Українські народні ігри

Для молодших дітей віком 6-12 рр.

ШЕВЧИК

Діти сідають у коло, ходять, співають. Посередині – дівчинка чи хлопчик показує те, про що співається:

А чи бачив ти, як шевчик шкуру у воді моче?

Ой так, братику, так, шкуру у воді моче.

А чи бачив ти, як шевчик шкуру натягає?

Ой так, братику, так, шкуру натягає.

А чи бачив ти, як шевчик черевики шиє?

Ой так, братику, так, черевики шиє.

А чи бачив ти, як шевчик шкуру у воді моче?

Ой так, братику, так, шкуру у воді моче.

А чи бачив ти, як шевчик гвіздки забиває?

Ой так, братику, так, гвіздки забиває.

А чи бачив ти, як шевчик у свято танцює?

Ой так, братику, так, у свято танцює.

Закіншивши пісню, в коло стає хтось інший, і гра починається з початку.

Літала сорока по зеленому гаю

Дівчатка утворили невеличке коло, одна – всередині; всі руки розпустили, махають і співають:

Літала сорока по зеленім гаю,

Водицю збирала з зимного ручаю.

Гей, гей, мало нас,

Ти, Наталко, йди до нас двічі

Літала сорока по зеленім гаю,

Водицю збирала з зимного ручаю.

Гей, гей, мало нас,

Ти, Уляно, йди до нас двічі

Літала сорока по зеленім гаю,

Водицю збирала з зимного ручаю.

Гей, гей, мало нас,

Ти, Марусю, йди до нас двічі

А коли уже всередині назбиралося багато дівчаток, то співають:

Літала сорока по зеленім гаю,

Водицю збирала з зимного ручаю.

Гей, гей, багато нас,

Ти, Галино, йди від нас двічі

І так відправляють одну за одною дівчаток, поки не відправлять усіх.

Пускайте нас

Діти співають так, що половина береться за руки, а інша половина – тримається гуртом і співає:

Пускайте нас,

Пускайте нас

За гори погуляти.

Ті, що бралися за руки одспівують:

Не пустимо,

Не пустимо,

Бо близько Дунай.

А ми мости

Помостимо

За Райський Дунай.

Незчеплений гурт співає:

А ми мости

Поломимо,

Самі собі

Поїдемо

За Райський Дунай.

Та й силоміць прориваються крізь зчеплені руки. Тоді ті й інші міняються місцями, і гра продовжується.

У гусей

Збираються діти, вибирають одного за хазяїна, а другого – за вовка, роблять значок – креслять на землі хрест, і гуси йдуть на один бік хреста, хазяїн – на другий, а вовк ховається, звісно, по-вовчому. Тоді хазяїн гукає гусей:

Гуси, гуси, додому!

А вони відмовляють:

Вовк за горою!

Що робить?

Гуси скубе.

Які та які?

Сірі та білі!

Тікайте, гусочки, щоб вас не поїли.

Тоді гуси біжать, а вовк ловить. Як піймає на тій стороні хреста, де гуси, то його, а як на хазяїновій – не його.

Знову хазяїн жене гуси на пашу і відтіль гукає так само. Вовк ловить доти, покіль всіх не переловить.

От хазяїн іде шукати гусей: стрічає вовка.

Здоров був, вовче!

Доброго здоров'я, чоловіче!

Чи ти, вовче, не бачив моїх гусей?

Які ж твої гуси?

Сірі та білі!

Побігли сірою доріжкою.

Хазяїн і пішов, а вовк гукає:

Вернись, куме, шило позаду.

Хазяїн вертається, а гуси в ту пору, як хазяїн гомонів із вовком, ногами тупочуть. Хазяїн питає:

А це що тупоче?

Вовк каже:

Це в мене коні на станку.

Тоді хазяїн ніби знов іде шукати гусей, вертається до вовка й так само питає, чи не бачив гусей. А вовк так само питає, які гуси. А гуси в ту пору сичать. Хазяїн питає:

А що це сичить?

Це мої наймити коням овес сиплють.

Хазяїн іде, а вовк завертає його, і знов так балакають, а гуси в ладки плещуть.

А це що плеще? – питає хазяїн.

Прачки перуть!

Той знову іде шукати гусей і знову приходить до вовка й питає про гусей, а гуси в ту пору гегають.

А що це гегає?

А це ж мої гуси!

А хазяїн каже:

Це мої гуси!

А вовк відповідає:

Іди познавай, коли твої.

Хазяїн перебирає по одному:

Це моє, це моє, усі мої!

А я не повірю, - каже вовк. – Як у котрого розчепиш руки, то твоє.

Тоді хазяїн розщеплює руки. У котрого розчепне, той його, а не розчепне – вовкове.

Тоді перетягуються. Креслять на землі хрест, беруть палку, за неї тримається вовк і хазяїн. А гуси: вовкові за вовка, а хазяїнові за хазяїна, одне за одного в ключ. Тоді чия сторона перетягне через хрест, ті вже сміються: "А що, а ми юшки наварим".

СІРИЙ КІТ

Гравці стають у ряд один за одним, узявшисьшись ззаду за пояс, ходять у різних напрямках: і прямо, і кружком, і в'ються. У цей час, коли вони так ходять "сірий кіт", тобто гравець, який стоїть першим і усіх водить запитує:

А є миші в стозі?

Ті, хто стоять у ряду останніми і називаються мишами, відповідають:

Є.

А не бояться миші кота?

Ні.

Ой як кіт вусами поворушить, то усіх мишей подушить!

З цими словами кіт ловить мишей. Кого піймає, той стає котом, а кіт – мишею.