стан машин, що вимагають евакуації;

• проведення заходів щодо захисту, обороні й охороні евакуаційних підрозділів.

Основними задачами евакуації є:

• швидкий вивід підлягаючих відновленню автомобільної техніки з-під вогню противника в найближчі укриття, з районів (місць), яким загрожує захоплення противником, з районів (зон) враження ядерною і іншим видами зброї масового знищення;

• своєчасна доставка автомобільної техніки, що вийшли з ладу на ЗППМ чи до інших місць ремонту, у райони відновлення боєздатності частин (підрозділів), у райони (місця) передачі засобам старшого начальника на станції (пристані, порти) відвантаження;

• витягування застряглих, засипаних, затонулих (підйом перекинутих) автомобільної техніки.

Основними евакуаційними роботами, які проводяться в з'єднанні, частинах і підрозділах є чи буксирування, транспортування, а також витягування застряглих (засипаних, затонулих) автомобільної техніки. Буксируванню, транспортуванню, витягуванню автомобільної техніки, як правило, проводять підготовчі роботи.

Підготовчі роботи в залежності від конкретних умов можуть включати:

• контроль зараженості, дезактивацію (дегазацію), розмінування шляхів підходу й евакуації, місцевості ,що оточує , озброєння і техніки, що підлягає евакуації;

• відкопування зразків, устрій виходів, настилів і анкерів, виготовлення полозів, лиж і інших допоміжних пристосувань;

• збирання такелажних, підготовку й установку піднімальних пристроїв;

• проведення монтажно-демонтажних робіт по зняттю або заміні ушкоджених агрегатів, складальних одиниць, що утрудняють евакуацію автомобільної техніки.

До підготовчих робіт відноситься також збір на полі бою стрілецької зброї й інших засобів індивідуального використання особового складу, що втратив боєздатність.

Підготовчі роботи в залежності від їхньої складності і трудомісткості проводяться екіпажами (розрахунками), водіями (механіками-водіями), особовим складом ремонтних, ремонтно-евакуаційних, рятувально-евакуаційних груп і евакуаційних підрозділів.

Для дезактивації і дегазації, розмінування, а також для проведення складних і трудомістких інженерних і інших робіт розпорядженням командира з'єднання (частини) може виділятися особовий склад і техніка підрозділів спеціальних військ (хімічного захисту й інженерних), а також бойових і інших підрозділів. Збір стрілецької зброї й інших засобів індивідуального використання проводиться також особовим складом медичних підрозділів, що здійснюють винос з полю бою поранених з їх озброєнням.

Застрягання автомобільної техніки в залежності від необхідного для їхнього витягування тягового зусилля, обсягу і складності підготовчих робіт розрізняються на легкі, середні, важкі і надважкі.

До легких відносяться застрягання, для ліквідації яких необхідне зусилля менше однієї маси об'єкта, що витягується, а підготовчі роботи можуть бути виконані екіпажем (розрахунком) чи водієм. Легкі застрягання ліквідуються самовитягуванням, зусиллями одного-двох тягачів з використанням лебідки тягача.

До середніх відносяться застрягання, для ліквідації яких необхідне зусилля до трьох мас об'єкта, підготовчі роботи можуть бути виконані екіпажем (розрахунком), водієм (механіком-водієм) і особовим складом евакуаційного підрозділу, витягування здійснюється тягачами або лебідкою тягача з використанням поліспаста.

До важких відносяться застрягання, для ліквідації яких необхідне зусилля до пяти мас об'єкта, підготовчі роботи можуть бути виконані з залученням додаткового особового складу і техніки інженерних і інших підрозділів, витягування здійснюється тягачами чи їхніми лебідками з застосуванням складних поліспастів.

До надважких відносяться застрягання, для ліквідації яких необхідне зусилля понад пяти маси об'єкта, підготовчі роботи можуть бути виконані силами і засобами інженерних підрозділів (частин) евако - групи, чи рятувально-пошукової групи, витягування здійснюється тягачами чи лебідками тягачів із застосуванням складних поліспастів, спеціальної інженерної техніки.

