1. ЕБТ – завдання, об’єкти, використання. Основні напрямки розвитку та застосування

Екобіотехнологія – це технологічний процеси, які здійснюються за використання жиіих організмів та інших біолог. агентів і спрямовані на покращення, захист та відновлення порушеного людиною довкілля.

Завдання: збереження прир. еколог. рівноваги при отриманні безпечними методами екологічно чистого продукту; уникнення негативного впливу на довкілля, а також застосування природоохоронних технологій для відновлення забрудненого довкілля; утилізація і знешкодження нових і небезпечних відходів.

Пріоритетні напрямки використання ЕБТ :

1.Моніторинг довкілля – Здійснюється за доп біоіндикації забруднень біологічними індикаторами,тест-системами, біосенсорними індикаторами.

2. Відновлення екосистем - Підтримка самоочищення систем,оптимізація процесів

3. Впровадження біорізномаїття – Клонування зник видів

4. Утилізація і перед відході – Розроблення БТ безвідходних вир-утв та комплексне використання відходів, заміна небезпечних препаратів в СГ

5. Очистка води,грунту,повітря – Розроблення екоБТ,знешкодження забруднень води,пов,грунтів.

6. Захист агрокультур від пошкоджень – Біопестициди, їх створ та застосування, відновлення родючості грунтів

7. Використання відновлюваних джерел енергії – Розвиток БТ енергетики.

2. Характеристика та поняття біологічного очищення. М/о в ебт – характеристика, роль та використання. Особливості м/о як очищуючих агентів. Приклади використання м/о у процесах біологічного очищення

Біологічна очистка (біоремедіація)– це метод очистки грунтів, водойм та атмосфери, що базується на здатності м/о руйнувати забруднення орг. походження. Поділяється на біодеградацію (біодеструкція) та біоремедіацію

Переваги технологій біоремедіації:

1. не деструкційний характер по відношенню до навколишнього середовища;

2. можливість цілеспрямованого промислового використання БТ в потрібний час та у потрібному місці;

3. висока ефективність збалансов. проц. біологічного розкладу орг. реч. на нешкідливі продукти життєдіяльності бактерій;

4. висок. рівень цілеспрямованого відновлення само очищ. водних та грунтових екосистем.

Найб. поширеною є біоремедиація грунтів та води від нафтопрод. З цією метою підібрані різноманітні штами м/о, які зберіг. активність при відносно низьк. температур (8-10С) та здатність до біодеструкції різноманітних груп нафтов. вуглеводів.

Мікробіологічні методи очистки стічних вод є найб. поширені та вивчені. Значні успіхи досягн. в отрим. спец. гранул м/о, які викор. в проц. водо очищ. та викор., отриманого після очищення, осаду в якості добрива.

Очищення газоповітряних викидів відб. за рахунок викор. плівкових біофільтрів або спец. біологіч. насадок.

Роль м/о для ЕБТ:

1. їхня роль в біогеохімічних кругообігах реч. у прир.;

2. їхня роль в проц. самоочищення екосистем та в деструкції техногенних викидів та скидів.

Використання м/о:

• переробка відходів;

• очищення природних середовищ від техноген. забруднень;

• знешкодження техногенних викидів та скидів;

• відновлення родючості земель, виведених із господарських користування в резул. діяльн. людини;

• заміни хім. препар. с/г призначення на еколог. чисті БТ-ні;

• боротьба з біокорозією, біопошкодженням.

Особливості м/о як очищуючих агентів полягають у їх спроможності адаптації до токсичних речовин і до розкладання та утилізації речовин, що раніше були відсутні в екосистемах.

Прикладом може слугувати очистка стічних вод з використанням активного мулу в аеротанках або окситенках, метантенках тощо. До складу активного мулу можуть входити різні бактерії: родів Paramecium, Clоstridium, Glaucoma, Sentor.

3. Основні біологічні характеристики грунту. Функції грунтів. Роль грунтів у процесах самоочищення.

Грунт – це самост природне тіло, яке утв. з поверхневого шару гірських порід під сукупним впливом твар., росл., м/о, клімату, води, рельєфу місцевості, часу, діяльності людини.

За вмістом фіз. піску розрізняють:

• глина важка (піску менше 10%);

• глина легка (менше 30%);

• суглинок важкий (менше 40%);

• суглинок середній (приблизно +50%);

• суглинок легкий (більше 60%);

• супісок (більше 80%);

• пісок (більше90%).

Важкі грунти – цн грунти, в яких більше 50% глини. Вони родючі, але важкі в обробці, мають високу вологоємність, але малу водопроникність.

Легкі грунти – у яких більша частина піску – малородючі, але добре водо- і повітряпроникні.

Фазовий склад грунту:

• тверда фаза;

• рідка (грунтовий розчин);

• газова (грунтове повітря);

• жива частина.

За вмістом гумусу:

1. чорноземи (гумусу 5 – 10%);

2. підзолисті (2 – 3%).

Вчені виділ. 7 важливих ф-цій грунтів:

1. забезпечує життя на землі;

2. забезпечує взаємодію великого геологічного і малого біологічного колообігів;

3. регулює газовий склад атмосфери;

4. регулює склад гідросфери;

5. регулює інтенсивність біосферних процесів;

6. утворює і накопичує гумус;

7. захисна роль у відношенні до літосфери.

Покидьки, надходячи в ґрунт, знешкоджуються завдяки здатності ґрунту до самоочищення. Самоочищення ґрунту - це складний процес, що залежить від фізичних властивостей ґрунту, її будови й хімічного складу. Але головна роль у цьому процесі належить мікроорганізмам. Забруднення (органічного характеру), що потрапило в ґрунт, під впливом мікроорганізмів розкладає й перетворюється у воду, вуглекислий газ, мінеральні солі й гумус.