1)Поняття та види правочинів у цивільному праві (ст. 202 ЦКУ) Правочи́ном є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Види правочину

- односторонній - дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила (заповіт); може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

- дво- чи багатосторонній - погоджена дія двох або більше сторін. Не плутати з одно- й двосторонніми договорами.

До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

2)Загальні вимоги додержання яких є необхідними для чинності правочину. (ст..203 цку)

1). Зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2). Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3). Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4). Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5). Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6). Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

7)Правочин учинений неповнолітніми може бути визнаним чинним за умови згоди батьків

8)Правочин, який перевищує суму 340грн. має бути письмовим.

Удаваний правочин – вчинений, щоб приховати реальний правочин

Недійсність правочину може бути як прямо встановлена законом (нікчемний правочин), так і визнана судом.

3) Поняття, зміст і підстави виникнення зобов’язання.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зміст зобов’язання складають права та обов’язки його сторін. Предметом зобов’язання можуть бути речі, гроші, послуги, роботи, а не самі дії, що здійснюються щодо них.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти. Також

цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства,

безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування, з рішення суду, через

настання або ненастання певної події.

4) Способи забезпечення виконання зобов’язання

Зобов’язання – виконання боржником певних дій (бездіяльності) стосовно кредитора, а останній має право вимагати від боржника виконання зобов’язання.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі, інакше він є нікчемним

Загальні умови забезпечення виконання зобов'язання

1. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

2. Недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

3. Недійсність правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання не спричиняє недійсність основного зобов'язання.