
- •1. Державна мова - мова професійного спілкування.
- •2. Мова як суспільне явище. Функції мови в суспільстві.
- •3. Лексична та граматична норми у професійному мовленні.
- •4. Мовне законодавство та мовна політика в Україні.
- •5. Поняття загальнонаціональної, державної та літературної мови.
- •6. Унормованість як ознака літературної мови. Типологія мовних норм.
- •7. Офіційно-діловий стиль: сфера використання та мовні особливості.
- •8. Офіційно-діловий та науковий стилі української мови: спільні та відмінні риси.
- •9. Комунікативні ознаки культури мовлення.
- •10. Поняття про мовний та мовленнєвий етикет.
- •11. Мовний етикет. Стандартні етикетні ситуації
- •12. Стилістична система української мови. Основні ознаки функціональних стилів української мови.
- •13. Словники у професійному мовленні, їх роль у підвищенні мовленнєвої культури.
- •14. Текст як форма реалізації мовнопрофесійної діяльності
- •15. Мовні та жанрові особливості наукового стилю.
- •16. Професійна сфера як інтеграція офіційно-ділового, наукового та розмовного стилів
- •17. Спілкування як інструмент професійної діяльності. Функції спілкування.
- •18. Термін у науковому мовленні. Кодифікація і стандартизація термінів
- •19. Гендерні та національні особливості спілкування
- •20. Спілкування як інструмент професійної діяльності. Вербальні та невербальні засоби спілкування
- •21. Спілкування і комунікація. Види, типи і форми спілкування.
- •22. Культура сприймання публічного виступу. Види запитань.
- •23. Форми організації дискусії: «дерево рішень», «мозковий штурм», дискусія в стилі телевізійного ток-шоу.
- •24. Логічність як комунікативна ознака культури мовлення.
- •25. Родо-жанрова диференціація сучасної монологічної публічної мови.
- •26. Класифікація документів, Національний стандарт України.
- •27. Презентація як різновид публічного мовлення. Сучасні типи презентації
- •28. Загальномовна і наукова лексикографія. Типи словників
- •29. Публічний виступ як важливий засіб комунікації переконання. Прийоми впливу на слухачів.
- •30. Основні жанри наукового стилю, їх мовні особливості.
- •31. Дискусія як форма колективного обговорення професійних проблем. Види дискусії.
- •32. Українська термінологія у професійному спілкуванні. Проблеми сучасного термінознавства.
- •33. Документація з кадрово-контрактних питань: автобіографія, резюме.
- •34. Оформлювання результатів наукової діяльності: наукова стаття.
- •35. Документація з кадрово-контрактних питань: трудова угода, контракт.
- •36. Суть і види перекладу. Переклад термінів.
- •37. Функції та види бесід. Стратегія поведінки під час ділової бесіди.
- •38. Телефонна розмова як різновид професійної діалогічної мови.
- •39. Документація з кадрово-контрактних питань: характеристика, рекомендаційний лист.
- •40. Ділове листування. Класифікація листів. Реквізити та їх оформлення.
- •41. Ділові папери як засіб писемної професійної комунікації. Класифікація документів.
- •За функціональним призначенням:
- •42. Термін та його ознаки. Термінологія як система.
- •43. Терміни, професіоналізми та їх ознаки.
- •44. Структурні особливості монологічного та діалогічного мовлення.
- •45. Етапи підготовки усного фахового виступу.
- •46. Документація з кадрово-контрактних питань: заява та її різновиди, вимоги до оформлення.
- •47. Публічний виступ як важливий засіб комунікації переконання.
- •48. Довідково-інформаційні документи: протокол, витяг з протоколу.
- •49. 3Агальнонаукова, міжгалузева і вузькоспеціальна термінологія.
- •50. План, тези, конспект як важливий засіб організації розумової праці.
- •Конспектування наукової інформації, що сприймається на слух
- •51. Українська термінологія у професійному спілкуванні. Способи творення термінів.
- •52. Типові помилки у перекладах наукових текстів українською мовою.
