13.5. Визначення оптимального співвідношення ресурсів
У довгостроковому періоді фірми можуть змінювати кількість усіх вхідних ресурсів, тому важливо встановити, яке поєднання ресурсів вибере фірма, якщо всі вони будуть змінними.
Відповідно до теорії граничної продуктивності застосовуються два правила
1. Правило мінімізації витрат.
Для того, щоб виробити будь-який обсяг продукції за такого співвідношення ресурсів, що забезпечують найнижчі витрати, остання гривня, витрачений на кожен ресурс, повинна дати однаковий граничний продукт. Тобто витрати на будь-який обсяг продукції мінімізуються, якщо граничний продукт на гривню вартості кожного застосовуваного ресурсу є однаковим. За наявності двох ресурсів – праці і капіталу – загальні витрати мінімізуються, коли
(13.1)
Іншими словами, мінімізація витрат передбачає пропорційне співвідношення граничних продуктів і цін усіх використовуваних ресурсів. Фірмі, яка поєднує ресурси, порушуючи правило найнижчих витрат, властива Х-неефективність.
2. Правило максимізації прибутку.
Якщо фірма залучає ресурси на конкурентних ринках, вона досягає співвідношення ресурсів, що максимізує прибуток, тоді, коли кожен використовуваний вхідний фактор залучається до тієї точки, в якій його ціна дорівнює його граничному продуктові у грошовому виразі: РL = MRPL, РC = MRPC. Поділивши обидві частини кожного рівняння на відповідні ціни, отримаємо:
=
= 1
(13.2)
Такий підхід до ціноутворення на ресурси передбачає, що кожна одиниця кожного ресурсу отримує „винагороду”, яка залежить від внеску цієї одиниці у дохід фірми. Припущення про те, що ресурси отримують винагороду відповідно до їх граничної продуктивності, відоме як теорія граничної продуктивності розподілу.
Якщо всі ринки – і товарів, і ресурсів – є досконало конкурентними, теорія граничної продуктивності передбачає, що гранична дохідність ресурсу дорівнює добутку ціни продукції та величини граничного фізичного продукту. У такій економіці винагорода, яку отримує кожна одиниця кожного ресурсу, дорівнює вартості граничного продукту, а економічна справедливість є однією з істотних ознак конкурентної ринкової системи. Оскільки теорія граничної продуктивності однаково застосовна і до праці, і до капіталу, і до землі, то розподіл усіх доходів можна розглядати як справедливий.
Тема 14. Використання ресурсів
14.1. Особливості ринку праці. Заробітна плата
14.2. Ринок землі і природних ресурсів. Економічна рента
14.3. Ринок капіталу і процентна ставка
14.4. Економічний прибуток
14.1. Особливості ринку праці. Заробітна плата
Праця, на відміну від інших факторів виробництва, має унікальні особливості. Головна з них полягає в тому, що праця невіддільна від людини і передбачає присутність її власника на робочому місці (фізичну чи віртуальну) та необхідність врахування соціального та політичного аспекту.
Ринок праці – це сфера взаємовідносин продавців і покупців трудових послуг. Він охоплює як безробітних, так і зайнятих, усю сукупність робочої сили, а тому і весь спектр трудових відносин – проблеми оплати праці, умов праці, трудової мотивації, підготовки і перепідготовки кадрів, стабілізації зайнятості та ін.
Найбільш істотними особливостями ринку праці є:
1. У сучасних умовах ринок праці набуває форми ринку людського капіталу. Людський капітал - це капітал у вигляді розумових здібностей, отриманий внаслідок навчання чи/і практичного досвіду. Це – особлива форма капіталу, невіддільна від його власника, у створення якого потрібні інвестиції. Людський капітал відзначається найменшою, практично нульовою, ліквідністю, тобто здатністю перетворюватися у грошову форму. З цієї причини для інвестицій у людський капітал практично не існує ринку капіталу.
2. Велика насиченість ринку праці інституційними елементами: системою трудового законодавства, службами державного регулювання зайнятості, профспілками, державними програмами у сфері зайнятості та ін.
3. Важливість негрошових аспектів угод на ринку праці, спричинена змінами у структурі суспільних потреб у напрямку задоволення соціальних потреб та потреб самореалізації особистості.
Ці та інші особливості ринку праці проявляються через ціну ресурсу, яка встановлюється на ньому, тобто через заробітну плату. Заробітна плата – це ціна праці і, одночасно, основний вид доходу більшості родин. Вона повинна не лише задовольняти потреби продавця робочої сили, а й членів його сім’ї.