31.Поняття про біомоніторинг. Основні принципи біомоніторингу та організми-індикатори стану навколишнього середовища. Приклади та застосування.

Біомоніторинг (англ. monitoring, від лат. monitor — той, що контролює, попереджує) довкілля — система спостереження і контролю за природними, природно-антропогенними комплексами, процесами, що відбуваються у них, навколишнім середовищем загалом з метою раціонального використання природних ресурсів і охорони довкілля, прогнозування масштабів неминучих змін.

Основні методи моніторингу:

Біоіндикація - спосіб оцінки антропогенного навантаження по реакції на нього живих організмів і їх співтовариств.

Біотестування –процедура встановлення токсичності середовища за допомогою тест об’єктів,що сигналізують про небезпеку.

Біоіндикатори — організми, присутність, кількість чи особливості розвитку яких служать показниками природних процесів, умов чи антропогенних змін довкілля. Біоіндикаторами можуть бути види, що мають широке розповсюдження в природі з великим ареалом і високою чисельністю популяцій. Види мають бути легко доступні для вилову і дослідження

Застосування:

Рослини,зокрема нижчі, найбільш придатні для виявлення початкової зміни складу повітря. Відповідні індекси дають кількісне уявлення про токсичном ефект забруднюючих у повітрі речовин.( лишайники)

Висока поглинальна здатність водних рослин робить їх ідеальними тестовими об’єктами для кількісного і якісного визначення антропогенних хімічних навантажень на водойму, які відбуваються під час всього вегетаційного циклу. (гідрофіти - ряску, жабурник, багатокорінник).

Стенобіонти – види з низькою адаптаційною здатністю, життєдіяльність яких обмежена вузьким діапазоном змін певного фактора. Їх використовують у ході моніторингу ґрунту і водних ресурсів. Ними можуть бути рослини, тварини, мікроорганізми, гриби. Рослини допомагають визначити основі складники грунту наприклад, нітрофіли можна вважати надійними індикаторами ґрунту, збагаченого азотом, до них відносять берест, черемху, бузину, бруслину європейську.

32