4. Маршрутна геологічна зйомка.

При проведенні маршрутної зйомки на першому місці стоїть ви­вчення й опис природних відслонень: схили ярів, річкових долин та штучних виробок (кар'єри, шурфи). Особлива увага приділяється гео­морфології та сучасним геологічним процесам і явищам, таким як підмивання берегів, утворення ярів, зсувів і суфозії.

Всі отримані дані наносяться умовними позначками на топографі­чну основу. При відсутності топооснови складається абрис. На абрис наносяться відслонення, що нумеруються один по одному за напрям­ком маршруту. Усі замальовки робляться олівцем.

Опис гірських порід у відслоненні ведеться зверху вниз за наступ­ною схемою: назва породи, склад породи, структура і текcтура поро­ди, колір, наявність включень, шаруватість, щільність, ступінь волого­сті, пластичність, потужність шару. Крім того, за допомогою гірського компаса визначається напрямок розташування тріщин, вимірюються азимути простягання, фіксується кут падіння порід.

Після опису відслонення його замальовують або фотографують. Потім відбираються зразки. Зразки скельних порід загортаються в щільний папір, а пухкі породи вкладаються в мішечки. Кожен зразок забезпечується етикеткою, на якій занотовують номер відслонення, його адресу, номер зразка, найменування породи, дату і підпис того, хто взяв зразок. Збір цих даних називається документацією.

Маршрут проходить по балці Тунельній, що бере свій початок лі­віше від перехрестя проспекту Гагаріна і Запорізького шосе.

У балці зустрічаються осадові породи, що добре простежуються у відслоненнях. Вони складаються з лесів, червоно-бурих та строкатих пластичних глин із кристалами гіпсу і кварцових пісків неогену. У цьому маршруті студенти вивчають осадові гірські породи, виходи підземних вод, сучасні геологічні процеси (яри, зсуви) і заходи щодо боротьби з ними.

У Додатку наведена карта рельєфу Тонельної балки попередніх років. Під час практики студенти скопіюють цю карту і наносять на неї існуючі межі ярів, місця нових зсувів (бровки зриву, тріщини в ґрунті, границі розвитку окремого зсуву). Студенти наносять на карту також існуючі інженерні споруди, що призначені для запобігання роз­витку

зсувних процесів (нагірні канави, поглинальні колодязі, уполо-жування схилів та інше).

Нижче приводиться зразок опису відслонень.

Відслонення № 3 знаходиться у правому відгалуженні балки Ту­нельної на відстані 250 м від вулиці Космічної, що на житловому ма­сиві Сокіл.

Тут визначаються такі породи (зверху вниз):

1. Грунтово-рослинний шар, потужність 0,00...0,90 м.

2. Лес світло-палевий, однорідний, м'який „борошнистий" на до­тик, пористий, карбонатний, із кротовинами у верхній частині, поту­жністю 13,1 м.

3. Суглинок бурувато-сірий (похований грунт) гумусовий, щіль­ний, потужністю 4,0 м.

4. Лес палево-жовтого кольору, легко розтирається між пальцями, нешаруватий, пористий. Донизу від присутності закисів заліза колір зеленуватий, карбонатний, потужність шару 9,0 м.

5. Похований грунт гумусовий темно-бурого, донизу сірого кольо­ру, потужність 2,5 м.

6. Лес жовто-бурого кольору, досить щільний, дрібнопористий, у нижній частині насичений водою. На контакті з глинами спостеріга­ється вихід підземних вод, потужність 7,5 м. Позначка від поверхні 29,50...37,00 м.

7. Нижче залягають щільні в'язкі червоно-бурі суглинки, що пере­ходять у червоно-бурі та строкаті глини інколи з вмістом друз гіпсу. Видима потужність цих порід більше 3 метрів.

В ідслонення № 4 розташоване у гирлі балки Тунельної, на право­му її схилі, 300 метрів південніше від відслонення № 3. Тут на знач­ному простяганні під суглинками з’являються дрібнозернисті кварцові білі піски морського походження полтавського ярусу. Видима потуж­ність пісків - 12 метрів.

Після ознайомлення з відслоненнями № 3 і №4 ми їх задокументовуємо.

У середній частині балки Тунельної, у правому відгалуженні її, до­бре видно зсувні ділянки, виражені уступами і тріщинами відриву. Поверхня горбиста, біля підніжжя схилу спостерігаються виходи ґрунтових вод. Тут мы виконуємо таку роботу:

- визначають межі та розміри зсувної ділянки, висоту окремих уступів, їхню кількість і довжину;

- ознайомлюються з раніше проведеними заходами боротьби зі зсувами (нагірні канави, поглинальні колодязі, уположування схилів);

- обрахувують площу, непридатну для будівництва. Результати своїх спостережень студенти заносять у щоденник і ро­блять схематичні замальовки та фотографують елементи зсуву.

ЛІТЕРАТУРА

1. Зоценко М. Л.ДСоваленко В. І. та ін. Інженерна геологія, механіка грунтів, основи і фундаменти. К., Вища школа, 1992. — 408 с.

2. Пешковский Л. М., Перескокова Т. М. Инженерная геология. Вы­сшая школа, 1973.-305 с.

3. Л.Г. Любич, Г.М. Левченко, СМ. Горлач. Методичні вказівки до самостійних занять з дисципліни „Інженерна геологія" ч. І. Осно­ви загальної геології. - Дніпропетровськ: ПДАБА, 2006. -55 с.

4. Л.Г. Любич, Г.М. Левченко, СМ. Горлач. Методичні вказівки до самостійних занять з дисципліни „Інженерна геологія" ч. 2. Ендо­генні геологічні процеси, основи гідрогеології. - Дніпропетровськ: ПДАБА, 2007. -55 с.

5. Л. Г. Любич, Г.М. Левченко, С. М. Горл ач, Грабовець О. М Мето­дичні вказівки до самостійної роботи студентів з дисципліни „Ін­женерна геологія" ч. 3. Екзогенні процеси,. - Дніпропетровськ: ПДАБА, 2009. -43 с.

Міністерство освіти та науки України

Придніпровська державна академія будівництва та архітектури

КАФЕДРА ОСНОВ І ФУНДАМЕНТІВ

ЗВІТ З НАВЧАЛЬНОЇ ІНЖЕНЕРНО-ГЕОЛОГІЧНОЇ ПРАКТИКИ

Виконали: студентки групи №409 Лук'янова М. О.

Макаревич Ю. Ю.

Консультував: доц. Ковальов В. В.

м. Дніпропетровськ-2011