1. Державна мова - мова професійного спілкування. 2

2. Мова як суспільне явище. Функції мови в суспільстві. 2

3. Лексична та граматична норми у професійному мовленні. 2

4. Мовне законодавство та мовна політика в Україні. 3

5. Поняття загальнонаціональної, державної та літературної мови. 4

6. Унормованість як ознака літературної мови. Типологія мовних норм. 4

7. Офіційно-діловий стиль: сфера використання та мовні особливості. 4

8. Офіційно-діловий та науковий стилі української мови: спільні та відмінні риси. 5

9. Комунікативні ознаки культури мовлення. 5

10. Поняття про мовний та мовленнєвий етикет. 6

11. Мовний етикет. Стандартні етикетні ситуації 7

12. Стилістична система української мови. Основні ознаки функціональних стилів української мови. 7

13. Словники у професійному мовленні, їх роль у підвищенні мовленнєвої культури. 8

14. Текст як форма реалізації мовнопрофесійної діяльності 8

15. Мовні та жанрові особливості наукового стилю. 9

16. Професійна сфера як інтеграція офіційно-ділового, наукового та розмовного стилів 9

17. Спілкування як інструмент професійної діяльності. Функції спілкування. 10

18. Термін у науковому мовленні. Кодифікація і стандартизація термінів 10

19. Гендерні та національні особливості спілкування 11

20. Спілкування як інструмент професійної діяльності. Вербальні та невербальні засоби спілкування 11

21. Спілкування і комунікація. Види, типи і форми спілкування. 11

22. Культура сприймання публічного виступу. Види запитань. 12

23. Форми організації дискусії: «дерево рішень», «мозковий штурм», дискусія в стилі телевізійного ток-шоу. 14

24. Логічність як комунікативна ознака культури мовлення. 15

25. Родо-жанрова диференціація сучасної монологічної публічної мови. 16

26. Класифікація документів, Національний стандарт України. 17

27. Презентація як різновид публічного мовлення. Сучасні типи презентації 18

28. Загальномовна і наукова лексикографія. Типи словників 19

29. Публічний виступ як важливий засіб комунікації переконання. Прийоми впливу на слухачів. 20

30. Основні жанри наукового стилю, їх мовні особливості. 21

31. Дискусія як форма колективного обговорення професійних проблем. Види дискусії. 22

32. Українська термінологія у професійному спілкуванні. Проблеми сучасного термінознавства. 23

33. Документація з кадрово-контрактних питань: автобіографія, резюме. 24

34. Оформлювання результатів наукової діяльності: наукова стаття. 25

35. Документація з кадрово-контрактних питань: трудова угода, контракт. 26

36. Суть і види перекладу. Переклад термінів. 27

37. Функції та види бесід. Стратегія поведінки під час ділової бесіди. 28

38. Телефонна розмова як різновид професійної діалогічної мови. 29

39. Документація з кадрово-контрактних питань: характеристика, рекомендаційний лист. 30

40. Ділове листування. Класифікація листів. Реквізити та їх оформлення. 30

41. Ділові папери як засіб писемної професійної комунікації. Класифікація документів. 32

42. Термін та його ознаки. Термінологія як система. 33

43. Терміни, професіоналізми та їх ознаки. 34

44. Структурні особливості монологічного та діалогічного мовлення. 34

45. Етапи підготовки усного фахового виступу. 35

46. Документація з кадрово-контрактних питань: заява та її різновиди, вимоги до оформлення. 36

47. Публічний виступ як важливий засіб комунікації переконання. 36

48. Довідково-інформаційні документи: протокол, витяг з протоколу. 37

49. 3агальнонаукова, міжгалузева і вузькоспеціальна термінологія. 38

50. План, тези, конспект як важливий засіб організації розумової праці. 38

51. Українська термінологія у професійному спілкуванні. Способи творення термінів. 41

52. Типові помилки у перекладах наукових текстів українською мовою. 41

53. Структурно-змістові особливості навчально-наукового твору. Лексикографічна компетенція як показник мовної культури фахівця. 42

54. Термінологічні словники. 43

55. Основні правила бібліографічного опису джерел, оформлювання посилань. 44

56. Реферат як важливий засіб організації розумової праці. 45

57. Довідково-інформаційні документи: звіт, службова записка, довідка. 46

58. Синтаксичні помилки у наукових текстах та шляхи їх уникнення. 47

59. Ділова документація. Вимоги до тексту документа. 49

60. Структура професійної публічної промови. 50

1. Державна мова - мова професійного спілкування.

Українську мову проголошено державною, і це означає, що вона повинна розширити свої суспільно-комунікативні функції: у більшості сфер наукової діяльності, у системі вищої освіти, державно-політичної діяльності тощо. Розширення сфер функціонування української мови, піднесення її престижу значною мірою залежить від мовного навчання та мовного виховання. Українська мова професійного спілкування – це нормативна навчальна дисципліна, яка вивчає норми сучасної української літературної мови з метою подальшого їх застосування у професійній діяльності Об’єктом вивчення дисципліни є мовні норми – правила, своєрідні мовні закони. Їх реалізація сприяє побудові правильного усного та писемного мовлення. Вони є обов’язковими для всіх носіїв літературної мови. Дотримання мовних норм свідчить про досконале володіння літературною мовою. Предметом вивчення дисципліни є функціонування мовних норм. Мовні норми сучасної літературної української мови неоднаково представлені у різних професійних сферах: для одних певні норми є бажаними, для інших недоречними. Під час вивчення дисципліни «Українська мова професійного спілкування» наголошується переважно на тих особливостях мовних норм, які є найхарактернішими для фахових текстів. Метою вивчення курсу «Українська мова професійного спілкування» є поглиблення та розширення мовних знань, умінь та навичок, які є необхідними для подальшого застосування в професійній діяльності.

2. Мова як суспільне явище. Функції мови в суспільстві.

Мова виникла для задоволення суспільних потреб і формувалася в суспільстві. Вона невідривно повязана із суспільством, є однією з основних ознак суспільства. Поза суспільством мова стає мертвою, а жодне суспільство без мови існувати не може. Мова виникла з потреб комунікації, і вся її організація підпорядкована цим потребам.

Основні функції мови:

1.    Комунікативна:

Цей найбільш універсальний засіб спілкування не здатні замінити всі інші — найсучасніші й найдосконаліші — навіть разом узяті. Мова, якою не спілкуються, стає мертвою і в історії людських мов дуже мало прикладів повернення мов до життя; народ, який втрачає свою мову, поступово зникає. Мова – засіб обміну інформацією, універсальний засіб спілкування.

2.     Мислетворча:

Мова – засіб людського мислення: творення, оформлення і вираження думки. Мислення внутрішнє мовлення

3.     Номінативна:

Мова є засобом називання усіх предметів, ознак, дій, кількості, усього навколишнього світу;

4.     Пізнавальна (Гносеологічна):

Мова – засіб пізнання світу, енциклопедія людського досвіду усіх попередніх поколінь;

5.     Культурологічна:

Мова – носій культури, засіб нагромадження суспільно-історичного, культурного надбання народу.

6.     Експресивна:

Мова є засобом вираження внутрішнього світу, емоцій людини;

7.     Етична:

Мова є засобом дотримання певних норм поведінки, моральних правил;

8.     Ідентифікаційна:

Мова є засобом ототожнення в межах певної спільноти, вона консолідує націю. Мова є засобом ідентифікації, ототожнення особи в межах певної людської спільноти, засобом об’єднання людей у народ, націю, засобом консолідації населення в державі. Цю функцію мови іноді називають державотворчою.