Засоби евакуації військової автомобільної техніки.

Евакуація автомобільної техніки полягає у виводі (витягуванні) несправних (застряглих або затонулих) машин з місць їх пошкодження й доставці їх в ремонтні частини (підрозділи) або на збірні пункти пошкоджених машин (ЗППМ), залізничні станції, на аеродроми. Пошкодження машин можуть бути самими різними.

В першу чергу евакуюються машини, що мають найменші пошкодження і допустимий рівень зараження. У тих випадках, коли не пошкоджене рульове управління і ходова частина, машина може евакуюватися автомобілем загального призначення на жорсткому буксирі. У решті випадків потрібні або проведення спеціальних підготовчих робіт, або використання спеціальних тягачів.

Військові евакопідрозділи укомплектовуються двома типами евакотягачів: колісним евакотягачом легким (КЕТ-Л) і гусеничним евакотягачем середнім (ГЕТ-С).

Колісний евакотягач легкий (КЕТ-Л) виготовляється на базі шасі Урал-375Д. Він оснащується окрім штатною додатковою лебідкою із зусиллям на тросі 15 тс (150 кН), опорною стрілою, комплектом устаткування, такелажу, краном-стрілою вантажопідйомністю 1500 кг, жорстким і м'яким буксирами. Це устаткування дозволяє піднімати перекинуті і витягувати застряглі автомобілі, витягувати засипані машини з попереднім підйомом, буксирувати машини масою до 10 т і транспортувати в напівзануреному стані машини масою до 8,4 т.

Гусеничний евакотягач середній виготовляється на шасі АТС-59Г. Основне устаткування тягача — лебідка із зусиллям на тросі 15 тс (150 кН), опорна стріла і комплект устаткування, такелажу, що дозволяє збільшити тягове зусилля 60 тс (600 кН). Крім того, тягач оснащений краном-стрілою вантажопідйомністю 1500 кг, бульдозерним устаткуванням і буксирними пристосуваннями.

Тягач може використовуватися для витягування застряглих машин практично будь-якої маси, підняття перекинутих важких машин, буксирування машини масою до 14 т, а також для розчищення доріг від снігу і завалів.

Організація евакуації автомобільної техніки.

Своєчасна евакуація пошкоджених (застряглих, затонулих) машин - умова їх збереження, швидкого відновлення і повернення в лад.

Евакуація машин організовується командирами всіх ступенів і здійснюється евакуаційними частинами і підрозділами, а також попутним або спеціально призначеним транспортом.

Організація евакуації автомобільної техніки в ході бойових дій включає:

• визначення потреби в евакуації, а також районів (рубежів), де може знаходитись найбільша кількість машин, що вимагають евакуації;

• визначення можливостей по евакуації і напрямки зосередження основних зусиль евакуаційних засобів за місцем і часом;

• визначення складу угруповань евакуаційних засобів, їхній розподіл по напрямках, рубежам, елементам бойового (похідного) порядку військ, термінів і порядку переміщення;

• вибір і підготовку шляхів евакуації і місць розміщення евакуаційних засобів;

• визначення і постановку задач по евакуації

• збір інформації про місцезнаходження і стан машин, що вимагають евакуації;

• проведення заходів щодо захисту, обороні й охороні евакуаційних підрозділів.

Евакуація пошкодженої (застряглої, затонулої) автомобільної техніки включає:

• визначення місцезнаходження машин і їх технічного стану;

• витягування перекинутих, застряглих, затонулих машин;

• підготовку машин до транспортування;

• доставку машин до місць ремонту, зберігання або відвантаження.

Машини евакуювалися силами і засобами частин, яким належать, а також спеціальними евако - підрозділами. Для цієї ж мети використовується попутний транспорт.

