4. Виробництво декоративних тканин та шпалер в Італії в епоху Відродження.

Декоративні тканини в Італії виготовлялись у містах Сицилія, Генуя, Венеція. Італійське шовкоткацтво за якістю своєї продукції рахувалось кращим у Європі.

Виробництво шпалер розвивалось в Італії у таких містах як Мантуя, Ферра, Перуджа, Сієна, Флоренція, Венеція, Рим. Вонознаходилось під сильним впливои живопису; нерідко майстри живопису створювали картони для фабрик гобеленів.

В 1546р. у Флоренції було створено шпалерну фабрику. Сюжетні композиції, які займали центр шпалер, обрамлялись широкою каймою, вона складалась із традиційних декоративних елементів - ваз, квітів, фігур путті. У Флоренції виготовлялись і чисто орнаментальні шпалери, вони ніби були складені із декоративних форм і символічних зображальних мотивів. В італійських гобеленах ширше, ніж у живопису, використовувалась антична міфологія;. і релігійні сюжети.

5.Виробництва скла в Італії в епоху Відродження.

Провідне місце в Італії в епоху Відродження займало виробництво скла, особливо венеціанського скла. У Венеції дуже рано виникло виробництво скла, а у 1291 році його виробництво було перенесено на острів Мурано. Цим самим Венеція оберігалась від частих пожеж, а саме виробництво було ізольоване: було видано спеціальний указ про смертну кару кожному, хто видасть секрет виробництва чужеземцям. Тут, на острові Мурано, виготовлялись усі види скляних виробів: дзеркала. посуд для зберігання рідини, скло для вікон і прекрасне художнє скло. - бокали, вази, фляги, святкові кубки.

Особливого розквіту виробництво художнього скла досягає після 1530 - х років, у ньому знаходить відображення витончена розкіш побуту верхівки венеціанського суспільства пізнього Відродження. Накопичений технічний досвід дозволяв майстрам створювати прекрасні твори , які були незвичайно різноманітні по призначенню і формі. В силуетах предметів відобразились хороші знання античних форм. Молочно - біле скло, з якого виготовлялись важкі чаші і дорожні фляги, прикрашалися медальйонами, які були виконані емалевими фарбами; вироби із скла, які нагадували по фактурі і кольору нефрит, сердолік, малахіт; найтонше прозоре скло, в яке вводились непрозорі нитки; комбінація кольорового скла з безколірним ; виникнення у самій формі фантастичних фігур, драконів - не було нічого не доступного венеціанцям.

Сучасники високо цінували венеціанське скло. Леандро Альберті у своєму „Описі всієї Італії” писав у 1550році: „...майстри продовжують відкривати нові засоби , щоб зробити його ще більш прекрасним, щоб зробити свої роботи ще прекраснішими. По всій Європі немає рівних муранцям у цьому мистецтві...”

Вивіз виробів художнього скла був важливою статтею доходу Венеціанської республіки.

Література: Всеобщая истоия искусств - т.3 - М.: Искусство, 1962. С.287 - 291

Тема: Розвиток ремесел у Франції в епоху Відродження.

1. Розвиток живопису по склу у Франції в епоху Відродження

Поряд із розвитком архітектури, живопису і скульптури у 15 - 16 ст. значних успіхів досягають різноманітні галузі декоративного мистецтва, у яких нерідко працювали найбільш видатні французькі художники того часу.

У Парижі, Аррасі, у Фонтебло і інших містах розвивались мануфактури які виготовляли шпалери (ткані килими із кольорової шерсті різних відтінків) зі складними багатофігурними композиціями, які були обрамлені в багату візерунчасту кайму ( пед. уч. іл. 367).

Високої досконалості досяг живопис по склу, а також мистецтво виготовлення емалей, яке виникло на півдні Франції в Ліможі ще у 12 ст. Якщо раніше виробництво кольорових емалей обслуговувало лише потреби церкви, то тепер створюються головним чином вироби світського призначення: чаші, глечики, тарілки, кубки, вази і.т.п. Іноді по поверхні цих предметів стеляться складні композиції на релігійні, міфологічні, алегоричні сюжети, різноманітні візерунки геометричного орнаменту, який витриманий і насичений в синіх, зелених і коричневих тонах. Серед художників - емальєрів найбільшу відомість отримав Леонар Лімузен. Він створив ряд мініатюрних портретів, медальойонів і т.п.