
- •Вопрос 1 Поняття, ознаки, види господарської діяльності та принципи її здійснення
- •Вопрос 2 Види господарської діяльності
- •3 Вопрос Господарські правовідносини, їх ознаки та види
- •Вопрос 4 Методи господарського права
- •Вопрос 5 Поняття, ознаки та особливості господарського законодавства
- •Вопрос 6 Система господарського законодавства
- •Вопрос 7 поняття, ознаки та види суб’єктів господарських правовідносин
- •Вопрос 8 Суб'єкти господарського права. Суб'єкти господарювання
- •Вопрос 9 Завдання, права та обов'язки суб'єкта господарського права
- •Вопрос 10.Порядок створення та установчі документи суб’єктів господарювання.
- •Вопрос 12. Види органів управління –суб’єктів господарювання.
- •13 Вопрос Підстави та види припинення діяльності суб’єкта господарювання
- •14 Вопрос Поняття підприємства та його основні ознаки
- •15 Вопрос Види та організаційно-правові форми підприємств
- •16 Вопрос Підприємства державної форми власності (державні комерційні та казенні підприємства)
- •17 Вопрос Підприємства колективної власності
- •18 Вопрос Приватні підприємства
- •19 Вопрос Правовий статус громадянина-підприємця
- •2О вопрос Підприємство з іноземними інвестиціями. Іноземне підприємство
- •21 Вопрос Поняття та характерні риси господарських товариств
- •22 Вопрос Поняття, ознаки та види акціонерних товариств.
- •23 Вопрос Органи управління акціонерними товариствами
- •24.Вопрос Поняття товариства з обмеженою відповідальністю
- •25 Вопрос Поняття товариства з додатковою відповідальністю
- •26 Вопрос Поняття повного товариства
- •27 Вопрос Поняття командитного товариства
- •28 Вопрос Поняття та види правового режиму майна суб’єктів господарювання
- •2. Види майна суб'єктів господарювання
- •29 Вопрос Поняття право власності, права господарського ведання та оперативного управління
- •30 Вопрос Види майна суб’єктів господарювання та джерела його формування
- •32 Вопрос Поняття і головні цілі приватизації
- •33 Вопрос Об’єкти приватизації
- •34 Вопрос Суб'єкти приватизації
- •35 Вопрос.Приватизаційний процес та способи приватизації.
- •36.Вопрос Поняття та види господарських зобов’язань.
- •37. Вопрос Поняття та ознаки господарського договору.
- •38. Вопрос Класифікація господарських договорів.
- •39.Вопрос Зміст і форма господарських договорів.
- •40.Вопрос Укладання господарських договорів.
- •41.Вопрос Зміна та розірвання господарських договорів.
- •42.Вопрос Поняття та види господарсько-правової відповідальності.
- •43.Вопрос Поняття відшкодування збитків.
- •44.Вопрос Штрафні санкції.
- •45.Вопрос Оперативно-господарські санкції.
- •46.Вопрос Адміністративно-господарські санкції.
- •47.Вопрос Поняття неплатоспроможності і банкрутства.
- •48.Вопрос Сторони та інші особи у відносинах банкрутства.
- •49.Вопрос Стадії провадження у справах про банкрутство.
- •50.Вопрос Санація, мирова угода та ліквідаційна процедура при визнанні боржника банкрутом.
- •51.Вопрос Правові форми участі держави в регулюванні господарської діяльності
- •52.Вопрос Договір поставки та його характерні риси
- •53.Вопрос Договір контрактації сільскогосподарської продукції.
- •54.Вопрос Договір енергопостачання та його характерні риси.
- •Вопрос 55. Поняття товарної біржи.
- •57.Вопрос Загальні положення договору оренди.
- •58.Вопрос Договір оренди державної та комунальної власності.
- •59.Вопроси Договір оренди землі та його характерні риси.
- •60.Вопрос Договір лізінгу та його характерні риси.
- •61.Вопрос Поняття договору міни.
- •62.Вопрос Договір перевезення вантажу та його характерні риси.
- •63Вопрос Договір транспортної експедиції та його характерні риси.
- •64.Вопрос Договір підряду на капітальне будівництво.
- •65.Вопрос Поняття інвестиційної діяльності.
- •67.Вопрос Поняття та види кредиту.
- •68.Вопрос Договір страхування та його характерні риси.
- •69.Вопрос Правове регулювання ціни та ціноутворення.
- •70.Вопрос Поняття, види та суб’єкти аудиторської діяльності.
- •73.Вопрос Поняття права на звернення до господарського суду.
- •74.Вопрос Порядок порушення справ у господарському суду.
- •75.Вопрос Основні положення досудового врегулювання господарського спору.
- •76.Вопрос Порядок пред’явлення та розгляду претензії, сроки.
- •77.Вопрос Загальна характеристика справ, підвідомчих господарським судам.
- •78.Вопрос Територіальна підсудність справ господарському суду.
- •79.Вопроси Загальна характеристика участників судового процесу.
- •80.Вопрос Процесуальний статус судді та підстави відводу.
