6)Основні напрямки еволюції Закон незворотності еволюційних процесів

Закон незворотності еволюційних процесів, вперше чітко сформульований в 1893 р. бельгійським палеонтологом Л. Долло. Згідно з Долло, організм не може повернутися, хоча б частково, до колишнього стану, який вже пройдено рядом його предків. Наприклад, наземніхребетні тварини в процесі вторинного пристосування до життя у воді не стають знову рибами і не набувають ознак, властивих рибам (наприклад, зябер та ін.). Тому іхтіозаври, що пристосувалися до водного середовища, залишилися при всіх особливостях будови типовими плазунами, а кити — ссавцями з особливими притаманними їм рисами будови.

Закон прискорення темпів еволюції

Закон прискорення темпів еволюції — протягом геологічного часу відбувається прискорення біологічної еволюції. Спостерігається закономірне скорочення протяжності геологічних ер (так, палеозойська ера тривала 340 млн років, мезозойська ера — 170 млн років, кайнозойска ера — 60 млн років), що відображає прискорення темпів еволюції. Між початком і кінцем кожної ери наступали кардинальні зміни в складі фауни та флори.

Закон нерівномірності еволюційного розвитку

Закон нерівномірності еволюційного розвитку — еволюція окремих груп організмів протікає з різною швидкістю. Існують консервативні групи, що практично не змінилися в ході геологічного часу. Найбільш консервативними виявилися деякі бактерії, які по суті не змінилися з часу раннього докембрію. До « живих викопних» (термін Ч. Дарвіна) відносяться деревоподібні папороті, головоногий молюск наутилус та інші. Консервативні форми становлять невелику частину відомих організмів.

Закон збільшення різноманітності організмів

Закон збільшення різноманітності організмів — в ході еволюції біосфери кількість видів організмів зростала по експоненті і досягло сучасного значення, яке оцінюється різними фахівцями від 5 до 10 млн видів.

Закон стрибкоподібного характеру еволюції

Закон стрибкоподібного характеру еволюції — на тлі загальної тенденції прискорення еволюції спостерігалися окремі епохи підвищеного видоутворення. Проміжки між цими епохами характеризувалися загасанням видоутворення і вимиранням організмів.

Закон цефалізаціі

Закон цефалізаціі — в ході геологічного часу відбувається необоротний розвиток головного мозку. Цефалізація особливо яскраво спостерігається в ряду хребетних тварин — від риб до людини. Цей закон емпірично вивів північноамериканський геолог і біолог Д. Д. Дана (1813–1895). Його співвітчизник, Д. Ле-Конт (1823–1901), назвав цей закон «психозойською ерою»^[1].

5)Місце вірусів в системі органічного світу.

Систе́ма органі́чного сві́ту — це класифікація всіх живих істот з урахуванням їхньої спорідненості не тільки за комплексом морфологічних, фізіологічних, біохімічних та молекулярно-генетичних ознак, а головне з урахуванням філогенетичної спорідненості організмів. Тобто ця система є філогенетичною.

Створення системи органічного світу є головним завданням систематики. Очевидно така система ніколи не буде створена, але це не означає, що цього не потрібно прагнути.