Театр і музика

Новою формою мистецтва став балаган. Як правило, він улаштовувався в

• тимчасових дерев'яних приміщеннях,

• на яр­марках, базарах і збирав багато людей.

Сюжети п'єс були спів­звучні настроям народних низів, актори висміювали і засуджу­вали сваволю поміщиків.

У XVIII ст. виник також кріпосний театр. У панських маєт­ках улаштовувалися видовища, у яких були зайняті кріпаки.

Пізніше театри діяли переважно в містах. У 1789 р. у Харкові виник перший постійний театр в Україні.

У ньому, крім міс­цевих акторів, виступали артисти з Москви і Петербурга.

Невід'ємною складовою частиною духовного життя народу залишалася музика.

Багато бандуристів, кобзарів, лірників виконували пісні про тяжке життя трудящих, їхню героїчну боротьбу проти феодалів та іноземних загарбників.

У містах з'явилися нові музичні цехи, що обслуговували переважно панів і магнатів.

У XVIII ст. зросла професійна майстерність композиторів і виконавців.

Далеко за межами України були відомі імена композиторів Максима Березовського й Артема Веделя. Справжньою школою для багатьох поколінь російських і ук­раїнських композиторів стала творчість Дмитра Бортнян­ського.

Архітектура. Образотворче мистецтво

У XVIII ст. в Україні було споруджено багато палаців, адміністративних будинків і корпусів навчальних закладів, магістратів, ратуш, а також церков. Розширилися творчі зв'яз­ки українських і російських зодчих, художників, скульпторів.

У Києві тривалий час працювали російські архітектори Йоганн Шьодель, Варфоломій Растреллі, Петро Неєлов. Вони побудували тут ряд споруд, що уражають досконалістю своїх форм і монументальністю. Справжніми перлинами будівельного мистецтва стали палаци в Батуріні і селі Ляличах на Чернігів­щині, зведені за проектами російських архітекторів.

Кращі традиції попередників продовжили такі зодчі, як Степан Ковнір та Іван Григорович-Барський. За їхніми проек­тами побудовані прекрасні споруди в Києві, Золотоноші, Ва­силькові та інших містах. На Правобережній Україні народні умільці звели чудові паркові ансамблі в Умані, Білій Церкві, Тульчині.

У скульптурі і живописі церковно-релігійні теми відступали на другий план. На полотнах художників усе частіше з'явля­лися сцени з реального життя, справжні історичні персонажі. Видатними живописцями Росії того часу були Дмитро Левицький і Володимир Боровиковський, вихідці з України, вихо­ванці Академії мистецтв у Петербурзі. На справжнє мистецтво перетворилося різьблення по дереву, виготовлення посуду, кахлів, килимів, рушників.