Водій пошкодженої машини відповідає за її збереження. Він бере участь в її евакуації, охороні і відновленні. Якщо пошкоджена машина вимагає капітального ремонту або списання, то після здачі її евакуаційному підрозділу водій повертається в свою частину.

При визначенні місцезнаходження машин і їх технічного стану уточнюються: наявність водія, якій військовій частині належить машина, марка і номерний знак машини, характер пошкодження (застрягання), необхідність розмінування і спеціальної обробки, характер і об'єм підготовчих робіт, під'їзні шляхи і які засоби евакуації необхідні.

Підготовка машини до евакуації включає наступні операції:

• розмінування, розчистку шляхів підходу до евакуації;

• контроль зараженості машини і дезактивацію її в об'ємах, що забезпечують безпеку евакуації;

• відкопування машини, пристрій настилів, анкерів для витягування машини, постановку машини на колеса;

• заміну або зняття заклинених і пошкоджених деталей і складальних одиниць, що утрудняють транспортування;

• виготовлення і установку допоміжних пристроїв, що дозволяють транспортувати машину.

Характерними роботами при підготовці машини до евакуації можуть бути: заміна пошкодженого колеса, кріплення до рами хомутом зламаного кінця ресори, підв'язання заднього і середнього моста до рами, зняття піввісь, від'єднання карданного валу і т.п. При значному об'ємі робіт проводити підготовку машини недоцільно із-за великих витрат часу. В цьому випадку для евакуації машини притягуються спеціальні тягачі або великовантажні причепи.

Підготовчі роботи виконуються водіями машин і особовим складом евакуаційних підрозділів. Для розмінування і проведення інших складних і трудомістких робіт розпорядженням командирів з'єднань (частин) притягується додатково особовий склад, а також інженерна і інша техніка.

Евакуація автомобільної техніки пов'язана з застосуванням значних зусиль, роботою декількох чоловік в складних умовах. При цьому може відбутися травмування людей в результаті обриву буксирних пристосувань і деталей, за які вони закріплюються, із-за падіння машини, що витягується, а також неузгодженої дій людей на початку руху тягача.

Тому, приступаючи до евакуаційних робіт, потрібно:

• навчити людей виконувати розпорядження тільки однієї особи - керівника робіт;

• видалити із зони робіт людей, не зайнятих справою в даний момент;

• не допускати ходіння людей під машиною, що піднімається, і в зоні, куди вона може перекинутися;

• при роботі лебідкою видалити людей від троса на відстань більше 10 м;

• перевіряти надійність використовуваних пристосувань (підкладок під домкрат, захоплень і т. п.);

• не допускати неправильного намотування троса на барабан (перетин витків, утворення петель і т. п.);

• не допускати перевезення людей в кабіні і кузові буксируваної машини.

Пошкоджені машини евакуюються:

• на збірні пункти пошкоджених машин (ЗППМ);

• у найближчі укриття, де вони можуть бути відремонтовані або підготовлені для подальшої евакуації;

• у ремонтні підрозділи або частини;

• на залізничні станції (у порти) для відправки в тил країни.

Черговість евакуації встановлюється з урахуванням обстановки, місця знаходження, технічного стану і ступеня зараження машин. В першу чергу евакуювалися машини, що мають найменші пошкодження і допустимий рівень зараження.

Пошкодження машин, для усунення яких потрібний час до однієї години, як правило, усуваються на місці або в найближчому укритті.

Водій пошкодженої машини відповідає за її збереження. Він бере участь в її охороні, евакуації і ремонті.

Евакуація пошкоджених машин організовується в полковій, дивізійній, армійській і фронтовій ланках.

Евакуація в полковій ланці включає витягування застряглих (затонулих) машин, буксирування машин до найближчого укриття (в цілях усунення пошкоджень), в ремонтний підрозділ полку (батальйону) або на полковій ЗППМ. Машини, які не можуть бути відновлені засобами полку, евакуювалися на дивізійний ЗППМ. Евакуація в полковій ланці здійснюється, як правило, засобами підрозділів.

