МВ 02070855-1517-2005

Войтенко П.І., Палійчук І.І. Виробнича практика: Програма та методичні вказівки для студентів спеціальності "Технологія машинобудування". - Івано-Франківськ: Факел, 2005. - 22 с.

Програма виробничої практики складена згідно із робо­чими програмами та чинним навчальним планом підготовки фахівців за спеціальністю "Технологія машинобудування". Методичні вказівки призначені для самостійного виконання програми студентами в період проходження практики та складання звіту.

Рецензент: доцент кафедри технології нафтогазового машинобудування, канд. техн. наук 3. М. Одосій

Дане видання - власність ІФНТУНГ. Забороняється тиражувати та розповсюджувати.

ЗМІСТ

ЗМІСТ 2

З. ЗМІСТ ПРАКТИКИ 7

3.1 Програма практики 7

3.1.1 Структура підприємства, цехи, відділи, служби 7

3.1.2 Заготівельне виробництво 7

З.1.4 Інструментальний цех 9

3.1.5 Інженерні та технічні відділи і служби 9

3.2 Індивідуальні завдання 11

3.2.1 Технологічні основи машинобудування 11

3.2.2 Обладнання автоматизованого виробництва 12

3.3 Навчальні заняття та екскурсії 13

3.5 Рекомендовані навчальні посібники 16

4.1.3 Механічний цех 19

4.1.4 Інструментальний цех 19

4.1.5 Інженерні та технічні відділи і служби 19

4.1.6 Аналіз технологічного процесу виготовлення деталі 19

.4.1.7 Індивідуальні завдання 21

4.1.8 Висновки 21

4.2 Підведення підсумків практики 21

ВСТУП

Виробнича технологічна практика є складовою частиною навчального процесу підготовки фахівців за спеціальністю "Технологія машинобудування" та проводиться після 3-го курсу тривалістю 3 тижні.

Цій практиці передували ознайомчі практики після 1-го і 2-го курсів та вивчення дисциплін, що становлять основу ін- женерної підготовки, а також спеціальні дисципліни: "Взає- мозамінність, стандартизація і технічні вимірювання", "Тех- нологічні основи машинобудування", "Теорія різання", "Технологічні методи виробництва заготовок машин".

У період наступного навчального року після виробничої практики студенти вивчають спеціальні курси: "Різальний інструмент", "Обладнання автоматизованого виробництва", "Металорізальні верстати та промислові роботи", "Облад- нання і транспорт механообробних цехів", "Теоретичні осно- ви технології виробництва деталей і складання машин", "Технологія обробки типових деталей і складання машин", "Автоматизація виробничих процесів у машинобудуванні", "Технологічне оснащення", "Механоскладальні дільниці і цехи", виконують курсову роботу з різального інструменту та курсові проекти з технологічних основ машинобудування і з обладнання автоматизованого виробництва.

Виробнича технологічна практика відіграє важливу роль для закріплення теоретичних знань, набутих студентами за час навчання, та для оволодіння професійними практичними уміннями і навичками, необхідними для підготовки фахівців цієї спеціальності.

Базовими підприємствами практики є підприємства (за- води, виробничі фірми) машинобудівного профілю, з якими заключено договори відділом практик і зв'язків з виробницт- вом університету.

1. Мета і завдання практики

Метою проведення виробничої практики є набуття сту­дентом на базі отриманих в університеті знань професійних навичок і умінь для прийняття самостійних рішень під час конкретної роботи в реальних ринкових і виробничих умовах шляхом практичного оволодіння сучасними методами, фор­мами організації та засобами виробництва в галузі майбут­ньої професії, а також закріплення і розширення знань, отри­маних студентами за період трирічного навчання в універси­теті, вивчення структури і організації машинобудівного під­приємства, набуття виробничого досвіду та практичних на­виків з майбутньої спеціальності. Одним із завдань практики є робота студента на конкретному робочому місці та оволо­діння ним робітничою професією, що відповідає машинобу­дівному фаху навчання.

Для досягнення вказаної мети згідно із освітньо-кваліфі­каційною характеристикою фахівців обраної спеціальності у період цієї практики студенти мають досягти знань, умінь і навичок у таких напрямках:

• структура заводу, номенклатура продукції, яку він випус­кає, основне і допоміжне виробництво;

• функції і взаємозв'язок структурних підрозділів підприєм­ства, таких як відділ головного технолога (ВГТ), відділ голо­вного конструктора (ВГК), відділ головного механіка (ВГМ), відділ технічного контролю (ВТК), відділ стандартизації (ВС), планово-диспетчерський відділ (ПДВ) та інших інже­нерно-технічних відділів і служб;

-- детально ознайомитись з роботою механічного (механо­складального) та інструментального цехів і дільниць;

• вивчити технологічні процеси механічної обробки і виго­товлення декількох деталей в механічному цеху та інструме­нтів в інструментальному цеху;

• зібрати матеріали для виконання курсових проектів з тех­нологічних основ машинобудування та з металорізальних верстатів і курсової роботи з різальних інструментів.

2 Організація проведення практики, форми і методи контролю

Перед відбуттям на практику студент повинен обов'яз- ково виконати такі організаційні заходи:

• отримати інструктаж про порядок проходження практики та з охорони праці і безпеки житгєдіяльності на машино- будівному підприємстві;

• отримати у керівника практики від університету направ- лення на практику згідно із наказом ректора і щоденник практики, методичні поради щодо виконання її програми;

• отримати у керівників курсових проектів і роботи індиві- дуальні завдання та методичні поради щодо збирання ма- теріалів, необхідних для їх виконання в наступному семестрі.

Перебуваючи на базі практики, студент повинен строго дотримуватись установленого тут режиму роботи і правил внутрішнього розпорядку на протязі всього періоду практики, виконувати вказівки керівника від підприємства.

Студент зобов'язаний вести щоденник, в якому щоденно записувати вивчені і вирішені питання в процесі проходжен- ня практики. Крім записів щодо технологічного процесу, студент повинен виконати операційні ескізи елементів при- строїв, різальних, допоміжних і вимірних інструментів.

Контроль за проходженням практики проводиться керів- никами практики як від університету, так і від підприємства з метою надання допомоги при виконанні програми практики та усунення недоліків при проведенні практики. Контроль також можуть здійснювати завідувач кафедри, декан факуль- тету та його заступник, представники ректорату та внутрішня вузівська інспекторська група.

Після закінчення практики студенти захищають звіт пе- ред комісією, призначеною завідувачем кафедри.