- •81.Вопрос Поняття сторін в судовому процесі. Їх права та обов’язки.
- •82.Вопрос Поняття та види третіх осіб у господарському процесі.
- •83.Вопрос Загальна характеристика представників сторін і третіх осіб.
- •84.Вопрос Порядок участі судового експерта в судовому процесі.
- •85.Вопрос Поняття та види доказів у господарському процесі.
- •86.Вопрос Загальні принципи доказування у господарському процесі.
- •87.Вопрос Поняття письмових доказів.
- •88.Вопрос Поняття речових доказів.
- •89.Вопрос Загальна характеристика та види запобіжних заходів.
- •90.Вопрос Поняття судових витрат у господарському процесі.
- •91.Вопрос Поняття та види процесуальних строків.
- •92.Вопрос Загальні вимоги до форми і змісту позовної заяви.
- •93.Вопрос Порядок прийняття позовної заяви, підстави для відмови у прийнятті позовної заяви.
- •94.Вопрос Підстави та заходи до забезпечення позову, порядок скасування.
- •95.Вопрос Поняття строку вирішення спору та порядок ведення засідання.
- •96.Вопрос Порядок відмови від позову, визнання позову відповідачем, мирової угоди сторін.
- •97.Вопрос Особливості зупинення провадження у справі та його поновлення.
- •98.Вопрос Поняття та підстави залишення позову без розгляду.
- •99.Вопрос Загальна характерстика прийняття рішення при вирішенні господарського спору. Вимоги до змісту рішення.
- •101.Вопрос Загальна характеристика апеляційного оскарження, строк подання. Вимоги до форми та змісту апеляційної скарги (подання).
- •102.Вопрос Загальна характеристика касаційного оскарження, строк подання. Вимоги до форми та змісту касаційної скарги (подання).
50.Вопрос Санація, мирова угода та ліквідаційна процедура при визнанні боржника банкрутом.
Санація боржника як судова процедура у справі про банкрутство
Санація боржника - це система заходів, що здійснюється під час провадження у справі про банкрутство, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника та задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів. Вона може включати: кредитування, реорганізацію, в тому числі зміну організаційно-правової форми боржника, зміну форми власності, системи управління боржника і т. ін. Процедура санації вводиться ухвалою господарського суду за клопотанням комітету кредиторів у строк, що не перевищує строку дії процедури розпорядження майном, терміном до 12 місяців, який може бути продовжений ще до шести місяців або скорочений за клопотанням комітету кредиторів, керуючого санацією або інвесторів (осіб, що беруть участь у санації, приймаючи зобов'язання про погашення (повністю чи частково) боргу, боржника на певних умовах, в тому числі — набуття права власності на його майно).
З дня винесення ухвали про санацію припиняються повноваження органів управління боржника і управління боржником переходить до керуючого санацією, який має низку прав (розпоряджатися майном боржника з урахуванням обмежень, передбачених Законом; укладати від імені боржника угоди, в т. ч. мирову угоду; подавати заяви про визнання угод, укладених боржником, недійсними) та обов'язків (прийняти в господарське відання майно боржника та організувати проведення його інвентаризації; відкрити спеціальний рахунок для проведення санації та розрахунків з кредиторами; розробити та подати на затвердження комітету кредиторів план санації; на укладення угод (у т. ч. мирової угоди) від імені боржника; організувати ведення бухгалтерського і статистичного обліку та фінансової звітності; здійснювати заходи щодо стягнення дебіторської заборгованості перед боржником; розглядати вимоги кредиторів щодо зобов'язань боржника, що виникли після порушення справи про банкрутство в процедурі розпорядження майном боржника та санації, а також заявляти в установленому порядку заперечення щодо зазначених вимог кредиторів; звітувати перед комітетом кредиторів щодо реалізації плану санації; своєчасно повідомляти державний орган з питань банкрутства про своє призначення, затвердження мирової угоди, закінчення виконання плану санації, звільнення від обов'язків; інші повноваження, передбачені Законом).
Керуючий санацією зобов'язаний подати зборам кредиторів письмовий звіт у разі: закінчення строку санації (за 15 днів до його закінчення); за наявності підстав для дострокового припинення санації (відновлення платоспроможності боржника, укладення мирової угоди). Цей звіт має містити відомості про фінансово-господарський стан боржника та наявність у боржника грошових коштів, які можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів боржника, а також інші відомості про можливість погашення кредиторської заборгованості, що залишилася.
Господарський суд затверджує звіт керуючого санацією і виносить ухвалу про припинення провадження у справі про банкрутство, якщо зборами кредиторів за результатами розгляду цього звіту прийнято рішення:
- про виконання плану санації, закінчення процедури санації та відновлення платоспроможності боржника;
- про дострокове припинення процедури санації у зв'язку з відновленням платоспроможності боржника та переходом до розрахунків кредиторів.