Евакуація в дивізійній ланці полягає в транспортуванні машин з полкових ЗППМ, а також з місць пошкодження (полків, що залишилися не евакуйованими засобами) на ЗППМ або в ремонтні підрозділи дивізії. Вона здійснюється, як правило, евакуаційними підрозділами дивізії.

Частини (підрозділи) другого ешелону евакуювали машини в ремонтні підрозділи або на ЗППМ дивізії, як правило, своїми засобами.

Евакуація в армійській і фронтовій ланках полягає в транспортуванні машин з дивізійних ЗППМ на ЗППМ або в ремонтні частини армії, фронту (що вимагають середнього ремонту), а також на залізничні станції (у порти) для відправки в капітальний ремонт.

З'єднання і частини, що діють в армійському і фронтовому тилових районах, здійснюють евакуацію пошкоджених машин, як правило, своїми засобами.

ЗППМ організовуються розпорядженнями начальників автотракторної служби фронтів - фронтові, армій - армійські, заступників командирів з'єднань (частин) по технічній частині (начальників автомобільної служби) - дивізійні (полкові).

ЗППМ розміщуються в районах найбільшого скупчення пошкоджених машин поблизу шляхів підвезення і евакуації в місцях, зручних для розгортання ремонтних частин (підрозділів).

ЗППМ організовуються силами і засобами ремонтних і евакуаційних частин і підрозділів із залученням при необхідності сил і засобів, інших частин (підрозділів).

Начальником ЗППМ, як правило, є командир евакуаційного (ремонтного) підрозділу, що організував ЗППМ.

На ЗППМ проводяться:

• контроль зараженості, чищення (миття), при необхідності і спеціальна обробка машин;

  • приймання і технічний огляд машин;

  • ремонт машин;

  • передача ремонтним (евакуаційним) частинам старшого начальника машин, які не можуть бути відремонтовані засобами частини, що організувала ЗППМ;

  • підготовка машин до подальшої евакуації, зокрема до транспортування на залізничні станції (у порти) для відправки в тил країни;

  • розбирання списаних машин на агрегати і деталі (по вказівці начальника автотракторної служби фронту).

На ЗППМ, як правило, обладнуються:

• контрольно-розподільний пункт;

• пункт спеціальної обробки;

• пункт прийому машин;

• стоянки машин, чекаючих ремонту або подальшої евакуації;

• ділянки для ремонту машин;

• стоянки відремонтованих машин;

• ділянки розбирання списаних машин і зберігання металобрухту;

• місця розміщення особового складу ремонтних (евакуаційних) підрозділів.

Ремонтна (евакуаційна) частина (підрозділ) розташовується на ЗППМ розосереджено.

Всі роботи виконуються з дотриманням маскування. Зварювальні, ковальські та інші теплові роботи в нічний час проводяться в наметах, під брезентами і в інших укриттях.

Охорона і оборона ЗППМ організовуються його начальником і здійснюються силами і засобами ремонтної (евакуаційної) частини (підрозділи) із залученням водіїв. При переміщенні ремонтної (евакуаційної) частини (підрозділи) начальник ЗППМ, залишаючи потрібні сили, організує охорону машин, що залишилися, до підходу ремонтних і евакуаційних частин (підрозділів) старшого начальника.

Автомобільна техніка, що поступила на ЗППМ, враховується по книзі обліку.

Машини, здані (зібрані) на ЗППМ частині (з'єднання), після ремонту повертаються в свої підрозділи (частини) під розписку в книзі обліку машин, що поступили на ЗППМ.

На машини, які не можуть бути відновлені на ЗППМ протягом однієї доби, начальник ЗППМ видає частинам (підрозділам) акти технічного стану з розпискою про прийом машин.

Передача машин, не відновлених на ЗППМ з'єднання (частини), евакуаційним (ремонтним) частинам армії (фронту) оформляється зведеним актом довільної форми з переліком марок і номерів всіх переданих машин і їх технічного стану.