1.3. Особливості нормативного методу

Основні особливості нормативного методу обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції полягають у наступному: а) облік витрат на виробництво базується на технічно обгрунтованих нормах витрати матеріалів, нормах часу і відрядних розцінках за окремими технологічним операціям виробництва кожного виду продукції, що виготовляється; б) на основі діючих на даний момент норм витрати матеріалів, норм виробітку і відрядних розцінок, кошторисів витрат па обслуговування виробництва і управління складають нормативні калькуляції собівартості виробів, що відображають досягнутий рівень виробництва; в) норми витрати матеріалів, норми виробітку і відрядні розцінки систематично переглядають і в діючі нормативні калькуляції вносять зміни; одночасно з цим переоцінюють залишки незавершеного виробництва, чим досягається єдиний рівень норм в обліку незавершеного виробництва і подальших витрат на виробництво; г) первинні документи на прямі витрати виробництва становлять у відповідності з діючими нормами і відображають у системі обліку витрат за нормами; л) витрата матеріалів понад встановлених норм (наприклад, при неощадливому розкрої матеріалу або допущений брак деталей), а також оплату робіт, не передбачених технологічним процесом, виділяють в особливих документах або оформляють окремими документами з відмінною відміткою "Відхилення від норм", для прийняття до обліку документів на витрати з відхиленнями від норм потрібно дозвільна віза керівних працівників підприємства, завдяки чому полегшується прийняття оперативних заходів до усунення причин, що викликають непродуктивні витрати; е) витрати на утримання та експлуатацію обладнання, накладні витрати розподіляють за видами виробів комплексно, але з виділенням суми витрат за нормою і за відхиленнями від норм; ж) аналітичний облік витрат на виробництво ведуть по кожному об'єкту (за замовленнями, переділами, видами виробів або групами однорідних виробів) з виділенням витрат за нормами, щодо змін норм і за відхиленням від норм; з) фактичну собівартість одиниці виробу обчислюють з виділенням витрат за нормами, щодо змін норм і по відхиленнях від норм; при груповому обліку витрат на виробництво однорідних виробів калькуляція фактичної собівартості може складатися але кожному виробу даної облікової групи. Нормативною калькуляцією називається розрахунок доданків собівартості виробів, складений за діючими в даний час на підприємстві нормами витрати матеріалів, заробітної плати, інших прямих витрат і комплексних витрат на обслуговуванні та управлінні виробництвом. Планом організаційно-технічних заходів передбачається систематичний перегляд нормативів на базі досягнутої економії від впровадження прогресивних технологічних процесів, застосування більш економічних матеріалів, більш раціонального використання обладнання та проведення інших заходів, спрямованих до підвищення ефективності виробництва. У міру досягнення наміченої планом економії і зміни відповідно з цим діючих нормативів складають нові нормативні калькуляції. Зміна норм приурочується зазвичай до початку місяця, тому що це забезпечує більш точну переоцінку незавершеного виробництва і пов'язане з меншими технічними труднощами. Нормативні калькуляції собівартості продукції складає плановий відділ підприємства із залученням працівників відділу підготовки виробництва та бухгалтерії. Характерна риса нормативного методу - ведення зведеного обліку витрат на виробництво по цехах, за видами або однорідними групами виробів з розчленуванням витрат за нормами, змін норм і відхилень від них. При нормативному методі обліку створюється система технічно обгрунтованих норм і нормативів, попередньо розробляються нормативні калькуляції виробів та їх складових частин, виявляються і враховуються відхилення від норм і нормативів витрат, враховуються зміни норм. Перевага нормативного методу в тому, що він без складних вибірок, додаткових зведень і проміжних документів надає всі необхідні відомості, що випливають з самої системи обліку, концентруючи увагу на негативних моментах. Маючи розгорнуту інформацію про відхилення від норм з причин та винуватців, можна контролювати роботу будь-якого виробничого підрозділу. Проведений на цій основі ретроспективний і оперативний економічний аналіз дозволяє виявити недоліки в організації виробництва, постачанні, нормуванні, використанні матеріальних і трудових ресурсів, виявити наявні внутрішні резерви. Дані нормативного обліку полегшують роботу, пов'язану з підготовкою виробництва, оперативним плануванням і організацією виробництва. Тільки нормативний метод обліку витрат на виробництво дає можливість систематично в ході виробництва контролювати витрати, що впливають на собівартість продукції. Нормативний метод забезпечує оперативність у прийнятті рішень, спрямованих на поліпшення економічних показників. Єдність системи оперативного виробничого планування та регулювання з нормативним методом дає максимальний ефект у зниженні собівартості продукції, забезпеченні безперебійності і ритмічності виробництва. При нормативному методі є більше можливостей отримувати відомості, необхідні для виявлення результатів діяльності цехів, дільниць, бригад: визначення конкретного внеску кожного підрозділу в загальні результати роботи підприємства і заощадження виробничих ресурсів. При цьому методі немає потреби в організації додаткового обліку показників, зокрема виробничих витрат, економії матеріальних ресурсів, використання праці робітників. При нормативному методі знижується трудомісткість проведення інвентаризації залишків незавершеного виробництва, досягається велика взаємозв'язок бухгалтерського обліку з плануванням і оперативним обліком, забезпечується координація роботи бухгалтерії та інших економічних і технічних служб, значно підвищується роль бухгалтерського обліку в економічній роботі. Отже, нормативний метод обліку витрат на виробництво створює необхідні умови для оперативного контролю та виявлення непродуктивних витрат у ході самого виробничого процесу, забезпечує відображення в обліку найважливіших економічних показників дотримання планових норм у витратах на виробництво, спрощує техніку обліку витрат на виробництво за об'єктами групового обліку витрат , зберігаючи можливість калькулювання собівартості кожного виду виробів даної групи.