Звіт керуючого санацією не підлягає затвердженню у разі встановлення господарським судом обгрунтованості скарг кредиторів або відсутності ознак відновлення платоспроможності боржника, про що виноситься відповідна ухвала. Незатвердження господарським судом звіту керуючого санацією або неподання такого звіту у встановлений строк є підставою для визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
Мирова угода як судова процедура у справі про банкрутство
Мирова угода (як судова процедура у справі про банкрутство) -це домовленість між боржником і кредиторами щодо відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, що оформляється як письмова угода сторін; набирає чинності у разі затвердження її господарським судом, про що виноситься відповідна ухвала; може бути укладена на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство. Рішення про укладення мирової угоди приймається: від імені кредиторів - комітетом кредиторів більшістю голосів за умови наявності письмової згоди на це всіх кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою; від імені боржника — керівником боржника або арбітражним керуючим, які виконують повноваження органів управління боржника.
Мирова угода може бути укладена щодо вимог другої та наступних черг, визначених ст. 31 Закону.
Мирова угода набирає чинності з дня її затвердження господарським судом і є обов'язковою для боржника (банкрута), кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, кредиторів другої та наступних черг. З дня затвердження мирової угоди боржник приступає до погашення вимог кредиторів відповідно до умов мирової угоди. Винесення господарським судом ухвали про затвердження мирової угоди є підставою для припинення провадження у справі про банкрутство і відповідно - припинення повноважень арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
У разі незатвердження господарським судом мирової угоди (якщо було порушено порядок укладення мирової угоди або мирова угода містить умови, що суперечать закону) така угода вважається неукладеною.
За заявою будь-кого із конкурсних кредиторів мирова угода може бути визнана господарським судом недійсною, якщо існують підстави для визнання угоди недійсною, передбачені цивільним законодавством України.
Мирова угода може бути розірвана за рішенням господарського суду у разі невиконання боржником умов мирової угоди щодо не менш як третини вимог кредиторів.
У разі невиконання мирової угоди кредитори можуть пред'явити свої вимоги до боржника в обсязі, передбаченому мировою угодою.
Ліквідаційна процедура у справі про банкрутство
Ліквідаційна процедура у справі про банкрутство - це така судова процедура, основним призначенням якої є ліквідація визнаної судом заборгованості банкрута шляхом продажу майна банкрута та проведення розрахунків по його боргах. Тривалість ліквідаційної процедури - дванадцять місяців, яка може бути продовжена арбітражним судом ще на шість місяців. Ліквідатор - фізична особа, яка організовує здійснення ліквідаційної процедури та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів. Порядок його призначення та вимоги до кандидата ті ж самі, що передбачені щодо керуючого санацією. Ліквідаційна комісія (її склад) призначається господарським судом за клопотанням ліквідатора, погодженим з комітетом кредиторів.
Ліквідатор виконує такі повноваження:
- здійснює функції органів управління (керівника) банкрута;
- приймає до свого відання майно банкрута, управляє та розпоряджається ним;
- здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута;
- вживає заходів щодо виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб (включаючи дебіторську заборгованість);
- очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу (усі види майнових активів банкрута, які належать йому на праві повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури);
- звільняє працівників банкрута згідно з трудовим законодавством;
- заявляє в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство і є неоплаченими;
- подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника, укладених до порушення провадження у справі про банкрутство, не виконаних повністю чи частково, за наявності передбачених Законом підстав (якщо: виконання договору завдає збитків боржникові; договір є довгостроковим (понад рік); виконання договору створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника);
- вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб;
- реалізує майно банкрута в установленому порядку (оповіщення через засоби масової інформації про погоджений з комітетом кредиторів порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна; застосування, як правило, конкурентних способів продажу майна; акумуляція коштів, отриманих від продажу майна банкрута, на основному рахунку боржника) та здійснює інші повноваження.
Наявні та отримані від продажу майна та інші кошти банкрута спрямовуються на задоволення вимог кредиторів відповідно до черговості.
В першу чергу задовольняються:
а) вимоги, забезпечені заставою;
б) виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого для цієї мети;
в) витрати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що пов'язані з набуттям ним прав кредитора щодо банку, - у розмірі всієї суми відшкодування за вкладами фізичних осіб;
г) витрати, пов'язані з провадженням справи про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії.
У другу чергу задовольняються вимоги, що виникли із:
а) зобов'язань банкрута перед своїми працівниками (за винятком повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства); б) зобов'язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, шляхом капіталізації відповідних платежів у встановленому законом порядку;
в) вимоги громадян-довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб'єктів підприємницької діяльності, які залучають майно (кошти) довірителів (вкладників).
У третю чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків та інших обов'язкових платежів, а також вимоги центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом.
У четверту чергу задовольняються всі включені до реєстру вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у т. ч. і вимоги кредиторів, що виникли із зобов'язань у процедурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації боржника.
У п'яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства.
У шосту чергу задовольняються інші вимоги.
Юридичне значення черговості задоволення вимог кредиторів: вимоги кожної наступної черги задовольняються після повного задоволення вимог попередньої черги; у разі недостатності коштів банкрута для задоволення всіх вимог кредиторів однієї черги вимоги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредиторові однієї черги. Вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.