
- •7) Магнітне поле постійних струмів у вакуумі. Магнітна взаємодія струмів.
- •10) Застосування теореми про циркуляцію в для підрахунку магнітної індукції поля соленоїда і тороїдаю
- •8) Закон Біо-Савара-Лапласа. Поля прямого і кругового струмів.
- •9) Циркуляція вектора магнітної індукції. Теорема про циркуляцію в.
- •11. Дія магнітного поля на струми і заряди. Закон Ампера. Сила Лоренца.
- •12. Контур зі струмом в однорідному магнітному полі.
- •13. Контур зі струмом в неоднорідному магнітному полі.
- •14.Явище і закон електромагнітної індукції. Правило Ленца.
- •15. Явище самоіндукції. Індуктивність довгого соленоїда.
- •16. Енргія магнітного поля. Об’ємна густина енергії.
- •17. Магнітне поле в речовині. Теорема про циркуляцію вектора напруженості h магнітного поля.
- •3. Циркуляція намагнічування. Вектор напруженості магнітного поля
- •18. Магнітне поле в речовині. Напруженість h магнітного поля. Магнітна сприйнятливість і проникність
- •19. Магнітне поле в речовині. Теорема Гауса для вектора манітної індукції b.
- •27. Умови виникнення-загасаючих коливань в коливальному контурі. Характеристики ступеня загасання коливань, Аперіодичний процес. Добротність контуру
- •28. Вимушені коливання в коливальному контурі, Амплітуда і фаза вимушених коливань. Випадок резонансу.
- •29. Електромагнітна хвиля в однорідному середовищі. Хвильове рівняння.
- •30. Енергія електромагнітного поля. Імпульс електромагнітного поля.
- •31. Випромінювання диполя.
18. Магнітне поле в речовині. Напруженість h магнітного поля. Магнітна сприйнятливість і проникність
Якщо
магнетики намагнічуються у ту ж сторону,
що і
,
то вони називаються парамагнетиками.
Кількісною
мірою намагнічування є вектор
намагніченості, який можна подати через
одиницю об’єму речовини:
,
(2.1)
де
n
– концентрація атомів або їх число в
одиниці об’єму магнетика;
- індукований магнітний момент атома,
друга складова у рівнянні (1.10).
З урахуванням викладеного одержуємо
,
або
.
(2.2)
Величину
називають магнітною сприйнятли-вістю.
Якщо магнітна сприйнятливість <0, то такі магнетики називають діамагнетиками.
За розрахунками Кюрі-Венса для парамагнетиків
.
У цьому випадку магнітна сприйнятливість обернено пропорційна до абсолютної температури.
З інших міркувань встановлено, що
,
(2.3)
де - відносна магнітна проникність середовища; - магнітна сприйнятливість.
Із співвідношення (14.2.3) одержуємо:
> 1- парамагнетики; < 1 - діамагнетики.
Прикладом діамагнітних речовин є металевий вісмут. При внесенні шматочка вісмуту, підвішеного до нитки у зовнішнє магнітне поле, останнє цей шматочок виштовхує з магнітного поля.
Парамагнітна мідь або латунь слабо втягуються у зовнішнє магнітне
Напруженість магнітного поля
Напру́женість магні́тного поля — векторна характеристика, яка визначає величину й напрям магнітного поля в даній точці в даний час. Позначається зазвичай латинською літерою , вимірюється в ерстедах у системі СГСМ і ампер-витках на метр (А·в/м) у системі СІ.
Рівняння Максвела
Напруженість магнітного поля визначається першим рівнянням Максвела. У диференціальній формі воно має такий вигляд
,
де
— вектор електричної індукції,
—
густина електричного струму, с —
швидкість світла. [1]
Це рівняння значить, що вихрове магнітне поле породжується змінним електричним полем, або ж електричними струмами.
Граничні умови
На розривній границі двох середовищ граничні умови для напруженості магнітного поля записуються у вигляді
,
де
-
вектор нормалі до поверхні, а
- густина поверхневого струму.
Якщо на границі струму немає, то гранична умова спрощується до вимоги рівності тангенціальних складових напруженості магнітного поля
Ht1 = Ht2
Нормальна складова вектора напруженості магнітного поля має розрив, який визначається різницею магнітних проникностей двох середовищ. Для знаходження величини розриву потрібно врахувати неперервність нормальної складової вектора магнітної індукції.
Магнітне поле - складова електромагнітного поля, яка створюється змінним у часі електричним полем, рухомими електричними зарядами або спінами заряджених частинок. Магнітне поле спричиняє силову дію на рухомі електричні заряди. Нерухомі електричні заряди з магнітним полем не взаємодіють, але елементарні частинки з ненульовим спіном, які мають власний магнітний момент, є джерелом магнітного поля і магнітне поле спричиняє на них силову дію, навіть якщо вони перебувають у стані спокою.
Магнітне поле утворюється, наприклад, у просторі довкола провідника, по якому тече струм або довкола постійного магніту.
Магнітне поле є векторним полем, тобто з кожною точкою простору пов'язаний вектор магнітної індукції який характеризує величину B і напрям магнітого поля у цій точці і може мінятися з плином часу. Поряд з вектором електромагнітної індукції B, магнітне поле також описується вектором напруженості H .
У вакуумі ці вектори пропорційні між собою:B=kH , де k - константа, що залежить від вибору системи одиниць. В системі СІ, k = μ0 - так званій магнітній проникності вакууму. Деякі системи одиниць, наприклад СГСГ, побудовані так, щоб вектори індукції та напруженості магнітного поля тотожно дорівнювали один одному:k=1 .
Однак у середовищі ці вектори є різними: вектор напруженості H описує лише магнітне поле створене рухомими зарядами (струмами) ігноруючи поле створене середовищем, тоді як вектор індукції B враховує ще й вплив середовища:
де M - вектор намагніченості середовища.