- •53. Структурно-змістові особливості навчально-наукового твору. Лексикографічна компетенція як показник мовної культури фахівця.
- •54. Термінологічні словники.
- •С труктура словникової статті
- •55. Основні правила бібліографічного опису джерел, оформлювання посилань.
- •56. Реферат як важливий засіб організації розумової праці.
- •57. Довідково-інформаційні документи: звіт, службова записка, довідка.
- •58. Синтаксичні помилки у наукових текстах та шляхи їх уникнення.
- •59. Ділова документація. Вимоги до тексту документа.
- •60. Структура професійної публічної промови.
9. Комунікативні ознаки культури мовлення.
Основні ознаки культури ділового мовлення:
а) змістовність;
б) правильність і чистота;
в) точність;
г) логічність і послідовність;
ґ) багатство (різноманітність);
д) доречність (доцільність).
ПРАВИЛЬНІСТЬ мовлення - це дотримання літературних норм, які сприймаються мовцями як “ідеал” чи прийнятий зразок. Правильність вважається основною комунікативною якістю мови. І в усній, і в писемній мові обов’язковим є дотримання лексичних, граматичних та стилістичних норм. Для усного висловлювання актуальним є дотримання орфоепічних норм, для писемного - орфографічних і пунктуаційних.
ТОЧНІСТЬ - це відповідність мовленнєвих засобів мовленнєвій ситуації (змістові, меті, мовленнєвому рівню адресата і т. ін. мовленнєвого акту). Можна назвати кілька умов, які забезпечують точність мовлення:
1) знання предмета мовлення;
2) знання мови, її системи, можливостей, володіння стилістичними ресурсами;
3) уміння узгодити знання предмета зі знанням мовної системи в конкретному акті комунікації.
ЛОГІЧНІСТЬ як якість мовлення тісно пов’язана із точністю, яка є попередньою умовою логічності. Логічним називається мовлення, яке забезпечує змістові зв’язки між словами і реченнями в тексті. Логічність мовлення виявляється на синтаксичному рівні. Основними умовами логічності є:
1) несуперечливість поєднання слів;
2) правильний порядок слів;
3) правильний зв’язок окремих висловлювань у тексті;
4) позначення переходів від однієї думки до іншої та ін.
ЧИСТОТА мовлення - це вживання елементів, які відповідають літературній мові. У чистому мовленні не використовуються діалектизми, варваризми, просторічні слова, жаргонізми, будь-які вульгарні та лайливі слова. До елементів, що засмічують мовлення, належить також так звані слова-паразити (ну, значить, ось, так би мовити, власне кажучи, взагалі, розумієш). Порушує чистоту мовлення надмірне вживання запозичених слів.
ВИРАЗНІСТЬ мовлення - це такі особливості його структури, які підтримують увагу та інтерес слухачів або читачів. Інтонація, логічний наголос, милозвучність створюють виразність на фонетичному рівні. Лексичними засобами виразності є емоційно забарвлені слова і вирази, епітети, метафори, порівняння тощо. Емоційний вплив підсилюють фразеологізми, прислів’я, приказки, крилаті вислови. Виразність мови забезпечують:
1) самостійність мислення мовця;
2) небайдужість, інтерес автора до написаного і сказаного, а також до адресата висловлювання;
3) добре знання мови та її виражальних засобів;
4) знання особливостей функціональних стилів;
5) систематичне тренування мовних навичок, вироблення мовного чуття;
6) наявність у мові виражальних засобів.
БАГАТСТВО мовлення - це використання мовцями великої кількості мовних одиниць - слів, словосполучень, речень. Існує прямий зв’язок між поняттями багатства і різноманітності мовлення, адже чим різноманітніше мовлення, тим воно багатше. Джерелами багатства мови можуть бути будь-які мовні елементи. Насамперед прийнято говорити про лексичне багатство мовлення, яке виявляється у тому, що мовець здатний уникати повторення слів, користуватися синонімічними ресурсами.