
- •1. Державна мова - мова професійного спілкування.
- •2. Мова як суспільне явище. Функції мови в суспільстві.
- •3. Лексична та граматична норми у професійному мовленні.
- •4. Мовне законодавство та мовна політика в Україні.
- •5. Поняття загальнонаціональної, державної та літературної мови.
- •6. Унормованість як ознака літературної мови. Типологія мовних норм.
- •7. Офіційно-діловий стиль: сфера використання та мовні особливості.
- •8. Офіційно-діловий та науковий стилі української мови: спільні та відмінні риси.
- •9. Комунікативні ознаки культури мовлення.
- •10. Поняття про мовний та мовленнєвий етикет.
- •11. Мовний етикет. Стандартні етикетні ситуації
- •12. Стилістична система української мови. Основні ознаки функціональних стилів української мови.
- •13. Словники у професійному мовленні, їх роль у підвищенні мовленнєвої культури.
- •14. Текст як форма реалізації мовнопрофесійної діяльності
- •15. Мовні та жанрові особливості наукового стилю.
- •16. Професійна сфера як інтеграція офіційно-ділового, наукового та розмовного стилів
- •17. Спілкування як інструмент професійної діяльності. Функції спілкування.
- •18. Термін у науковому мовленні. Кодифікація і стандартизація термінів
- •19. Гендерні та національні особливості спілкування
- •20. Спілкування як інструмент професійної діяльності. Вербальні та невербальні засоби спілкування
- •21. Спілкування і комунікація. Види, типи і форми спілкування.
- •22. Культура сприймання публічного виступу. Види запитань.
- •23. Форми організації дискусії: «дерево рішень», «мозковий штурм», дискусія в стилі телевізійного ток-шоу.
- •24. Логічність як комунікативна ознака культури мовлення.
- •25. Родо-жанрова диференціація сучасної монологічної публічної мови.
- •26. Класифікація документів, Національний стандарт України.
- •27. Презентація як різновид публічного мовлення. Сучасні типи презентації
- •28. Загальномовна і наукова лексикографія. Типи словників
- •29. Публічний виступ як важливий засіб комунікації переконання. Прийоми впливу на слухачів.
- •30. Основні жанри наукового стилю, їх мовні особливості.
- •31. Дискусія як форма колективного обговорення професійних проблем. Види дискусії.
- •32. Українська термінологія у професійному спілкуванні. Проблеми сучасного термінознавства.
- •33. Документація з кадрово-контрактних питань: автобіографія, резюме.
- •34. Оформлювання результатів наукової діяльності: наукова стаття.
- •35. Документація з кадрово-контрактних питань: трудова угода, контракт.
- •36. Суть і види перекладу. Переклад термінів.
- •37. Функції та види бесід. Стратегія поведінки під час ділової бесіди.
- •38. Телефонна розмова як різновид професійної діалогічної мови.
- •39. Документація з кадрово-контрактних питань: характеристика, рекомендаційний лист.
- •40. Ділове листування. Класифікація листів. Реквізити та їх оформлення.
- •41. Ділові папери як засіб писемної професійної комунікації. Класифікація документів.
- •За функціональним призначенням:
- •42. Термін та його ознаки. Термінологія як система.
- •43. Терміни, професіоналізми та їх ознаки.
- •44. Структурні особливості монологічного та діалогічного мовлення.
- •45. Етапи підготовки усного фахового виступу.
- •46. Документація з кадрово-контрактних питань: заява та її різновиди, вимоги до оформлення.
- •47. Публічний виступ як важливий засіб комунікації переконання.
- •48. Довідково-інформаційні документи: протокол, витяг з протоколу.
- •49. 3Агальнонаукова, міжгалузева і вузькоспеціальна термінологія.
- •50. План, тези, конспект як важливий засіб організації розумової праці.
- •Конспектування наукової інформації, що сприймається на слух
- •51. Українська термінологія у професійному спілкуванні. Способи творення термінів.
- •52. Типові помилки у перекладах наукових текстів українською мовою.
- •53. Структурно-змістові особливості навчально-наукового твору. Лексикографічна компетенція як показник мовної культури фахівця.
- •54. Термінологічні словники.
- •С труктура словникової статті
- •55. Основні правила бібліографічного опису джерел, оформлювання посилань.
- •56. Реферат як важливий засіб організації розумової праці.
- •57. Довідково-інформаційні документи: звіт, службова записка, довідка.
- •58. Синтаксичні помилки у наукових текстах та шляхи їх уникнення.
- •59. Ділова документація. Вимоги до тексту документа.
- •60. Структура професійної публічної промови.
34. Оформлювання результатів наукової діяльності: наукова стаття.
