
- •2)Одномембранні органели-ендоплазматична сітка,апарат Гольджі
- •4)Рівні організації живої матерії
- •6)Основні напрямки еволюції Закон незворотності еволюційних процесів
- •Закон прискорення темпів еволюції
- •Закон нерівномірності еволюційного розвитку
- •Закон збільшення різноманітності організмів
- •Закон стрибкоподібного характеру еволюції
- •Закон цефалізаціі
- •5)Місце вірусів в системі органічного світу.
- •7) Статеве та безстатеве розмноження
- •10) Захисні фактори (бар’єри) організму людини від інфекцій:
- •12) Особливості будови клітин тварин.
- •14.Види нестатевого розмноження їх біологічне значення.
- •13.Елементарний склад живих організмів та хімічні процеси
- •15. Мікроеволю́ція
- •19.Методи генетичних досліджень.
- •18. Складні та прості життєві цикли.
- •16. Двомембранні органели клітини:мітохондрії та пластиди
- •20.Основні положення еволюційного вчення Дарвіна.
- •22.Життєві цикли.
- •24. Зиго́та
- •25.Видатні вчені-біологи України.
- •27.Поверхневий апарат клітини,його функції,цитоплазма та її компоненти.
- •28.Основні методи біології
- •29.Регенерація,біологічне значення.
- •31. Основні середовища існування організмів.
- •32. Зако́ни Ме́нделя
- •33. Макроеволюція
- •35. Популяція та її характеристики
- •36. Природний відбір
- •37. Структура популяції
- •38. Проміжний характер успадкування
- •39. Біогенетичний закон
- •40. Будова функції особливості будови тваринних тканин Епітеліальна тканина, або епітелій
- •Сполучна тканина
- •М'язова тканина
- •Нервова тканина
- •41Клітинна теорія
- •Загальні відомості
- •42. Основи еволюційного вчення
- •43. Спадковість і мінливість організмів
- •44. Статеві клітини
- •45. Тканини рослин будова і функції
- •47. Розвиток еволюційних поглядів ламарка
- •48. Біологічне значення статевого розмноження
- •49. Єдність хімічного складу організмів.
- •51. Макроеволюція
- •52. Клітинні мембрани
- •53.Основні генетичні поняття
- •54. Ембріональний розвиток
- •55. Методи цитологічних досліджень
- •56. Будова та властивості вірусів
- •57. Постембріональний розвиток
- •58. Макромолекули
- •59. Значення личинкових фаз в онтогенезі
- •60. Прямий і непрямий розвиток
43. Спадковість і мінливість організмів
Спадковість — це властивість живих організмів передавати свої ознаки й особливості онтогенезу нащадкам, забезпечуючи спадкоємність поколінь. Матеріальною основою спадковості є статеві клітини — гамети. Під час нестатевого розмноження такими клітинами є соматичні. Клітини несуть тільки структурні задатки можливих ознак — гени.
Мінливість — здатність живих організмів набувати нових ознак та інших станів у процесі індивідуального розвитку.
Спадковість і мінливість - це протилежні властивості живих організмів.
Завдяки спадковості нащадки подібні до батьків, тобто зберігається стабільність біологічних видів. Мінливість забезпечує появу нових ознак та їхніх станів, завдяки чому утворюються нові види і відбувається історичний розвиток біосфери в цілому.
44. Статеві клітини
На відміну від соматичних, статеві клітини (гамети – від слова “молодята”) спеціалізовані на відтворенні поколінь організмів і мають половинний (гаплоїдний) генетичний набір (lcln, або 23 хромосоми – у людини).
Розрізняють чоловічі і жіночі статеві клітини, які несуть генетичну інформацію по батьківській і материнській лініях. У статевих клітинах у людини присутні 22 аутосоми і 1 статева хромосома, яка позначається як X або Y – у чоловіків і X – у жінок. При злитті чоловічої та жіночої статевих клітин в процесі запліднення утворюється диплоидная клітина – зигота, яка дає початок усім клітинам нового організму. В ембріогенезі людини статеві клітини вперше виявляються в желточной ентодермі, тобто внегонаднимі, а потім мігрують у закладку статевих залоз.
Після виходу з яєчка спермін морфологічно сформовані, але функціонально незрілі – вони нерухомі, не здатні до запліднення і, крім цього, є носіями низки специфічних антигенів, інактивація яких (як і придбання рухливості і запліднюючої здібності – капацитации) відбувається в системі сім’явиносних шляхів чоловічого статевого тракту.
Яйцеклітина на відміну від сперматозоїдів велика й нерухома. У більшості ссавців і людини її розміри сягають 100-200 мкм. Жіноча статева клітина є берегинею запасу трофічних сполук, необхідних для раннього розвитку зародка, і “запасу” цитоплазматичних структур для формування перших генерацій зародкових клітин – бластомерів. У людини великі розміри яйцеклітини не пов’язані з великими запасами жовтка – яйцеклітина людини бідна жовтком (Олиголецитальная).
45. Тканини рослин будова і функції
Меристема — твірна рослинна тканина, з якої можуть утворюватися всі інші тканини, меристематичні клітини тривалий час зберігають здатність до поділу з утворенням нових неспеціалізованих клітин.
Клітини меристеми сплощені, дрібні, щільно розташовані одна біля одної, без межклітинників, в центрі клітин розташоване ядро, вакуолі дрібні, численні, клітинна оболонка первинна, наявні лише попередники пластид.
Цитологічні особливості меристем найбіль типово виражені у апікальних меристем. Клітини ізодіаметричні багатокутники, не розділені міжклітинниками. Клітинні стінки тонкі, з невеликим вмістом целюлози. Цитоплазма густа, ядро велике, розташоване в центрі. В цитоплазмі велика калькість рибосом та мітохнодрій (відбувається інтенсивний синтез білків та інших речовин). Численні вакуолі дуже дрібні.
