Жванецька облога

Восени 1653 р. 40-тисячна польська армія на чолі з королем вторглася в Україну. Поляки улаштували укріплений табір під Жванцем поблизу Кам'янця-Подільського. Українська армія за підтримки татар взяла в облогу табір. Облога продовжувалася з вересня по грудень і цілком виснажила польську армію. В таборі почався голод і хвороби. Однак, 5 грудня 1653 р. татари знову зрадили Xмельницького в обмін на дозвіл польського короля брати ясир на українських землях. У відно­шенні України поляки обіцяли відновити дію Зборівського договору.

Таким чином, жодна зі сторін не домоглася перемоги. Поляки готувалися до рішучої сутички. Б. Хмельницькому, незважаючи на всенародну підтримку, для перемоги над Поль­щею — однією з найзначніших на той час європейських держав -потрібний був новий союзник, оскільки союз із Кримським ханством виявився ненадійним.

Молдавські походи

Православне Молдавське князівство (яке перебувало у васальній залежності від турецького султана) розглядалося Б. Хмельницьким як один із можливих союзників України. Однак, молдавський господар (князь) Василь Лупу проводив пропольську політику. У 1650 р. Xмельницький у союзі з татарами вторгся в Молдавію, зайняв її столицю Яси і змусив В. Лупу відмовитися від союзу з Польщею, узявши з нього обіцянку видати свою дочку Розанду заміж за Тимоша - старшого сина гетьмана. Після Берестецької битви В. Лупу відмовився від своїх обіцянок. У середині 1652 р. після битви під Батогом Тиміш Хмельницький з військом вступив у Молдавію, одружився з Розандою і змусив В. Лу­пу відновити союз з Україною. Однак, після відходу коза­цького війська з Молдавії Валахія і Трансільванія за підтримки поляків зайняли Яси і скинули В. Лупу з престолу. У квітні 1653 р. українська армія на чолі з Тимошем Хмельницьким розбила війська нового господаря, повернувши князівство В. Лупу. Незабаром В. Лупу знову був скинутий, Тимош зму­шений був повернутися в Молдавію, де українське військо потрапило в облогу у фортеці Сучава. Під час цієї облоги в серпні 1653р. Тиміш Хмельницький загинув. Таким чином, спроба Б. Хмельницького створити персональну унію між Україною і Молдавією зазнала невдачі.

Відносини з Московською державою (Росією) Православна Росія, котра мала спільну з Україною історію і відносно близьку культуру, традиційно розглядалася українським козацтвом як потенційний союзник у боротьбі за «православну віру». Починаючи з 1648 р. Б. Хмельницький неодноразово звертався по допомогу до російського царя, у тому числі за посередництвом східних православних патріархів. Однак, у даному випадку мова йшла не про під­тримку православ'я, а про визнання козацької держави, яка виникла на південних рубежах Росії. Це становило певну небезпеку для Московської держави, ослабленої багаторіч­ними внутрішніми і зовнішніми війнами. До того ж цар не без підстави побоювався поширення антикріпосницького руху з України на територію своєї держави, де посилення феодаль­ного гніту уже викликало ряд народних повстань. Уряд Росії вагався між бажанням завдати вирішального удару своєму споконвічному ворогові — Польщі та острахом, що поразка останньої посилить позиції інших її потенційних супротив­ників — Швеції і Туреччини.

Зв'язана з Річчю Посполитою мирним договором, Москов­ська держава не квапилася надавати військову підтримку Україні, незважаючи на співчуття, яке викликала у більшості російського населення боротьба українців проти Польщі. Так, у 1650 р. Земський собор заборонив вивіз російського хліба в Польщу і Литву і збільшив його вивіз в Україну, була введена безмитна прикордонна торгівля з нею. Однак, такого роду допомоги Україні було недостатньо, і Б. Хмельницький змушений був пригрозити цареві, що у разі його відмови від союзу з Україною він перейде під протекторат Туреччини.