
- •Розділ 1. Класифікація структурних дефектів
- •§ 1.1. Ідеальні та реальні кристали.
- •§1.2. Класифікація структурних дефектів
- •§ 1.3. Точкові дефекти в стехіометричних кристалах.
- •1.4. Вплив точкових дефектів на електронні процеси
- •§1.5.Точкові дефекти в нестехіометричних кристалах
- •§1.6. Точкові дефекти в домішкових системах.
- •1.6.1. Гетеротипні тверді розчини.
- •1.6.2. З”єднання з контрольованою валентністю.
- •§ 1.7. Термодинаміка точкових дефектів. Термофлуктуаційні дефекти
§1.6. Точкові дефекти в домішкових системах.
Домішковими системами вважаються кристали, в яких знаходяться сторонні структурні елементи. Подібні системи часто називають твердими розчинами. Їх є два типи: заміщення; втілення. Це коли сторонній структурний елемент займає, відповідно, вузлове положення замість матричного, або коли він розміщується в міжвузловинному положенні:.
У загальному випадку тверді розчини можна розглядати, як деякі узагальнення не стехіометричних систем.
1.6.1. Гетеротипні тверді розчини.
Типовим
прикладом гетеротипних розчинів є
змішані кристали NaCl та СaCl2.
. У таких твердих розчинах солей однакові
аніони, а катіони належать до речовин
з різною валентністю. Очевидно, що тут
число надлишкових катіонних вакансій
іонів хлору повинно бути рівне числу
іонів Ca++.
Між катіонною вакансією
,
яка має надлишковий негативний заряд,
і катіоном Ca
виникають як електричні сили взаємодії,
так і сили взаємодії і за рахунок пружних
спотворень гратки.
Об’єднання іновалентних іонів і катіонних вакансій в комплекси має назву точкових диполів (рис.1.7а).
Наявність у кристалах точкових диполів зумовлює аномально високу рухливість катіонів, і, відповідно, високу іонну провідність.
Утворення диполів із іновалентних іонів та вакансій грають виключно важливу роль у процесах пластичних деформацій іонних кристалів.
1.6.2. З”єднання з контрольованою валентністю.
У деяких випадках у склад кристалу можуть входити елементи, що володіють змінною валентністю, наприклад Fe (Fe++, Fe+++), Ni (Ni++, Ni+++) та інш. В цьому випадку введенням у гратку домішкових іонів певного типу можна контролювати число іонів, які відхиляються від своєї нормальної валентності. Зокрема, введенням у кристали NiO певної кількості Li2O можна регулювати число іонів Ni+++ без одночасного утворення вакантних вузлів в катіонній підгратці. Дефектний центр у таких кристалах представляє собою домішковий катіон Li+, розміщений у катіонному вузлі із більш низьким, по відношенню до матриці, зарядом і зв’язаний з сусіднім катіонним вузлом матриці, зайнятому іоном Ni+++ (рис.1.7б).
Склад отриманої речовини можна записати:
а)
б)
Рис.1.7. а) Диполі, що виникають в іонних кристалах з іновалентними домішковими іонами; б) кристал окису нікелю із домішкою літію.
Кристал NiO стехіометричного складу має блідо-зелене забарвлення і не є провідником. При добавленні 10 атомних % Li отримаємо речовину чорного кольору, яка має р -типу провідність.
Контрольні питання
1. Які тверді розчини називаються аномальними? Навести приклади.
2. Які тверді розчини солей називають гетеротипними?
3. Яким чином можна контролювати валентність у металах? Приклад.
§ 1.7. Термодинаміка точкових дефектів. Термофлуктуаційні дефекти
Якщо температуру ідеального (бездефектного) кристала підвищити від абсолютного нуля до деякого значення Т >0, то в ньому виникнуть власні дефекти. Цей процес простіше представити з використанням конфігураційної діаграми (рис. 1.8). Остання є залежністю потенціальної енергії U деякої області кристала від узагальненої координати Q, роль якої, зокрема, може грати відстань між двома сусідніми атомами в гратках. Абсолютний мінімум на кривій U(Q) при Q = Q0 відповідає рівноважному положенню обох атомів у вузлах гратки, а мінімум при Q = Q1 – зсуву одного з атомів в найближче міжвузловинне положення. Таким чином, термофлуктуаційне утворення дефекту пов'язане з випадковими флуктуаціями амплітуди теплових коливань атомів на деякій мікроскопічній ділянці кристалу при досягненні максимуму на кривій U(Q).
Виникнення точкових дефектів приводить до збільшення внутрішньої енергії кристалу, оскільки для їх утворення необхідно затратити деяку кількість роботи.
Рис. 1.8. Конфігураційна діаграма, яка пояснює термофлуктуаційний механізм утворення точкових дефектів. Q0 і Q1 відповідають регулярному і дефектному станам атомної конфігурації
Конфігураційна ентропія (ентропія зміщення) при цьому також збільшується, оскільки точкові дефекти можуть розміщуватися по вузлам гратки різними способами.
