
- •Модуль1 Змістовий модуль 1. Атомно-молекулярне вчення. Періодичний закон.
- •Тема 1. Вступ. Хімія як предмет природознавства. Роль хімії у вивченні природи і розвитку техніки. Хімія і екологія.
- •Тема 2. Основні поняття і закони хімії.
- •Тема 3. Періодичний закон і періодична система елементів.
- •Тема 1. Електронна будова атома.
- •Тема 2. Хімічний зв'язок.
- •Йонний зв’язок
- •Металічний зв’язок
- •Водневий зв’язок
- •Модуль 2
- •Змістовний модуль 4. Розчини. Дисоціація і комплексоутворення
- •Тема 1. Дисперсні системи. Властивості розчинів. Класифікація та основні характеристики дисперсних систем. Способи вираження концентрації розчинів. Фізичні властивості розчинів. Закони Рауля.
- •Тема 2. Розчини електролітів. Механізм електролітичної дисоціації. Ступінь дисоціації. Сильні та слабкі електроліти. Властивості розчинів електролітів. Константа дисоціації. Водневий показник
- •Тема 3. Розчини електролітів. Поняття про буферні розчини. Гідроліз солей, випадки гідролізу солей, рН розчинів солей. Добуток розчинності.
- •Змістовий модуль 5. Окисно-відновні процеси. Основи електрохімії та корозії.
- •Тема 1. Окисно-відновні процеси. Ступінь окиснення. Типи окисно-відновних реакцій. Метод електронного балансу при урівнюванні окисно-відновних реакцій.
- •Тема 3. Корозія металів. Види корозійного руйнування металів. Механізм хімічної та електрохімічної корозії. Фактори, що впливають на швидкість корозійних процесів. Методи захисту металів від корозії.
- •Тема 4. Комплексні сполуки. Координаційна теорія Вернера, будова, класифікація, номенклатура, використання комплексних сполук в хімії.
- •Змістовий модуль 7. Основи хімії та біогеохімії d- та f-елементів.
- •Тема 1. Перехідні біометали. Поширення в природі, властивості, добування, біологічна роль сполук.
- •Змістовий модуль 8. Геохімічні особливості геосфер земної кори та біосфери.
- •Тема 1. Геохімія та біогеохімія. Поширення та розподіл хімічних елементів у різних зонах Землі. Елементи – органогени, “біометали” або – метали життя. Роботи Вернадського.
- •Тема 1. Біогеохімічні процеси, які відбуваються у біосфері в результаті життєдіяльності організмів
- •Тема 2. Біогеохімічні властивості біметалів Біогеохімічна активність координаційних сполук
- •Біогеохімічна активність координаційних сполук
Тема 2. Хімічний зв'язок.
Основні типи хімічного зв’язку: ковалентний (полярний, неполярний), йонний, металічний, водневий.
Ковалентний зв’язок
Ковалентний зв’язок — це хімічний зв’язок, який здійснюється між атомами за рахунок електронних пар, що однаковою мірою належать обом атомам. Ковалентний зв’язок, утворений однаковими атомами (з однаковою електронегативністю), називається неполярним, а утворений різними атомами (з різною електронегативністю), — полярним. Електрони, здатні брати участь в утворенні хімічного зв’язку, називаються валентними. Їх кількість визначає число зв’язків, що утворюються атомом, тобто валентність. У елементів головних підгруп валентними є електрони останнього енергетичного рівня, у елементів побічних підгруп — останнього і передостаннього рівнів. Під час утворення хімічного зв’язку атоми віддають, одержують або усуспільнюють з іншими атомами електрони так, щоб утворилася стійка електронна конфігурація атомів інертних газів (октет електронів).
Утворення
ковалентного неполярного зв’язку (на
прикладі молекули водню).
Електронна густина в даному випадку
не зміщена ні до якого з атомів, оскільки
вони мають однакову електронегативність.
На жодному з атомів не зосереджений
позитивний або негативний заряд, тобто
молекула не має полюсів.
Утворення ковалентного полярного зв’язку (на прикладі молекули гідроген фториду).
Електронна густина зміщена до
атома Флуору як більш електронегативного
елемента. Тому атом Флуору матиме
частково негативний заряд, а Гідроген
— частково позитивний:
.
Молекула HF має позитивний (атом Гідрогену) і негативний (атом Флуору) полюси, тобто вона полярна.
Донорно-акцепторний механізм утворення хімічного зв’язку полягає в тому, що зв’язок утворюється в результаті переходу вже існуючої електронної пари атома-донора в загальне користування донора й атома-акцептора, який надає вільну електронну орбіталь.
Йонний зв’язок
Йонний зв’язок — це зв’язок, зумовлений електростатичним тяжінням між різнойменно зарядженими йонами. Під час утворення йонного зв’язку один з атомів віддає електрон, перетворюючись на позитивно заряджений іон — катіон, а інший приймає електрон, перетворюючись на негативно заряджений іон — аніон. Різниця між електронегативностями атомів, які утворюють йонний зв’язок, більша за 1,7. Під час утворення йонного зв’язку повної передачі електронів від атома до атома не відбувається: загальна електронна пара сильно зміщена в бік атомів елемента з більшою електронегативністю. Йонний зв’язок можна розглядати як крайній випадок ковалентного полярного зв’язку. Чим більша різниця електронегативностей елементів, тим більший ступінь йонності зв’язку.
Різниця електронегативностей і ступінь йонності зв’язку
|
Ступінь окиснення
Для речовин з йонним зв’язком замість поняття «валентність» використовується поняття «ступінь окиснення». Ступінь окиснення — умовний заряд атома, обчислений з припущення, що всі зв’язки в речовині — йонні.
Ступінь
окиснення
— одноатомного
йона
дорівнює його заряду. Наприклад, у натрій
хлориді ступінь окиснення Натрію
дорівнює +1, Хлору –1; — Флуору
завжди дорівнює –1; — Оксигену
в сполуках дорівнює –2 (окрім сполук з
Флуором, де він дорівнює +2 або +1, наприклад
,
і пероксидів, де він дорівнює –1, наприклад
;
—
Гідрогену
в сполуках дорівнює +1 (окрім гідридів
металів, де він дорівнює –1, наприклад
;
— у простих речовинах дорівнює 0.
Наприклад,
,
,
.
Алгебраїчна
сума ступенів окиснення усполуці завжди
дорівнює нулю.
Наприклад,
:
.
Ступінь окиснення, як і валентність,
може бути змінний.