
- •1)Інтерференція світлових хвиль. Когерентність світлових хвиль.
- •2)Методи спостереження інтерференції світла.
- •5)Метод графічного додавання амплітуд світлових хвиль.
- •6)Дифракція Френеля від круглого отвору.
- •7)Дифракція Фраунгофера від щілини.
- •8)Дифракція Фраунгофера на дифракційній решетці.
- •3)Принцип Гюйгенса-Френеля.
- •4)Дифракція світла. Метод зон Френеля.
- •9)Поляризація світла. Закон Малюса.
- •10)Види поляризованого світла. Ступінь поляризації.
- •11) Поляризація світла при заломленні та відбитті. Закон Брюстера.
- •12) Природна оптична активність речовини
- •13) Магнітне обертання площини поляризації.
- •14) Дисперсія світла. Області нормальної і аномальної дисперсії
- •15) Електронна теорія дисперсії світла
- •16) Теплове випромінювання. Закон Кірхгофа
- •17. Закон Стефана-Больцмана. Закон Віна
- •18)Формула Релєя-Джинса для функції Кірхгофа
- •19) Квантова гіпотеза і формула Планка
- •20) Рентгенівське віпромінювання
- •27) Рівняння Шредінгера
- •28) Властивості хвильової функції. Квантування енергії.
- •30) Частинка в одномірній прямокутній «потенціальній ямі».
- •31. Проходження частинки крізь потенціальний бар”єр. «Тунельний ефект».
- •32. Атом водню. Головне, азимутне і магнітне квантові числа. Спін електрона. Спінове квантове число.
- •33. Розподіл електронів в атомі по енергетичним рівням. Принцип Паулі.
- •35. Склад і характеристика атомного ядра. Состав и характеристика атомного ядра
- •36. Маса і енергія зв’язку ядра.
- •38. Реакція поділу ядра. Ланцюгова реакція.
- •39. Радіоактивність. Альфа-, бета-, гама-випромінювання атомних ядер.
- •40. Термоядерні реакції
11) Поляризація світла при заломленні та відбитті. Закон Брюстера.
Якщо природне світло падає на межу поділу двох діелектриків (наприклад, повітря і скло), то частина його відбивається, а частина заломлюється в другому середовищі. Якщо на шляху відбитого і заломленого променів поставити аналізатор (наприклад, турмалін), то можна виявити, що відбитий і заломлений промені частково поляризовані: при обертанні аналізатора навколо променів інтенсивність світла періодично підсилюється і слабне (повного гасіння не спостерігають). Подальші дослідження показали, що у відбитому промені переважають коливання, які перпендикулярні до площини падіння, а у заломленому промені – коливання, паралельні площині падіння.
Ступінь поляризації (виділення світлових хвиль з означеною орієнтацією електричного і магнітного векторів) залежить від кута падіння променів і показників заломлення речовин. Шотландський фізик Д Брюстер (1781-1868р.р.) встановив закон, згідно з яким прикуті падіння ίВ (кут Брюстера), що визначається співвідношенням:
tg ίB = n21 (35)
(n21 – показник заломлення другого середовища відносно першого), відбитий промінь буде плоскополяризованим (тобто буде мати тільки коливання , перпендикулярні до площини падіння). Заломлене світло при куті падіння ίВ поляризується максимально, але не повністю.
Рис.20
Якщо світло падає на межу розподілу під кутом Брюстера, то напрями поширення відбитої і заломленої хвиль взаємно перпендикулярні
(tg ίB = sin ίB/cos ίB, n21 = sin ίB/sin ί2, де ί2 – кут заломлення, звідки cos ίB= sin ί2 . Отже, ίB + ί2 = π/2, але ίB = ί΄B (закон відбиття), тому ί΄B+ ί2 = π/2).
Ступінь поляризації заломленого світла може бути значно більшим завдяки багаторазовим заломленням при умові падіння світла кожен раз на межу розподілу під кутом Брюстера. Якщо, наприклад, для скла ( n = 1,53) ступінь поляризації заломленого променя ≈ 15%, то після заломлення на 8 – 10 однакових скляних пластинках, розміщених одна за одною, світло, яке виходить з такої системи , буде практично повністю поляризоване. Така сукупність пластинок називається стопою. Стопа дає можливість проаналізувати світло як при відбитті, так і при заломленні.
12) Природна оптична активність речовини
У кристалічних тілах, а також у деяких ізотропних рідинах, крім подвійного заломлення променів, спостерігається явище, яке полягає в тому, що площина коливань електричного вектора світлової хвилі повертається на деякий кут при проходженні світла крізь такі речовини. Це явище називається обертанням площини поляризації або оптичною активністю. Якщо речовина не знаходиться у зовнішньому магнітному полі, то оптична активність буде природною.
Природна оптична активність була відкрита в 1811 р. Д.Араго на пластинках кварцу, вирізаних перпендикулярно до оптичної осі.
Прийнято визначати напрям обертання площини поляризації відносно спостерігача, погляд якого спрямований назустріч падаючому променю. Обертання називають правим (додатним), якщо площина поляризації повертається вправо (за годинниковою стрілкою) для спостерігача, і лівим (від'ємним), якщо вона повертається вліво.
Експериментально
встановлено, що в природі існує два
типи кристалів кварцу, які є дзеркальним
відображенням один одного. Перші
обертають площину поляризації вправо,
другі - вліво і відповідно називаються
право- і лівообертаючим кварцем. Кут
обертання площини поляризації
пропорційний товщині шару оптично
активної речовини і для монохроматичного
світла, довжина світлової хвилі якого
визначається формулою
,
(21)
де l - довжина шляху променя в оптично активному середовищі; а - коефіцієнт пропорційності, який називають обертальною здатністю, або питомим обертанням. Він залежить від природи речовини, від температури та довжини хвилі і дорівнює величині кута, на який повертається площина поляризації монохроматичного світла при проходженні шару завтовшки l м.
Для
оптично активних рідин та розчинів
Ж.Біо у 1831 р. встановив, що кут повороту
площини поляризації
прямо пропорційний товщині шару l
і концентрації С
оптично
активної речовини, тобто
,
(21)
де
-
коефіцієнт пропорційності, який
називається питомим
обертанням розчину. Коефіцієнт
залежить
від природи оптично активної речовини
і розчинника, температури та довжини
хвилі світла.
Біо
також експериментально встановив
наближену залежність величини
від
довжини хвилі
.
(22)
Властивості оптичної активності розчинів дають змогу визначити їх концентрації. Прилади, за допомогою яких проводять такі вимірювання, називаються поляриметрами. Оскільки для розчину цукру питоме обертання значне, то поляриметри набули широкого застосування в медичній практиці й техніці.