5. Формування християнської думки. Собор у Константинополі-381.

В 60. роках – перелом в аріанськимх спорах. 362- св. Атанасій (добрий богослов і морально світла постать) в Олександрії скликує синод для дискусії над ситуацією. 373 – Атанасій помирає і на арену входить нове покоління оборонців Нікейських рішень: Василій Великий- єпископ Кесарії Кападокійської, Григорій з Нисси – геніальний богослов і Григорій з Назянзу- богослов, поет. Також Дідим Сліпий – катехит з Олександрії, Діодор з Тарсу (Антіохія), Амвросій з Медіолану.

Ситуація на Сході – брутальне переслідування цезаря Валенса, який був аріаном. Панував терор, інтриги, декількох єпископів в одному місті (в Антіохії 5 християнських груп), каріеристи духовні і світські, насміхи поган. Схід шукає помочі Заходу з марним ефектом. Роздертий і не зоріентований Захід підтримує часто досить сумнівні постаті Папа Дамазий - Пауліна з його сумнівними богословськими поглядами, Амвросій – авантюриста і інтриганта – Максима Циніка). Василій бореться і організаційно і словом проти аріан. Допомагають йому Григорій з Нисси і з Назіанзу. Василій помирає в 379 році, але ситуація вже врятована оскільки пів року скоріше вмирає також Валенс і на трон вступає Теодозій – ревний ортодокс, який 380 року видає декрет наказуючий віру Апостолів визнавану єпископами Риму і Олександрії - засуджуючий аріан. Цезар інформує про намір скликати синод в 381 році до Константинополя.

Василій Великий (329-379) – народився в Кесареї кападокійській і там помер, богослов, письменник, Отець і Доктор Церкви, організатор монашества – тип кенобітичного життя. Його мати Еммелія, сестра Макрина і двох братів (Григорій та Петро з Себасти) вважаються святими також. Смерть брата впливає на рішення охреститися і стати пустельником.

Після відвідин сирійських, єгипетських, палестинських і месопотамських аскетів осідає в Аннесіс біля Неокесарії Понтийської, де засновує монастир і школу для молоді. Організує монастичні спільноти в різних частинах Азії Меншої. Ідеал монаршого життя бачить у спільноті, тому що це дає можливість практикувати любов ближнього (пустеля ні), краще боротися з пожадливостями, егоізмом і відповідає людській природі, Монах має віддатися Богові щоб вести доброчинне життя (споглядальне і активне життя), рекомендував богословські студії, але також фізичну працю.

В 370 стає митрополитом Кападокії і екзархом Понту. У передмістях Кесарії заснував нове місто (від У ст. Василіада) для хворих, подорожуючих, бідних і прокажених, де вони знаходили опіку і поміч. Його свято 1 і 30 січня, 14 червня. В іконографії як отець Церкви, права рука піднесена в жесті благословення, аскетичне лице, чорне волосся, короткою, гострою бородою, одітий в понтифікальні ризи архієпископа.

Григорій з Нисси 335-394 - – народився в Кесареї кападокійській, богослов, аскетичний письменник, Отець і Доктор Церкви. Був одружений, пізніще вступив до монастиря заснованого Василієм, там присвятився студіяс богословським і аскетичним. Без організаційних здібностей. Став єпископом Ниси, в юрисдикції Василія, депонований аріанським синодом в 376. Повернувся в 379 році. Учасник соьору в Константинополі і оборонець ортодоксії. В іконографії як грецький єпископ, середнього віку, вузьке лице, короткою бородою з Євангелієм у руці.

Григорій з Назіанзу 330-390– патріарх Константинополя, поет і мовець, Отець і Доктор Церкви. Сестра, брат і двоюрідний брат є святі. Син єпископа, близький співпрацівник Василія. В 360 році на його запрощення їде до пустельні в Понті де укладає з Василієм Філокалія з праць Оригена а також зарис монаших порад.361 – стає священиком у Назянзі, 362 – єпископом села Сазима (проти своєї волі). 375-379 – пустельник в Ізаурі, 379 – їде до Константинополя зоб очолити маленьку спільноту Нікейців, стає єпископом , зрезигнує під час собору і схізми антіохенської, повертає до Назіанзу, веде самітне життя. Пише твори. Мощі були в Назіанзі до 950, Константинополі, від 1505 і зараз в Римі. Свято 25 січня, Захід 9 травня. В іконографії як грецький єпископ, середнього віку, або старець, сивий з лисиною, короткою, широкою бородою, права рука піднесена в жесті благословення і папірусам чи книгою. Дуже часто зображений– найчастіше.

Причини собору конечність наведення порядку в єпископських столицях –Константинопіль 3 єпископів, Антіохія -5, іт. Єпископи втручаються у справи других столиць

5. віра: аріанізм розбитий на декілька груп, але не брак єресій і серед противників аріан – македоніанізм

Собор (від травня до 9 липня) відкрив цезар Теодозій. Присутніх було від 130 до 150 єпископів зі Сходу, декількох з Заходу, а також 36 визнавців македоніанізму, які покинули собор на знак протесту і Теодозій їх позбавив єпископських столиць. Собор відбувався під проводом єпископа Антіохії Мелетій, після його смерті _ Григорій як єпископ Константинополя.

6. Наперед проба вирішити персональні справи.

7. Пізніше дисциплінарні. Підтверджено Нікейські рішення, засуджено аріанізм.

8. Єпископи не мають права вмішуватися у справи других єпископів. Поділ Сходу і початок патріархальної структури

9. Справа Credo – македоніанізм як основна причина.

Сумніви щодо божества Святого Духа були в деяких аріан, але перш за все у таборі їх противників – єпископ Константинополя Македоній, Євстацій з Себасте – творець мало-азіатицького монашества ( і другі, на початку також Василій). Правдоподібно отці перепрацювали наново символ хрещення Церкви у Єрусалимі, включиои в цілості текст Нікейський, фрагменти других символів і ширший фрагмент про Святого Духа.

Святий Дух названий Господом, так як Отець і Син, рівним і рівно Славимим, Животворящим, що від Отця походить.

Чому цей собор в Константинополі став собором екуменічним? Теодозій поснував скликати такий собор, але в існуючих умовах це було нереально. Це був типово східний собор, говорилося про проблеми Східної Церкви, папу не повідомили ані про скликання, ані про рішення. Рідко про цей синод згадують у найближчих часах, але цитують Credo, як Нікейське. Щойно на Халкедонському соборі прийшла свідомість його значення і визнання обома Церквами і Сходу і Заходу. Credo до літургії вводять в УІ столітті на Сході і на Заході (Севілья).