3.3 Історико-архітектурна оцінка

Результатом попередніх досліджень повинна бути історико-архітектурна оцінка об'єкту, в процесі якої визначається загальна культурно-історична цінність парку або окремих його ділянок і архітектурних споруд.

В даний час можна говорити в основному про реставрацію пам'яток садово-паркового мистецтва, створених у XVIII-XIX ст., так як саме в цей час садово-паркове будівництво набуло широких масштабів.

Садово-парковому мистецтву на початку XVIII ст. притаманне регулярне планування парків, підпорядковане центральній осі, як правило, перпендикулярній основній палацовій (садибній) споруді. Підкреслено виділена партерна частина членувалась на квадрати і прямокутники з використанням променевої системи розташування алей і доріжок. Широко застосовувались стрижені дерева і чагарники, живоплоти, а також такі елементи, як боскети, трельяжі, криті алеї, лабіринти, павільйони, бесідки, фонтани, скульптури і огорожі. Характерним був і квітковий партер із складним малюнком і використанням інертних матеріалів. Складна гідротехнічна система і велика кількість водних просторів доповнювали паркову композицію.

З середини XVIII ст. починають переважати пейзажні парки різноманітного характеру: романтичні з пейзажем-декорацією, реалістичні - з використанням природного ландшафту, дендрологічні - з колекцією екзотичної рослинності. Останній напрямок отримав особливо широкого розповсюдження на початку ХІХ ст., коли був створений ряд ботанічних садів. Парки цього періоду поступово все більше наближаються до природних насаджень, гармонійно зв'язаних з навколишньою місцевістю і виявляли всі її особливості. Значення різних архітектурних елементів і їх кількість в цей період зменшується, вони використовуються з метою підкреслення красоти пейзажу.

В табл. 3 подані основні дані, необхідні для історико-архітектурної характеристики об'єкту.

Таблиця 3

Історико-архітектурна характеристика об'єкту

1	Назва об'єкту садово-паркового мистецтва
2	Площа (га)
3	Адреса
4	Назва землекористувача
5	Рік заснування
6	Автор першопочаткового проекту
7	Парк закладений в комплексі із спорудами або окремо
8	Періоди реконструкції (в комплексі із спорудами або тільки парк)
9	Автори реконструкції
10	Часткові реконструкції, їх час, об'єми, автори, виконавці
11	Автори окремих елементів об'єкту
12	Виконавці робіт, садівники-доглядальники
13	Період розквіту парку
14	Стиль періоду розквіту
15	Чи збережені стилістичні риси в об'єкті (в цілому і в окремих елементах)
16	Час зміни розмірів парку і їх причини
17	Зміна призначення парку, дата і причини
18	Часткові або повні знищення, дата і причини
19	Цінність в наш час
20	Місце збереження оригіналу або копій першопочаткового проекту
21	Першопочатковий проект опублікований
22	Місце збереження оригіналу або копій проектів реконструкції
23	Проекти реконструкції опубліковані
24	Місце збереження планів існуючого положення
25	Плани існуючого положення опубліковані
26	План міста (місцевості), на якому нанесений об'єкт з вказанням планування
27	План міста (місцевості), на якому нанесений об'єкт без вказання планування
28	Місце зберігання іконографічних матеріалів
29	Іконографічні матеріали опубліковані
30	Перелік літературних джерел, в яких об'єкт згаданий або описаний

Дані історико-архітектурної оцінки повинні бути основою складання оціночної картосхеми, на яку наносяться:

заповідні і меморіальні зони;

зони цінного історичного планування і забудови різних періодів;

композиційні райони;

композиційні осі та інші елементи;

споруди, ділянки та елементи ландшафту, що порушують першооснову архітектурно-планувального вирішення;

нові споруди та елементи дорожно-стежкової сітки, що не порушують загального композиційного вирішення парку.

Роботи по історико-архітектурній оцінці повинні ділитися на два цикли: польовий і камеральний.

Польовий цикл включає:

а) рекогносцирувальне обстеження;

б) розробку маршруту руху по території об'єкту;

в) прив'язку або уточнення прив'язки споруд і дерев до опорної сітки, нанесення їх на план;

г) заповнення відомостей обстеження.

Рекогносцирувальне обстеження проводиться на основі наявного плану або схеми, супроводжується коротким описом стану архітектурних споруд, планування, системи алей, форм площадок, наявних руйнувань ландшафту і т.д.

В процесі обстеження повинні бути виділені ділянки, які заслуговують на увагу з точки зору естетичної цінності, нанесені на схему, описані, піддані фотофіксації.

Прив'язку дерев і чагарників слід проводити на фрагментах плану в масштабі 1:200, 1: 250, 1:500, з яких пізніше складається загальний опорний план в масштабі 1:500 або 1:1000.

Камеральний цикл обстеження завершується складанням:

а) ситуаційного плану об'єкту в масштабі 1:2000, 1:5000;

б) схеми існуючого зонування території в масштабі 1:1000, 1:5000;

в) детального плану декоративних рослинних угруповань в масштабі 1:100, 1:200, 1:500;

г) опорного плану об'єкту в масштабі 1:500, 1:1000;

д) пояснювальної записки з відомостями всіх етапів дослідження