57. Постембріональний розвиток

Постембріональний розвиток або ж післязародковий розвиток — період індивідуального розвитку (онтогенезу) організму, що починається після зародкового розвитку виходом зародка з яйцевих або зародкових оболонок і закінчується статевим дозріванням і припиненням росту. Розрізняють два види постембріонального розвитку: прямий, коли виходить організм, подібний до дорослого наприклад у птахів, ссавців, і непрямий — утворюється личинка, яка перетворюється безпосередньо на дорослу особину або через метаморфоз як наприклад у комах. Постембріональний розвиток характеризується рядом пристосувань, необхідних для захисту від ворогів, активного добування їжі тощо, які іноді зберігаються протягом усього життя або тільки під час постембріонального розвитку — так звані провізорні органи. В постембріональному періоді організм веде самостійний спосіб життя, продовжується його ріст, органогенез, гістогенез, ускладнюються різноманітні функції організму тощо.

58. Макромолекули

Макромолекула — велика молекула з великою молекулярною масою, але звичайно використання терміну обмежується полімерними молекулами, або молекулами, які структурно включають полімери [1].

Ілюстрація поліпептидної макромолекули

Термін «макромолекула» часто використовується у молекулярій біології і біохімії. У цьому випадку, звичайно мова йде про «біомакромолекули» або біополімери — білки, полісахариди і нуклеїнові кислоти (ДНК, РНК). Ліпіди (жири) — не є макромолекулами, оскільки вони не створюють великих ковалентно зв'язаних молекул. Синтетичні приклади макромолекул включають пластмаси. Великі молекулярні структури, такі як кристали і метали, хоча і складені із великого числа атомів, з'єднаних молекулярними силами, звичайно не вважаються «макромолекулами».

Термін «макромолекула» також іноді використовується, для посилання на сукупності з двох або більше макромолекул, що утримуються разом міжмолекулярними силами, а не ковалентними зв'язками. Таке використання звичайне зокрема, коли індивідуальні макромолекули агрегату рідко існують в ізоляції. Така сукупність, все ж, частіше називається макромолекулярним комплексом. У такому контексті, індивідуальні макромолекули часто називають субодиницями (наприклад, «білкові субодиниці»).

59. Значення личинкових фаз в онтогенезі

Личинка веде самостійний спосіб життя, активно живиться, росте та розвивається. Періодично личинка линяє (у членистоногих та деяких інших), тобто змінює затверділу кутикулу, яка заважає росту. Личинка часто має провізорні органи, невластиві дорослій стадії, і не має багатьох органів, характерних для статевозрілої форми.

У багатьох тварин наявність личинки обумовлена різним способом життя на різних стадіях розвитку. Часто наявність личинки пов'язана зі зміною середовища на різних стадіях.

Перетворення личинки на дорослу особину (метаморфоз) полягає в перебудові організації, притому перебудова тим глибша, чим більше личинка відрізняється від дорослої особини. Наприклад у вищих комах під час стадії лялечки, яка є проміжною між личинкою та дорослою формою, руйнуються майже всі личинкові органи, і замість них утворюються імагінальні зі спеціальних утворень імагінальних дисків