Клітини латеральних меристем неоднакові за розміром та формою. Це пов'язане з відмінністю клітин постійних тканин, що з них утворюються. Так, наприклад, в камбії є паренхімні та прозенхімні клітини. З паренхімних ініціалей утворюється паренхіма провідних комплексів, з прозенхімних — власне провідні елементи.
Провідні тканини рослин — тканини, основною функцією яких є проведення по рослині води та розчинених у ній органічних та неорганічних речовин. Провідні тканини рослин розвиваються з прокамбію і камбію й утворюють систему, що пов'язує всі органи рослини. Високодиференційовані провідні тканини є лише у так званих судинних рослин; у мохоподібних та нижчих рослин їх немає. Найскладніше побудована система провідні тканини у покритонасінних.
Провідні тканини рослин поділяються на флоему та ксилему. Ксилема — транспорт води і мінеральних солей. Флоема — тканина, що транспортує від листків до кореня воду і органічні речовини.
Ксилема — механічна тканина, що поділяється на судини і трахеїди. Судини — довгі пустотілі трубки утворені з вертикального ряду паренхімних клітин. Трахеїди — видовжені мертві клітини без цитоплазми. Флоема — механічно спеціалізована тканина. Включає ситовидні трубки — вертикальний ряд видовжених живих клітин з целюлозною оболонкою, на поперечних стінках багато отворів перфорацій.
Провідні тканини рослин разом з механічними тканинами утворюють судинно-волокнисті пучки.
Механі́чна ткани́на — вид тканини в рослинному організмі, волокна з живих і мертвих клітин з сильно потовщеною клітинною стінкою, що надають механічну міцність організму. Виникає з верхівкової меристеми, а також в результаті діяльності прокамбію і камбію.
Ступінь розвитку механічних тканин багато в чому залежить від умов існування: вони майже відсутні у рослин вологих лісів, у багатьох прибережних рослин, але зате добре розвинені у більшості рослин посушливих місць існування.
Механічні тканини присутні у всіх органах рослини, але найбільш вони розвинені по периферії стебла і в центральній частині кореня.
Паренхіма— тканина внутрішнього середовища багатоклітинних організмів, що складається з приблизно однакових неполяризованих клітин. Також використовується для опори. Тканини, що класифікуються як паренхіматозні, зустрічаються у судинних рослин і у представників ряду груп багатоклітинних тварин і губок.
Функції і розподіл паренхіми
Паренхіму називають виконувальною тканиною, оскільки її неспеціалізовані клітини заповнюють простір між більш спеціалізованими тканинами, як це можна бачити, наприклад, в серцевині стебла або в зовнішній корі стебла та кореня (рис. 6.1.). Клітини цієї тканини становлять основну масу молодої рослини.
Важливу роль відіграють осмотичні властивості паренхімних клітин, тому що в тургисцентного стані ці клітини виявляються щільно упакованими і, отже, забезпечують опору тим органам, в яких вони знаходяться. Це особливо важливо для стебел трав'янистих рослин, де подібна опора є, по суті, єдиною. У посушливі періоди клітини таких росл
Неспеціалізовані в структурному відношенні клітини паренхіми тим не менш метаболічно активні: багато важливих для рослинного організму процеси протікають саме в них.
Через систему заповнених повітрям міжклітинниками йде газообмін між живими клітинами і зовнішнім середовищем, з якою пов'язують цю систему продихи (особливі пори листа) або чечевички (спеціалізовані шели в стеблах деревних порід).За цим межклетниках до живих клітин надходять кисень для дихання і діоксид вуглецю для фотосинтезу. Особливо розвинута система повітроносних міжклітинниками в губчастої паренхімі.
Паренхімні клітини часто служать сховищем поживних речовин, головним чином у запасающих органах, наприклад у бульбах картоплі, де в амілопластах цих клітин зберігається крохмаль. Рідкісний випадок відкладення запасів у потовщених стінках паренхімних клітин відомий у фінікової пальми: тут таким чином в ендоспермі насіння відкладаються в запас геміцелюлози.
Стінки паренхімних клітин — важливий шлях, по якому переміщаються в рослині вода і мінеральні солі (частина «апопластного шляху»). Речовини можуть переміщатися також і по плазмодесми, що зв'язує сусідні клітини.
У деяких частинах рослини паренхімні клітини, видозмінюючись, стають більш спеціалізованими. Ми перерахуємо тут деякі з тканин, які можуть розглядатися як модифікована паренхіма.
46. Одноклітинні організми, явище колоніальності ...
Клітина - основна структурно-функціональна одиниця всіх живих організмів, елементарна біологічна система. Це означає, що на клітинному рівні організації живої матерії повністю проявляються всі основні властивості живого: обмін речовин і перетворення енергії, здатність до росту і розмноження, руху, збереження і передача спадкової інформації тощо.
Ви вже знаєте, що існують організми одноклітинні, колоніальні та багатоклітинні. Одноклітинні організми є цілісним самостійним організмом, якому властиві всі життєві функції, притаманні багатоклітинним організмам.
Колоніальні організми складаються з певної кількості клітин одного чи декількох типів Проте, на відміну від багатоклітинних організмів, клітини колоніальних звичайно функціонують незалежно одна від одної. У багатоклітинних організмів клітини відрізняються за особливостями будови та виконуваними функціями; утворюють тканини, органи та їхні системи. Отже, багатоклітинний організм функціонує як цілісна система, а клітини є його елементарними складовими частинами.