Займенник

Займенником називається повнозначна самостійна частина мови, яка вказує на предмет (він, ти, ми), ознаки (той, всякий), кількість (скільки, стільки), але не називає їх.

Займенники співвідносні з іменниками, прикметниками, числівниками.

Займенники змінюються за відмінками, деякі - за родами й числами (я, мене, наш, наша, наші).

У реченні займенники виступають у ролі головних і другорядних членів.

Кількість займенників у лексичному складі української мови порівняно з іншими повнозначними частинами мови невелика, але вживаються вони дуже часто.

За значенням займенники поділяються на такі розряди:

 особові (я, ти, він, вона, воно, ми, ви, вони);

 зворотний (себе);

 питальні (хто?, що?, який?, чий?);

 відносні (хто, що, який, чий);

 заперечні (ніхто, ніщо, ніякий);

 присвійні (мій, твій, наш, ваш);

 вказівні (той, цей, такий);

 означальні (весь, всякий, сам, самий);

 неозначені (дехто, дещо, хтось, щось).

Відмінювання займенників

Займенники відмінюються по-різному. За особливостями відмінювання їх можна згрупувати так:

1. особові займенники та зворотний;

2. присвійні, вказівні, означальні займенники, які відмінюються, як прикметники;

3. усі інші займенники відмінюються за окремими зразками.

Відмінювання особових займенників та зворотного займенника себе

Однина
	Для всіх родів			Чоловічий і середній рід			Жіночий рід
Н.	я	ти	-		він	воно		вона
Р.	мене	тебе	себе		його (до нього)			її (до неї)
Д.	мені	тобі	собі		йому			їй
З.	мене	тебе	себе		його			її
О.	мною	тобою .	собою		ним			нею
М.	(на) мені	(на) тобі	(на) собі		(на) ньому (на)нім			(на) ній

 

Множина
Для всіх родів
Н.	ми	ви	вони
Р.	нас	вас	їх (до них)
Д.	нам	вам	їм
З.	нас	вас	їх
О.	нами	вами	ними
М.	(на) нас	(на) вас	(на) них