Рішення

Т. з. закінчився перемогою папської партії. Його постанови закріпили всі традиційні догмати католицького віровчення. B реформі Католицької Церкви було дві провідні думки:

1. перша – щоб кожен християнин починав реформу від себе;

2. друга – потрібно поправляти не установи Церкви, а її слуг. „Людей потрібно змінити релігією, а не релігію - людьми”. По своїй вагомості для Католицької церкви, його ще прирівнюють до Вселенського.

1. На соборі був підтверджений

1. Нікейський символ віри,

2. Всього було прийнято 16 Догм, що складають більшу частину католицької доктрини. Tридентський Собор ухвалив вчення про загальність первородного гріха, який змивається хрещенням. Визнано, що людина без благодаті не може спастися. Вказано, що Святі Тайни встановив Сам Христос і вони самі в собі виділяють благодать. Сповідь необхідна для тих, хто згрішив після хрещення. У Святих Тайнах є дійсний і правдивий Христос. Складено „Тридентське визнання віри” – текст духовної присяги, обов’язковий для кожної духовної особи. Проголошено догми про чистилище.

3. Вульгата (латинський переклад Біблії), прийнято позаканонічні книги в Біблію,Собор також остаточно встановив канон Святого Письма і визнав, що всі книги написані під натхненням Святого Духа і не можуть бути зміненими чи тлумаченими так як комусь заманеться.

4. Кодифіковано форму служіння Літургії латинського обряду  — так звану «Тридентську Месу». Підтримано локальні та чернечі форми служіння Літургії старші за 200 років.

5. Тридентський Катехизис. Першочергове місце Тридентський Собор приділяв катехизації. Конституції та декрети собору було покладено в основу „Римського Катехізису”, який дістав назву „Тридентського”.Собор сприяв організації катехизації в Церкві, повернув духівництво до обов’язків катехичного навчання.

6. Було приписано уділяти свячень безплатно, а для виховання нових священників створити в єпархіях духовні семінарії.

7. Т. з. посилив організаційно католицьку церкву: підтвердив верховенство папи над собором, збільшив владу єпископів в межах їх єпархій (розширивши право нагляду за духовенством), зміцнив дисципліну чернечих орденів.

Наслідки:

1. Посилення боротьби з навчанням протестантів, введення суворої церковної цензури, розширення діяльності інквізиції. католицька церква зобов'язала духовних осіб та професорів католицьких університетів присягати оприлюдненим у 1564 "Тридентському сповідання віри", який закріплював середньовічні догмати католицизму. Постанови Т. с., обов'язкові для всіх католиків, були офіційно прийняті в Савойї, Португалії, Венеції, Польщі (з 1577), Іспанії (із застереженнями про збереження прав короля на призначення єпископів і на втручання в діяльність церковного суду). У Франції вони не були прийняті офіційно, але французьке духовенство в 1615 оголосило про своє підпорядкування ім. Рішення Т. з. надовго визначили діяльність католицької церкви епохи Контрреформації.

3. Папство використовувало методи самих різних напрямків. Так, Церква освоїла досягнення гуманізму - зрозуміло, в теологічній редакції. Можна сказати, що після Тридентського собору церква перестала бути середньовічною: протистояння Ренесанс - Середні століття втрачає грунт під ногами.

У XVII столітті єзуїти затверджуватимуть у своїх школах культ гуманістичної латині. Втім, вже в XVI багато чого з гуманістичного спадщини було поставлено на службу католицизму єзуїтськими школами. Взагалі орден єзуїтів став одним з найбільш дієвих знарядь папства саме тому, що не був середньовічним орденом а орденом Нового часу. Єзуїти грали величезну роль в ідейній політиці папства: вплив через проповіді, сповіді і поради особам, чиїми духівниками складалися; боротьба з інакодумцями власними творами, і, що найважливіше, освіта молоді - все це сприяло підпорядкування свідомості людей. Як превентивні міри в університетах використовувалася схоластика, щоб зменшити можливість відхилення студентів і викладачів від «істинного» шляху. Схоластика безроздільно панувала в католицьких університетах, що знаходяться під контролем єзуїтів. У таких вищих навчальних закладах богослов'я, і ​​до того колишнє головним предметом вивчення, рішуче витісняло природні та філологічні науки. 4. Освіта молоді: Риму було ясно, що майбутнє церкви багато в чому залежить від підростаючого покоління, тому важливою частиною його політики було виховання молоді в традиційній католицької моралі. Все, зобов'язані піклуватися про університети та хід наук, повинні намагатися, щоб університети цілком (integre) приймали декрети і правила Собору. Багато орденів сприяли проведенню в життя цієї постанови, але особливо в цьому досягли успіху єзуїти. У їх новіціяті (нижчих школах) та колегіях навчалася не тільки аристократична молодь, а й діти буржуа-протестантів, спокушених безкоштовною освітою. У результаті в 1588 році в руках єзуїтів виявилася «конгрегація семінарів, університетів », що спрямовується діяльність усіх католицьких шкіл. Треба відзначити, що цей напрямок папської політики виявилося одним з найбільш перспективних, тому що формувало майбутній оплот католицизму і підривало майбутні позиції не тільки протестантів, але й взагалі будь-якого інакомислення. Важливою частиною залишалася проповідь, причому на Тридентському соборі було рекомендовано «тонкі і спірні питання, особливо ті, від яких не буває ніякої користі благочестя», виключити з народних проповідей.