Тема 9. Еліта у суспільстві.

Еліта як найвищий прошарок суспільства.

 позначається вищий, відносно замкнутий за чисельністю прошарок суспільства, контролюючий його основні економічні, політичні і культурні ресурси.

Владний та меритократичний підхід до розуміння еліти.

Структурний та функціональний підхід до розуміння еліти.

Теорія циркуляції еліт за В.Парето.

Соціальна рівновага потребує постійного оновлення складу правлячої еліти шляхом введення до неї індивідів з елітарними властивостями з нижчих верств суспільства і вилучення тих, хто таких властивостей не має. Однак цього не відбувається, оскільки правляча еліта прагне зберегти свої привілеї і передати їх у спадок особам, які часто не наділені елітарними індивідуальними властивостями. У результаті погіршується якісний склад правлячої еліти, вона вироджується, що спонукає кількісно зростаючу контреліту до боротьби за владу.

Ідея «великої трійки» Р.Мілса.

«Велика трійка» – люди багаті, наділені владою й імениті, які володіють грішми, пошаною й славою. Вони визначають події державного, якщо не світового значення.

Тема 10. Середній клас.

Роль середнього класу у суспільстві.

У високорозвинених країнах середній клас справді виступає гарантом стабільності суспільства - його інституційних систем, однак причиною цього є не просто привабливість їх для середнього класу, а реальний захист цими системами прав певної структурної ланки суспільства. У разі дисфункціональності інституційних систем стаб₁ілізаційна роль середнього класу стає ситуативною і відносною^*

Нормативістський та релятивістський підходи до визначення середнього класу.

Согласно нормативистскому подходу, средний класс – это продукт длительной эволюции капитализма, следовательно, среднего класса не было в античности. Сторонники релятивистского подхода (А. Кустарев) считают, что для каждого общества и в каждую эпоху создается специфическая модель среднего класса. При этом в качестве критериев выделения среднего класса берется не доход, а качественные характеристики, например, характер и содержание труда, образ жизни. 

Cуб’єктивний та об’єктивний підходи до визначення середнього класу.

Об’ктивний критерій, який використовується соціологами, грунтується на ознаках, які не залежать від думки індивіда. Таких ознак, по суті, дві: характер діяльності і величина доходів. Проте до уваги ще беруться різні індекси. Дж. Коул підкреслював, що “членство в середньому класі” не є просто результат доходу, чи професії, освіти, манер, чи сімейних зв’язків. Це результат використання кожного з цих критеріїв. Він детально перераховує 12 груп, які відносяться до середнього класу в Англії і взагалі в більшості розвинутих країн Заходу. Поряд з дрібними середніми підприємцями і фермерами, адміністраторами, управлінцями, службовцями, інтелігентами він включає до складу середнього класу більшість керівників приватного бізнесу, великих фермерів, ряд робітничих професій.

Суб’єктивний ґрунтується на принципі самоідентифікації, іншими словами виходить з думки самих членів суспільства відносно того, до якої соціальної верстви вони себе відносять. Німецький соціолог Гельмут Шельський у своїй книжці “Сучасна трансформація німецької сім’ї” відніс до середнього класу кожного, хто сам себе вважає членом цього класу, не беручи до уваги його справжнього соціального стану. Таке ж широке визначення кордонів середнього класу дав французький соціолог П. Блетон. Він вважав, що поняття середнього не може бути відповідним з конкретною соціальною дійсністю. Воно відповідає лише певному духовному стану: до середнього класу належать ті, хто визнає принцип приватної власності і права особистості в колективі, збереження моральних і культурних цінностей, якими володіє людство.