Контрреформація

Реформація викликала відповідну реакційну політику з боку Католицької Церкви, яка отримала назву Контрреформація. У результаті католицькими залишилися Італія, Іспанія, південь Німеччини, частина кантонів Швейцарії, Ірландія. В кінці XVI століття католицизм переміг на півдні Нідерландів (сучасної Бельгії) і в Речі Посполитої. Франція виявилася державою, де державною релігією був католицизм, однак протестанти довгий час користувалися правом вільного віросповідання.

Карта показує поширення Реформації та Контрреформації в Європі (не вказані Іспанія та Італія)

Контрреформація мала як зовнішню, так і внутрішню сторони. Якщо зовні це проявлялося в насильницькому придушенні реформаторського руху шляхом переслідування протестантів, поширення інквізиції і створення Індексу заборонених книг, то внутрішньо це були процеси, які можна назвати реформацією в самій католицькій Церкві.

У 1536 у папа Павло III створив спеціальну комісію, до складу якої запросив членів товариства «Каплиця Божественної любові», які склали звіт, що в багатьох зловживаннях в Католицькій церкві були винні папи і кардинали, що ставили меркантильні інтереси вище від духовних. У 1545 році з ініціативи Павла III був скликаний Тридентський собор, який повинен був дати відповідь на багато важливих духовні питання сучасності. На соборі, який тривав протягом понтифікату кількох пап, були прийняті не тільки рішення з догматичних питань, але і сформульовані декрети у зв'язку з церковним зловживаннями.

Крім цього, були засновані чернечі ордени нового типу — театинці, капуцини, урсулинки і єзуїти. Останні зайнялися активною пропагандою католицизму як у протестантських країнах, так і на територіях, де до цього взагалі не було християнських місіонерів. При вступі в орден єзуїт давав присягу не тільки генералові, а й самому папі. Багато в чому завдяки діяльності єзуїтів вдалося повернути до складу Католицької церкви Річ Посполиту.

26. Тридентійський собор Передумови

П'ятий Латеранський собор (1512—1517) почав реформу церкви, але не було розв'язано багато питань. Більше 20-річне затягування їх розв'язку також було зв'язане з політичною ситуацією часу реформаці. Павло III вирішив зібрати собор в Тренто 1 листопада 1542, однак через війну проти Франції його перенесли спочатку на березень 1545 і зрештою змогли відкрити лише 13 грудня 1545 року.

Завдання:

• основною метою його була відповідь Реформації

• загальна реформа Церкви

Порядок роботи і прийняті рішення

Засідав в 1545-47, 1551-52, 1562-63 у м. Тріент [ лат. Tridentum, сучасний Тренто (іт. Trento)], в 1547-49 - в Болоньї. Щскільки собор скликано у зв'язку з успіхами Реформації за наполяганням багатьох прелатів і імператора Карла V (прагнув покінчити з релігійними чварами в імперії і реформувати церкву в дусі вимог соборного руху) намітилися 2 табори: табір, очолюваний імператором, наполягав на реформі церкви, викоріненні зловживань духовенства, вважав допустимими деякі поступки протестантам в області догматики; табір Папи наполягав на зміцненні церковної єдності в боротьбі з реформаційним рухом, на вирішенні догматичних питань у строго ортодоксальному та традиційному дусі , відкидав найменший компроміс у питаннях доктрини.

Кількість Отців Собору була змінною від 34, що були присутні на перші сесії до 215 на останній. Їм допомагали теологи-консультанти. Запрошені протестантські богослови відмовилися брати участь в дебатах. Для початку було вирішено прийняти до розгляду питання вчення та декретів Реформації і провести їх обговорення запросивши також протестанських богословів. Пізніше в прийнятих канонах ці пункти були приведені і засуджені як єресі.