11. Мікробні препарати для боротьби зі збудниками хвороб та шкідниками рослин

Повинна мати вибіркову дію – діяти лише на шкідника.

Антагоністична дія може здійснюватись кількома шляхами:

1. продукув. реч. антагоністичної природи, або ліричних ферментів;

2. конкуренція за джерело живлення різницею у шв. росту.

Поділяють біопестициди:

• виготовлені на основі мікробної біомаси;

• виготовлені на основі препаратів з комах;

• феромони найпростіших та деяких м/о;

• генно-модифіковані рослини з генами ендотоксину.

Авермектини – реч, що блокують нервовий синапс у комах, в результаті чого вони втрачають здатність до руху (препарат на основі Стрептоміцес).

«Бактероденцин» - на осн. бактерій Ісаченка – дозволяє регулювати к-сть шкідливих гризунів. Ефект 75-90%.

Фікоміцети та дейтероміцети – корисні гриби (мускаридні та етноморфні) – потрапл. до комах безпосередньо через кутикулу і утворюють токсин. Недолік – залежність грибів від вологості та температури.

«Гліопладин» - на основі гриба Клеокодіум – захищає рослини від гниття кореня, бо виділ. спец. антибіотичні речовини. Зниж захворюваність до60%.

«Буверин» - на основі конідіоспор гриба Беауверія бассіана. Цей препарат застосовують разом з хімічними пестицидами, але вони використ. в значно зменшеній дозі. Ефект. проти колорадського жука. Він виділяє токсин пептидної природи – буверицин.

12. Біопестициди. Поняття про біопестициди. Біопестициди на основі грибів, бактерій та вірусів

Біопестициди – продукти мікробного та тваринного походження, що є екологічно безпечними та використовуються для запобігання хвороб рослин та боротби зі шкідниками.

Біопестицида на основі грибів. До них відносять мускаридні та етноморфні гриби. Гриби потрапляють до комах через кутикулу і утворюють токсин. Недолік – залежність грибів від вологості та температури.

«Гліопладин» - на основі гриба Клеокодіум – захищає рослини від гниття кореня, бо виділ. спец. антибіотичні речовини. Зниж захворюваність до60%.

«Буверин» - на основі конідіоспор гриба Беауверія бассіана. Цей препарат застосовують разом з хімічними пестицидами, але вони використ. в значно зменшеній дозі. Ефект. проти колорадського жука. Він виділяє токсин пептидної природи – буверицин.

На основі бактерій.

Препарат «Біоплант» на основі Клебсієла. М/о здатен продукувати антибіотики антроміцинового ряду, які діють на фітопатогенні гриби.

«Фітоспорин» на основі Бацилус субтіліс застосов. для обробки с/г культур. Спори бакт. проникають в тканини рослин і захмщ. віт патогенів. Ці препарати мають також фунгіцидну вл. і зб. урожай на 20%.

На основі вірусів поділ.:

• інтродукція вірусів в щільні популяції комах на порівняно невеликих площах

• обробка заражених ділянок шляхом обприскування або запилення на ранніх стадіях розвитку личинок.

Бакаловіруси заражають комах, які споживаючи вірусні ДНК, стають менш активними на декілька порядків, залежно від виду та віку комах.

13. Біодобрива та їх роль у с/г

Їх основою є культури м/о з такими фіз.. ознаками:

• здатність фіксувати азот;

• переводять сполуки Фосфору у форми, що легко засвоюються рослинами;

• продукують речовини фітогормональної дії.

Інокуляція – обробка росл. бактеріальними добривами.

Для ефективної дії добрив необхідно:

1. температура 20-25 градусів;

2. вологість 60-70%;

3. рН=6,5 – 7,5;

«Азотобактерин», Ризоагрин, Діазофіт, Діазобактерин, Клепс – для інтенсифікації азотного живлення.

Застосовується під зернові та технічні культури: *продук. БАР; *фіксує Азот; *антимікр. дія до фітопатогенів.

Бактеризація сприяє підвищенню урожаю на 15-20%.

«Фосфобактерин», Альбобактерин, Азогран, Біоторфяне добриво:

• здатні переводити Фосфор у легкозасвоювані форми;

• мають фітогормональну та фітопатогенну дію.

Покращ. фосф. живлення можуть також мікоризна гриби – облігатні ендофітні м/о, які не культив.

Недоліки біодобрив:

1. необх. ств. певні умови для культивування;

2. необх. використ. певну к-ру для певного виду росл.;

3. біопрепарат повинен відповідати показнику конц. бактеріальних кл.;

4. за несприятливих еколог. умов м/о не зможуть проявляти своїх позитивних власт.;

5. біопрепарати не витримують конкуренції з аборигенною мікрофлорою.

14. Характеристика стану забрудненості водного басейну. Питна та технічна вода. Показники якості води. Дайте визначення сапробності та що вона хар-. На які спробні зони поділяються водойми за якістю. Охарактериз. ці зони

Питна вода— вода, в якій бактеріологічні, органолептичні показники та показники токсичних хімічних речовин перебувають в межах норм питного водопостачання.

Вода технічна - вода, яка за якістю не є питною, але відповідає вимогам, що пред'являються до води відповідного технологічного процесу.

Показники якості:

1. Основна вимога до органолептичних властивостей води — відсутність неприємного запаху, смаку, кольору[1].

2. Мінералізація води за стандартом не повинна перевищувати 1 г/дм3, але для засушливих районів вода може вважатися доброю при мінералізації до 1 г/дм3, задовільною — від 1 до 2 г/дм3, допустимою для пиття — від 2 до 2,5 г/дм3, допустимою для пиття в крайніх випадках — від 2,5 до 3,0 г/дм3.

3. Твердість води (вміст йонів кальцію та магнію) не повинна перевищувати 7 ммоль/дм3 кількості речовини еквівалента,

4. Значення рН повинні бути в межах 6,5-8,5,

5. Концентрація нітратного йону не повинна перевищувати 45-50 мг/дм3 (у перерахунку на азот — бл. 10 мг/дм3).

6. Важливе значення має характеристика мікробіологічного стану П.в. (колі-індекс — не більше 3, колі-титр — не менше 300).

Гідробіологічні показники якості води:

Полісапробна зона (р) характеризується великим вмістом нестійких органічних речовин і продуктів їх анаеробного розпаду.

Альфа мезосапробна зона (α-m). В цій зоні починається аеробний розпад органічних речовин з утворенням NH3, міститься багато вільної вуглекислоти, кисень присутній в малій кількості .

Бета мезосапробна зона (β-m) відмічається у водоймах майже вільних від нестійких органічних речовин, що розклалися до окислених продуктів.

Олігосапробна зона (о) характеризує майже чисті водойми з незначним вмістом нестійких органічних речовин і невеликою кількістю продуктів їх мінералізації. Вищі водні рослини розвиваються в основному в олігосапробній і бета-мезасапробній зонах. Ксенобіонтами є лише деякі водні мохи і папороті, які мають достатньо високе індикаторне значення.