При Т>0 0К вільна енергія може бути мінімальною при деякій концентрації точкових дефектів, яку можна визначити із балансу енергетичної та ентропійної складових. У гратці із N вузлами n дефектів можуть розміститися наступним числом способів:
тобто
Як відомо, конфігураційна ентропія визначається виразом:
(1.3)
Для
спрощення виразу (1.3) використаємо
формулу Стірлінга, тобто:
,
тоді вираз (1.3) можна переписати:
Якщо енергія утворення одного дефекту рівна ЕF, то для енергії F кристалу, який містить n дефектів, отримаємо
(1.4)
Мінімізація вільної енергії F відносно числа n дефектів у виразі (1.4) приводить до наступного рівняння:
(1.5)
Таким чином, отримаємо дуже важливе рівняння для визначення концентрації точкових дефектів при зміні темаператури, тобто
.
(1.6)
Якщо
,
то атомна доля ізольованих дефектів
визначається так:
.
(1.7)
Як слідує із рівняння (1.7) концентрація точкових дефектів при Т=0 0К швидко наростає із підвищенням Т.
Енергія ЕF (див. рис.1.8) визначається різницею енергій EF=U(Q1) - U(Q0), в основному і дефектному станах. Значення ЕF для різних напівпровідників складає порядка 1–3 еВ.
При
кімнатній температурі концентрація
термофлуктуаційних дефектів нехтовно
мала: Наприклад для ЕF
= 2
еВ, Т
= 300
0К,
см-3
концентрація вакансій
см-3,
N0
- число Авогадро
Вказане значення NV знаходиться далеко за межами виявлення існуючими методами. Концентрація даних дефектів стає значною при температурах поблизу точки плавлення кристала Тпл. Проте при таких температурах, як правило, утруднені експериментальні дослідження. Тому для вивчення термофлуктуаційних дефектів, зазвичай, використовують метод гартування: витримують зразок при Т >> Тпл і потім різко охолоджують. При цьому значна частина утворених при високій температурі дефектів виявляється замороженою, тобто зберігається достатньо довго. У звичайних умовах вдається реалізувати швидкості охолоджування зразка T/t ~ 104 К/с. При використанні для нагріву поверхні кристала короткого (10-11–10-8 с) лазерного імпульсу величини T/t складають 109–1010 К/с і більше.
Очевидно, що дефекти, сформовані при загартуванні є нерівноважними. Підвищуючи температуру кристала до деякого значення Т і поволі потім охолоджуючи його, можна усунути гартівні дефекти. Така операція незалежно від причини виникнення дефектів називається відпалом. Переважна більшість дефектів відпалюються в Ge і Si при температурах 600 і 900 0К відповідно протягом 30–60 хвилин.
Аналогічний
термодинамічний розрахунок може бути
проведений і для простих комплексів
точкових дефектів. Наприклад, для
дивакансій. Якщо координаційне число
дорівнює z, то матимемо
сусідніх пар вузлів гратки в кристалі.
Тоді дивакансії можуть бути розподілені
наступним чином
.
(1.8)
По аналогії із (1.7) одержимо:
,
(1.9)
де
- енергія утворення дивакансій.
Якщо
енергія зв’язку вакансій у дивакансії,
та
енергія утворення однієї вакансії, то:
.
(1.10)
Тоді (1.9) можна переписати у вигляді:
=
.
(1.11)
Для випадку ГЦК гратки z =12, тоді співвідношення між концентраціями моновакансій (V1) та дивакансій (V2) запишеться у вигляді:
(1.12)
Тут у співвідношенні (1.12) число 6 представляє число незалежних орієнтацій комплексу в гратці. Такого роду судження можна використати і для більш складних комплексів із вакансій чи міжвузольних атомів.
,
(1.13)
де
та
-
додаткові енергії зв’язку диванкансій
та тривавансій.
Комбінаторні множники С2 та С3 можна знайти шляхом підрахунку числа незалежних орієнтацій комплексу. Простіше всього це зробити, визначивши спочатку число можливих орієнтацій, рахуючи дефекти різними, а потім врахувати нерозпізнаність дефектів, розділити одержаний результат на число можливих перестановок. Так для дивакансій в ГЦК гратці матимемо
=6
;
=2.
Контрольні питання
1. Від яких складових внутрішньої енергії залежить утворення точкових дефектів?
2. Дати пояснення визначенням «конфігураційна» та «коливна» ентропії.
3. Записати співвідношення, яке описує залежність концентрації вакансій від температури.
4. Записати співвідношення для визначення концентрації точкових дефектів втілення в ГЦК кристалах.
5. Оцінити енергію зв’язку дивакансій.
6. Чому утворення комплексів із дефектів є більш вигідним, ніж існування окремих точкових дефектів?