28 Вопрос Поняття та види правового режиму майна суб’єктів господарювання

Правовий режим майна суб’єктів господарювання – це система правовідносин, об’єктом яких є цілісний майновий комплекс суб’єкта господарювання або його складова частина, а предметом – права та обов’язки учасників господарювання, пов’язані з володінням і використанням цілісного майнового комплексу в господарській діяльності.

Майно за підприємством може бути закріплено на одному з трьох правових титулів: на праві власності, праві господарського відання і праві оперативного управління.ГК України визначає право власності як основне право у сфері господарювання, яке дозволяє суб’єкту господарювання на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб’єктами володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном Зміст права власності охоплює три групи повноважень власника: право володіння, розпорядження й використання. Власник може відчужувати свою правомочність на володіння й використання, коли здає майно в оренду, але право розпорядження в цьому випадку залишається у власника, тому що він може розпоряджатися своїм майном на власний розсуд і займатися підприємницькою діяльністю згідно з господарським законодавством.Право власності в Україні охороняється КУта Законом України "Про власність". У ст. 2 цього закону вказується, що право власності – це вреґульовані законом суспільні відносини щодо володіння, використання і розпорядження майном, де держава забезпечує стабільність правовідносин власності. Кожен громадянин України має право володіти, користуватися та розпоряджатися майном особисто або разом з іншими особами.Власник самостійно вирішує подальшу долю майна, що на­лежить йому: має право передати майно іншим суб’єктам для використовування на праві господарського відання або оперативного управління, передбаченого ГК (ст. 134 ГК).Право господарського відання (ст. 136 ГК) – це речове право суб’єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням права розпоряджатися за згодою власника.Право оперативного управління (ст. 137 ГК) – це речове право суб’єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), для здійснення некомерційної гос­подарської діяльності.Правовий режим оперативного управління притаманний, крім казенних, і комунальним підприємствам, а також непри­бутковим юридичним особам. Відповідно до цивільного законодавства України специфікою функціонування неприбуткових юридичних осіб є те, що вони не здійснюють виробничої діяльності та функціонують за рахунок фінансування з державного бюджету. До них відносяться державні установи у сфері культури, охорони здоров’я, освіти й адміністративного управління.Майно неприбуткових юридичних осіб відповідно до ст. 41 ГК України складається з основних засобів і матеріалів, що належать їм на праві оперативного управління.

2. Види майна суб'єктів господарювання

Відповідно Господарського кодексу України, майном у сфері господарювання визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються та використовуються у діяльності суб'єктів господарських відносин та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів. Відтак, положення цієї статті розрізняють майно в речовій формі (рухоме і нерухоме майно) і нематеріальні активи (безтілесне майно). Майно в речовій формі залежно від природних властивостей традиційно поділяється на рухоме і нерухоме (ст. 181 ЦК України). До нерухомих речей належить земля (земельні ділянки) та розташовані на ній об'єкти, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Нерухомі речі зазвичай є незамінними (індивідуалізованими) і мають спеціальний правовий режим, що полягає в реєстрації прав на таке майно. Правовий режим нерухомих речей може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти та інше майно.

Різновидом нерухомого майна, що має спеціальний правовий режим, є природні ресурси (гл. 15, статті 148-153 ГК України) -земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони, які відповідно до Конституції (статті 13, 14) є об'єктами права власності Українського народу. Правовий режим використання зазначених об'єктів регулюється: Земельним кодексом, Кодексом “Про надра”, Лісовим кодексом, Водним кодексом, а також законами: від 25.06.1991 р. “Про охорону навколишнього природного середовища”, від 03.03.1993 р. “Про тваринний світ”, від 09.04.1999 р. “Про рослинний світ”), від 16.06.1992 р. “Про природно-заповідний фонд України”, від 16.10.1992 р. “Про охорону атмосферного повітря” та ін.

Питання правового режиму нерухомості є також предметом регулювання ЦК України, яким, зокрема: передбачається державна реєстрація прав на нерухомі речі (ст. 182); підприємство - різновид нерухомого майна, що використовується для здійснення підприємницької діяльності, - визначається як єдиний майновий комплекс, до складу якого входить власне нерухомість (земельні ділянки, будинки, споруди), рухомі речі (устаткування, інвентар, сировина, продукція), безтілесне майно (права вимоги, борги, право на торговельну марку або інше позначення та інші права (ст. 191); визначає іпотеку як заставу нерухомого майна та закріплює положення про регулювання відносин, пов'язаних з іпотекою, спеціальним законом (ст. 575) - Законом України від 5 червня 2003 р. “Про іпотеку”.

Рухомими речами є речі, які вільно переміщуються у просторі (ч. 2 ст. 181 ЦК України). Правовий режим таких речей спрощений, оскільки вони зазвичай вважаються товаром, призначеним для відчуження. Відтак їх обіг не потребує реєстрації, за деякими винятками.

До безтілесного майна належать нематеріальні активи, корпоративні права, цінні папери.

Нематеріальними активами відповідно до ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” належать:

- об'єкти інтелектуальної (в т. ч. промислової) власності (винаходи та корисні моделі; промислові зразки; сорти рослин та породи тварин; торговельні марки (знаки для товарів і послуг); комерційне (фірмове) найменування; географічне зазначення; комерційна таємниця; комп'ютерні програми);

- науково-технічна інформація;

- права користування землею, водою, надрами, іншими ресурсами навколишнього природного середовища тощо.

Правовий режим об'єктів інтелектуальної власності регулюється гл. 16ГК України (статті 154-162), ЦК України (глави 35-46) з врахуванням їх видів.

Вартість нематеріальних активів визначається сумою витрат на їх придбання і доведення відповідних об'єктів до стану, придатного для використання. Погашення вартості нематеріальних активів відбувається шляхом щомісячних амортизаційних відрахувань від собівартості продукції, виходячи з первісної їх вартості і строків корисного використання. Цей строк визначається самим підприємством, але не може бути більшим ніж 10 років або строку діяльності підприємства, якщо останнє було створене на визначений строк. Якщо вартість нематеріальних активів не зменшується в процесі їх використання (товарний знак тощо), амортизація не нараховується.

Цінним папером (відповідно до ст. 161 ГК та ст. 194 ЦК України) є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає відносини між суб'єктом господарювання, який його випустив (видав), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його випуску, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам. Правовий режим цінних паперів визначається ГК (гл. 17, статті 161-166), ЦК (гл. 14, статті 194-198), Законом від 18.06.1991 р. “Про цінні папери і фондову біржу”.

Корпоративними правами (відповідно до ст. 167 ГК України) є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Правовий режим корпоративних прав регулюється ГК (гл. 18, статті 167-169, гл. 9 “Господарські товариства”, гл. 10 “Підприємства колективної власності”), ЦК (гл. 8 “Підприємницькі товариства”), Законом “Про цінні папери і фондову біржу”, Законом “Про господарські товариства”, Законом “Про кооперацію”.