Павло Полуботок (д-з)

Після смерті І. Скоропадського (1722 р.). згідно із наказом Сенату наказним гетьманом був призначений Павло Полу­боток. Вибори нового повноправного гетьмана були заборонені, що означало намір царського уряду ліквідувати автономію Гетьманщини. Після цього в гетьманську резиденцію Глухів прибув президент Малоросійської колегії С. Л. Вельямінов, якому було поставлене завдання змінити існуючий у Гетьман­щині адміністративно-політичний і судовий уклад. Однак, козацька старшина на чолі з П. Полуботком, ставши на захист автономії Гетьманщини, перешкоджала діям Вельямінова і порушила клопотання перед Петром І про вибори нового гетьмана і відновлення повноважень Генераль­ної військової канцелярії. У травні 1723 р. П. Полуботок відправив до Санкт-Петербурга старшинську депутацію. Через місяць цар наказав прибути П. Полуботку в столицю разом із генеральними суддями І. Чарнишом і С. Савичем. Гетьман спробував подати царю клопотання про скасування Малоро­сійської колегії і вибори гетьмана. Аналогічна чолобитна надійшла і від старшин, що ще залишалися на Гетьманщині (Д. Апостол, В. Жураківський, Я. Лизогуб). Цар наказав за­арештувати П. Полуботка і старшин, що були в столиці, а з Ук­раїни доставити заарештованих Апостола, Жураківського і Лизогуба. У жовтні 1723 р. П. Полуботок був ув'язнений у Петропавловську фортецю, де і помер 18 (29) грудня 1724 р.

В «Історії Русів» українського історика Бантиш-Каменського, а також у праці французького дипломата Ж.-Б. Шерера «Літо­пис Малоросії, або Історія козаків-запорожців і козаків Ук­раїни, або Малоросії», виданій в Парижі (1788 р.). відзначено, що П. Полуботок виголосив перед царем полум'яну промову про біди українського народу, «неправедно гнаного» і по­збавленого прав- Після розгрому опозиції П. Полуботка вер­ховним органом в Україні стала Малоросійська колегія.

Зміцнення української державності за гетьманства Данила Апостола (1727-1734 рр.)

Після смерті Петра І гетьманство було па якийсь час відновлено, а Малоросійська колегія припинила своє існування.

Гетьманом був обраний 73-літній Данило Апостол, миргородський полковник, який протягом 45 років обійма­ючи цю посаду, завоював авторитет у козацькому середовищі успішними боями проти татар і турків.

Договірні статті між новим гетьманом і Росією, як і з І. Скоропадським, не укла­далися.

Д. Апостол здійснив ряд реформ у сферах судочинства, фінан­сів, земельних справ і торгівлі, спрямованих на упорядкування державного життя Гетьманщини.

З метою врегулювання земельних справ Д. Апостол протя­гом 1729-1731 рр. провів генеральне слідство про майно, у результаті чого до військової скарбниці було повернуто чимало земель, самовільно захоплених у приватне володіння в період правління І. Самойловича, І. Мазепи та І. Скоро­падського.

Для пожвавлення української торгівлі гетьман зумів домогтися від російського уряду скасування багатьох обме­жень, запроваджених Петром І.

Українським купцям повер­нули право вивозити товари на західноєвропейські ринки; були відновлені торговельні зв'язки з Кримом тощо.

Здійснюючи реформу фінансів, Д. Апостол вперше устано­вив точний бюджет державних витрат.

При цьому із загальних витрат була виділена частина, що повинна була використовуватися на утримання козацької адміністрації, найманого війська, і артилерії.

Д. Апостол також визначив способи наповнення державної скарбниці Гетьманщини.

У судочинстві була змінена система судів.

Полкові суди поділялися на дві категорії:

• перша - для «важливих» справ і карних злочинів), і

• друга — для «дрібних» справ.

Сотенні і сільські суди ставали колегіальними.

Крім цього, уперше були кодифіковані (зведені в один збірник) закони, що вико­ристовувалися в українському судочинстві.

Установлювалася чітка система діловодства.

Крім того, переборюючи опір царського уряду, Д. Апостол фактично відновив право гетьмана призначати генеральну старшину і полковників.

Під час гетьманства Апостола значно зменшилася кількість росіян в українській адміністрації, кіль­кість російських полків в Україні була обмежена до шести.

Таким чином, Д. Апостол зумів тимчасово призупинити процес ліквідації автономії Гетьманщини.