Наукова стаття – вид наукової публікації, у якій описано кінцеві або проміжні результати проведеного дослідження, обґрунтовано способи їх отримання, а також накреслено перспективи наступних напрацювань. Обсяг наукової статті зазвичай становить від 6 до 24 сторінок, тобто 0,35 – 1 др. арк.
Наукова стаття містить такі необхідні елементи:
постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями;
аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми і на які спирається автор, виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується означена стаття;
формулювання цілей статті (постановка завдання);
виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів;
висновки з цього дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямку.
За змістом наукові статті класифікують на:
власне наукові статті (виклад основних результатів роботи);
науково-популярні статті (орієнтують на читацьку аудиторію, серед якої можуть бути непрофесіонали). Ознакою таких статей є доступність змістової інформації;
науково-навчальні та науково-методичні статті (містять практичний виклад закономірностей, досліджуваних об’єктів, методи їх застосування у практичній діяльності);
науково-публіцистичні статті (присвячені актуальним для наукової громадськості проблемам).
Призначені наукові статті науковцям, спеціалістам певної галузі або кількох галузей.
За кількістю авторів наукові статті бувають одноосібні (один автор) або колективні (колектив авторів).
За галузевим призначенням виокремлюють статті мовознавчі, літературознавчі, педагогічні, психологічні, історичні та ін.
За науковим завданням – теоретичні і прикладні.
За способом розкриття статті поділяють на оглядові, проблемні і методологічні. Оглядові статті містять характеристику стану і перспектив наукових досліджень у тій чи іншій предметній галузі. У проблемних статтях наявний аналіз проблеми, яка не одержала всебічного осмислення. Методологічні статті подають обґрунтування методології розв’язання проблеми.
Стаття має просту структуру:
вступ (постановка наукової проблеми, актуальність, зв´язок з найважливішими завданнями, що постають перед Україною, значення для розвитку певної галузі науки і практики - 1 абзац або 5-10 рядків);
основні дослідження і публікації з проблеми, за останній час, на яких спирається автор, проблеми виділення невирішених питань, яким присвячена стаття (0,5 -2 сторінки машинописного тексту);
формулювання мети статті (постановка завдання) - висловлюється головна ідея даної публікації, яка суттєво-відрізняється від сучасних уявлень про проблему, доповнює або поглиблює вже відомі підходи; звертається увага на введення до наукового обігу нових фактів, висновків, рекомендацій, закономірностей або уточнення відомих раніше, але недостатньо вивчених. Мета статті випливає з постановки наукової проблеми та огляду основних публікацій з тем (1 абзац, або 5-10 рядків);
виклад змісту власного дослідження - основна частина статті. В ній висвітлюються основні положення і результати наукового дослідження, особисті ідеї, думки, отримані наукові факти, програма експерименту. Аналіз отриманих результатів, особистий внесок автора в реалізацію основних висновків тощо (5-6 сторінок);
висновок, в якому формулюється основний умовивід автора, зміст висновків і рекомендацій, їх значення для теорії і практики, суспільна значущість та перспективи (1/3 сторінки).
Відповідно до постанови Президії ВАК України від 15.01.2003 р. №705/1 наукові статті зараховуються як фахові при наявності таких необхідних елементів: постановка проблеми у загальному вигляді та її зв´язок із важливими науковими чи практичними завданнями; аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв´язання даної проблеми і на які спирається автор, виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується означена стаття; формулювання цілей статті (постановка завдання); виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів; висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямку.
При написанні наукової статті слід дотримуватись певних правил:
- у правому верхньому куті розміщується прізвище та ініціали автора; за необхідністю вказуються відомості, що доповнюють дані про автора;
- назва статті стисло відбиває її головну ідею, думку (краще до п´яти слів);
- ініціали ставлять перед прізвищем;
- слід уникати стилю наукового звіту;
- недоцільно ставити риторичні запитання; більше користуватись розповідними реченнями;
- не перевантажувати текст цифрами при переліках тих чи інших думок, положень, вимог;
- прийнятним у тексті є використання словосполучень переліку: «спочатку», «зрозуміло що», «на початку», «спершу», «потім», «дійсно», «далі», «нарешті», «по-перше», «по-друге», «можливо», «задумкою», «заданими», «між іншим», «в зв´язку з тим», «на відміну», «поряд з цим», тощо.
- цитати в статті використовуються дуже рідко (можна в дужках зробити посилання на ученого, який вперше дослідив проблему);
- усі посилання на авторитети подаються на початку статті, основний обсяг присвячується викладу власних думок автора;
- стаття має завершуватись конкретними висновками і рекомендаціями та додається список використаних джерел.
Рукопис статті підписується автором і подається (разом з дискетою) до редакції у двох примірниках. В окремих випадках в науковій статті до фахових видань дається анотація (резюме) українською, російською і англійською мовами.