- •2)Одномембранні органели-ендоплазматична сітка,апарат Гольджі
- •4)Рівні організації живої матерії
- •6)Основні напрямки еволюції Закон незворотності еволюційних процесів
- •Закон прискорення темпів еволюції
- •Закон нерівномірності еволюційного розвитку
- •Закон збільшення різноманітності організмів
- •Закон стрибкоподібного характеру еволюції
- •Закон цефалізаціі
- •5)Місце вірусів в системі органічного світу.
- •7) Статеве та безстатеве розмноження
- •10) Захисні фактори (бар’єри) організму людини від інфекцій:
- •12) Особливості будови клітин тварин.
- •14.Види нестатевого розмноження їх біологічне значення.
- •13.Елементарний склад живих організмів та хімічні процеси
- •15. Мікроеволю́ція
- •19.Методи генетичних досліджень.
- •18. Складні та прості життєві цикли.
- •16. Двомембранні органели клітини:мітохондрії та пластиди
- •20.Основні положення еволюційного вчення Дарвіна.
- •22.Життєві цикли.
- •24. Зиго́та
- •25.Видатні вчені-біологи України.
- •27.Поверхневий апарат клітини,його функції,цитоплазма та її компоненти.
- •28.Основні методи біології
- •29.Регенерація,біологічне значення.
- •31. Основні середовища існування організмів.
- •32. Зако́ни Ме́нделя
- •33. Макроеволюція
- •35. Популяція та її характеристики
- •36. Природний відбір
- •37. Структура популяції
- •38. Проміжний характер успадкування
- •39. Біогенетичний закон
- •40. Будова функції особливості будови тваринних тканин Епітеліальна тканина, або епітелій
- •Сполучна тканина
- •М'язова тканина
- •Нервова тканина
- •41Клітинна теорія
- •Загальні відомості
- •42. Основи еволюційного вчення
- •43. Спадковість і мінливість організмів
- •44. Статеві клітини
- •45. Тканини рослин будова і функції
- •47. Розвиток еволюційних поглядів ламарка
- •48. Біологічне значення статевого розмноження
- •49. Єдність хімічного складу організмів.
- •51. Макроеволюція
- •52. Клітинні мембрани
- •53.Основні генетичні поняття
- •54. Ембріональний розвиток
- •55. Методи цитологічних досліджень
- •56. Будова та властивості вірусів
- •57. Постембріональний розвиток
- •58. Макромолекули
- •59. Значення личинкових фаз в онтогенезі
- •60. Прямий і непрямий розвиток
25.Видатні вчені-біологи України.
Володимир Іванович Вернадський
Геніальний вчений-природознавець і мислитель, основоположник генетичної мінералогії, біогеохімії, радіогеології, вчення про наукознавство, біосферу і ноосферу. Організатор і перший президент Української академії наук (1918–1921), Державного радієвого інституту (1922), Лабораторії живої речовини (1927, нині Інституту геохімії і аналітичної хімії ім. В.І. Вернадського РАН), Комісії з вивчення важкої води (1934), Міжнародної комісії з визначення віку порід радіоактивними методами (1937), Метеоритного комітету і Комісії по ізотопах (1938) та багато ін. Доктор мінералогії і геогнозії (1897), професор (1898), академік Петербурзької академії наук (1909, від 1917 – Російської академії наук), академік Української академії наук (1918), лауреат Сталінської премії 1-го ступеня (1943). Крупним і неоднозначним досягненням ученого став розроблений ним метод дії на сполучну тканину антиретикулярною цитотоксичною сироваткою (АЦС, або сироватка Богомольця). Цю сироватку Богомолець ретельно розробляв і прагнув знайти їй широке застосування в боротьбі із старінням, а також для лікування самих різних захворювань. Безумовно, в багато чому він переоцінив значення АЦС. Вавілов віддав усю свою енергію для підняття сільського господарства на новий рівень, одержавши від країни «по заслугах» – вмираючи в ГУЛАЗі від голоду, про все людство. Прагнучи довести необхідність генетики – науки, здатної створити нові сорти рослин, що врятують людство від голоду і задовольнять зростаючі потреби населення в продуктах харчування. Праці по географії рослин, за дослідження походження культурних рослин і імунітету рослин, йому в числі перших вчених у 1926 році була присуджена Ленінська премія. За географічний подвиг його експедиції по Афганістану, він був нагороджений Географічним суспільством СРСР золотою медаллю імені М.М. Пржевальська. Микола Федорович Гамалія
Велика заслуга в розвитку імунології, теорії інфекції належить М.Ф. Гамалії, відкрившому також явище бактеріофагії. Велика заслуга М. Гамалії належить не тільки у вивченні сказу, але і багатьох інших захворювань, зокрема – холери і чуми. В 1892 році він захистив докторську дисертацію на тему «Етіологія холери з точки зору експериментальної патології», яка була опублікована в 1893 році.
27.Поверхневий апарат клітини,його функції,цитоплазма та її компоненти.
Цитопла́зма — це основна за об'ємом частина клітини, її внутрішній вміст. За фізичними властивостями це напіврідка маса колоїдної структури — цитозоль, в якій знаходяться всі клітинні органели, крім ядра. Цитозоль у свою чергу складається з води, солей, органічних молекул і багатьох ферментів, що каталізують хімічні реакції у клітині. Цитоплазма відіграє важливу роль у клітині, служачи середовищем, у якому розташовані органели і яке забезпечує протікання багатьох хімічних реакцій та постачання необхідних речовин до різних частин клітини. Цитоплазма оточена клітинною мембраною (або цитоплазматичною мембраною для більшості прокаріотів) і оточує ядро та мембрани органел.Взаємодія клітини із зовнішнім середовищем і навколишніми клітинами здійснюється за допомогою поверхневого апарату. Основу поверхневого апарату клітин (ПАК) складає зовнішня клітинна мембрана, або плазмалема. Окрім плазмалеми в ПАК є надмембранний комплекс, а у еукаріот - і субмембранний комплекс. сновними біохімічними компонентами плазмалеми є ліпіди і білки. Їх кількісне співвідношення у більшості еукаріот складає 1:1, а у прокаріот в плазмалемі переважають білки. У зовнішній клітинній мембрані виявляється невелика кількість вуглеводів і можуть зустрічатися жироподібні з'єднання (у ссавців - холестерол, жиророзчинні вітаміни). Друзі, розгляньмо наступне відео, щоб побачити іззовні на плазмо лему. Надмембранний комплекс поверхневого апарату клітин характеризується різноманіттям будови. У прокаріот надмембранний комплекс в більшості випадків представлений клітинною стінкою різної товщини, основу якої складає складний глікопротеїн муреїн (у архебактерій - псевдомуреїн). У цілого ряду еубактерій зовнішня частина надмембранного комплексу складається з ще однієї мембрани з великим змістом ліпополісахаридів. У еукаріот універсальним компонентом надмембранного комплексу є вуглеводи - компоненти гліколіпідів і глікопротеїнів плазмалеми. Завдяки цьому його початково називали глікокаликсом.
